Новини для українців всього свту

Sunday, Nov. 17, 2019

«Калинове гроно» та «Вербиченька»

Автор:

|

Жовтень 16, 2019

|

Рубрика:

«Калинове гроно» та «Вербиченька»
Учасники українського товариства «Вербиченька»

Якнайточніше глибинні сподівання і думи кожного народу відображає пісня. Вона об’єднує і надає сил жити. Так і українці по всіх куточках світу, збираючись, співають. Люди різних народів Росії, як і раніше, пам’ятають, люблять і з задоволенням співають українські пісні.
Серед українських організацій Росії існує добра традиція приїжджати один до одного на спільні заходи та свята. Такі зустрічі дозволяють ближче познайомитися, поділитися досвідом. Зустрічі є своєрідними творчими звітами і стимулом для подальшої роботи.
З 2005 року Нижнєкамське українське товариство «Вербиченька» проводить свята української музики та пісні «Калинове гроно» в різних містах Татарстану. Нещодавно такий фестиваль провели в Казанському будинку дружби народів. Присвячений він був: Марії Заньковецькій, артистці і співачці, котра була неймовірно популярною в Російській імперії; Оксані Петрусенко, котра на початку ХХ ст. починала свою кар’єру в Казанській опері, і підкорила співом весь Радянський Союз; Соломії Крушельницькій, котра прославила українську пісню в усьому світі; а також Миколі Лисенку, засновнику української музичної культури композитору. Його ім’я може бути записане золотими літерами вже за те, що його музична редакція оперети «Наталка-Полтавка» стала класичною. Про цих видатних українців в літературній частині заходу пізнавально розповів Євген Савенко, голова «Вербиченьки». Його виступ супроводжувала цікава відео-презентація і твори класиків у виконанні Тетяни Чекеевої.
Друга частина заходу була концертною. З Нижнєкамська приїхав вокальний ансамбль «Вербиченька» під орудою Альміри Вафіної. Наступного року колективу виповниться 25 літ. «Вербиченька» двічі була лавреатом Всеросійського конкурсу хорових колективів ім. Олександра Кошиця, який проходив у Москві, з великим успіхом виступала в Києві, Львові, Чернігові, Уфі, Самарі, безлічі інших міст і сіл України та Росії. На запрошення колективу відгукнулися з Мордовії — хор української пісні «Криниця» «Місцевої національно-культурної автономії українців м. Саранська Республіки Мордовія». Делегацію очолила Олена Примаченко, член Ради автономії. Перший виступ «Криниці» відбувся 7 квітня 2006 року. Хор заслужено носить високе звання народного, нещодавно з успіхом виступав у Національному культурному центрі України на Арбаті в Москві. Для Казані хор підготував велику та розмаїту програму.
Фестиваль не залишився непоміченим і в Україні. Василь Покотило, тимчасовий повірений у справах України в Російській Федерації (РФ) надіслав учасникам заходу привітальну телеграму. Надійшли вітання від Галини Тихобаєвої, директорки Будинку-музею Соломії Крушельницької у Львові, та Роксани Скорульської, директорки меморіального будинку-музею Миколи Лисенка в Києві. Такі вітання не лише гріють душі та серця, а надають заходам високого патріотичного звучання: «Ми не шматок відірваний, ми — частка України».
Відкрив фестиваль вокальний ансамбль «Вербиченька». Справжньою окрасою виступу став дует Людмили Семіошіної й її онука Руслана Міргасімова. Людмила Миколаївна — багаторічна староста ансамблю, 12 років тому на репетицію привела трирічного Русланчик (ні з ким було залишити), з того часу він у товаристві: учень недільної школи, незмінний учасник усіх заходів, тепер — керівник молодіжного крила «Лелеки». Багато років виступає як талановитий читач українських віршів, останніми роками співає разом із дорослим колективом, а того дня акомпанував сольній пісні Людмили Миколаївни на гітарі. Глядачі гучними оплесками привітали дует із прем’єрою. Лише кілька днів тому Людмила Миколаївна відзначила почесний 70-й ювілей, а наступного дня, 22 вересня, Руслану виповнилося 15 років.
Чудово виступив саранський хор «Криниця». Чотириголосся проникало в кожне серце, і буквально заповнювало залу. Дуже професійно лунали «Щедрик» і «Черчик» в обробці Миколи Леонтовича, українські народні й авторські пісні, пісні про війну.
Завершилося свято незвично: «Криниця» і «Вербиченька» одним великим колом заспівали «Зеленеє жито». «Зведений хор» звучав колосально! Разом із ними співала вся зала. Українська пісня лунала в усій своїй величі.
А по тому був іще один важливий момент. Нижнєкамська «Вербиченька» урочисто передала гілку калини з рясними гронами ягід та естафету проведення свят із такою ж назвою Олені Примаченко і хормейстеру Кирилу Шамшуріну. Саранська «Криниця» перебуває в чудовій творчій формі, на підйомі, є впевненість, що на мордовській землі українська калина прийметься, розквітне новим цвітом, і пустить численні пагони.
Завершилося все традиційною фотосесією. На пам’ять залишаться й афіші, на звороті яких розписалися всі учасники фестивалю. Вербичанам гості привезли символічне саранське руде лисенятко та пам’ятні книги. Теплим було і спілкування в неформальній атмосфері, немов зустрілися старі добрі друзі.
Наступного дня спільні делегації з Саранська та Нижнєкамська відвідали Казанський кремль, побували в Благовіщенському соборі та мечеті Кул Шаріф, ознайомилися з «Казанню українською»: два дні пробув тут повертаючись пароплавом зі заслання Тарас Шевченко, він шукав в університеті своїх соратників по Кирило-Мефодіївському братству. З ініціативи «Вербиченьки» в культурному центрі Казані встановили три меморіальні дошки татарською, українською та російською мовами: співачці Оксані Петрусенко, художнику-футуристу Давидові Бурлюку й академіку Михайлові Грушевському. Фестиваль вдався! Залишилися гарні враження й упевненість, що українська пісня в Росії залишається затребуваною й цікавою.

Людмила Найденко

About Author

Meest-Online

Loading...