Посилках з США в Україну

Новини для українців всього свту

Thursday, Nov. 23, 2017

Радянський випускник

Автор:

|

Березень 28, 2012

|

Рубрика:

Радянський випускник

Відповідь Костянтина Грищенка, міністра закордонних справ України, на відкритий лист п’яти міністрів закордонних справ Європейського Союзу (ЄС) була парадигмою, яка нагадує радянську дипломатію. Звичайно, це виглядало забавно, тому що було настільки кричущим! Нічого дивного. Адже п. Грищенко наслідує Сергія Лаврова, міністра закордонних справ Російської Федерації (РФ), і вони є випускниками однієї школи.

Найцікавішою заява є, мабуть, у вступі, де п. Грищенко каже: «Мені важливі факти, а не оцінки». Потім він представляє п’ять спотворень, перекручує, як старий радянський апаратник, і пропонує їх, як дипломатичний докір своїм зовнішнім колеґам. Провівши багато часу на Заході, Костянтин Грищенко, звісно, не вірить, що хтось купиться на цю маячню, але, тим не менш, його аж розпирає від самовдоволення, позаяк він думає, що вищий за своїх недоброзичливців.

Далі п. Грищенко стверджує, що Україна є «прихильником європейських цінностей», але пропонує не факти, а свою оцінку: Україна «не скочується, а крокує до повної інтеґрації». Різниця між скочуванням і крокуванням може бути лише в сприйнятті цього питання. Потім він пропонує як доказ проґресу завершення торішніх перемовин із ЄС, замовчуючи при цьому, що торік нічого не було парафовано, підписано або ратифікувано тільки тому, що Україна не змогла виконати свою частину роботи.

Він згадує про «масштабні реформи, проведені в Україні», але не наводить прикладів і, звичайно ж, жодних доказів. Тоді, можливо, зрозумівши, що повинен представити хоч якусь статистику, він повторює найпопулярніше перебільшення режиму п. Януковича, що український ВВП зріс на 5 % 2011 року. Насправді цей показник становив 4,5 %, але й це число було ілюзорним, оскільки ВВП України впав так стрімко, що навіть при 4,5 % зростання торік не вдалося досягти рівня ВВП 2008 року.

Урок тут полягає в тому, що, якщо ваш ВВП істотно нижчий за межу, у якийсь момент він повинен зрости. Крім того, навіть це недавнє збільшення є результатом незначного ґлобального економічного зростання, за якого Україна змогла продати більше своїх природних ресурсів у ті країни, чия економіка покращилася. Це «зростання», звісно, не стосується розумної економічної політики режиму п. Януковича.

Спотворення й перекручення в заяві п. Грищенка потім поступаються зарозумілості, коли він порівнює переслідування Юлії Тимошенко та Юрія Луценка з переслідуванням корумпованих чиновників у інших країнах. Його арґументація базується на тому, що судові рішення мають бути дотримані. Це міркування було би правильним, звичайно, якщо припустити, що в Україні є незалежна судова система. Жоден західний експерт, який спостерігав за цими двома судовими процесами, не визнав того, що процеси були справедливими. Як адвокат, який мав змогу стежити за перебігом процесу над п. Тимошенко протягом трьох годин, можу сказати, що я ніколи в житті не бачив такої пародії на суд. Не було жодної необхідності в прокурорах, тому що цю роль узяв на себе суддя. Міжнародне засудження цих процесів було одностайним і однозначним.

Костянтин Грищенко доходить висновку: «2010 року президент Янукович прийшов до влади після перемоги над Тимошенко чесно й справедливо. Президентські вибори було повсюдно визнано за такі, що відповідають міжнародним стандартам. Тільки одна Тимошенко не визнала результатів виборів». Навіть це твердження може бути оскаржене. Як міжнародний спостерігач на виборах 2010 року, я вважаю, що вибори були затьмарені залякуванням і корупцією, які присутні в бідному суспільстві. ОБСЄ скерувала на вибори континґент не українсько-, навіть не російськомовних спостерігачів, котрі відвідали загалом 6—7 % виборчих дільниць і протягом 24 годин безвідповідально оголосили літеплі оцінки, які режим п. Януковича використовував знову й знову. Багато неурядових організацій, які проводили моніторинґ, дійшли висновку, що вибори були затьмарені залякуванням виборців у їхньому повсякденному житті (гроші, робочі місця) та корумпованістю виборчої комісії. Крім того, проти п. Януковича голосувало навіть більше людей, ніж за нього.

У будь-якому разі, результати виборів тут ні до чого, позаяк і вони не дозволяють п. Януковичу після приходу до влади поводитися як бандит.

Цікавішим, ніж заява п. Грищенка, є те, що він замовчує. Він нічого не каже про місцеві вибори 2011 року, уже проведені режимом п. Януковича, котрими той зміцнив свою владу. Ці вибори були засуджені міжнародним співтовариством.

Урок тут такий — режим п. Януковича, як і режим п. Путіна у РФ, суперечить міжнародним демократичним нормам і принципам. Обидва режими зі старими радянськими апаратниками біля керма своїх Міністерств закордонних справ почуваються досить упевнено щодо того, що вони можуть обдурити більшу частину міжнародного співтовариства час від часу або деяку частину міжнародного співтовариства в більшості випадків, і водночас вони можуть пограти м’язами в домашніх умовах.

 Аскольд Лозинський

About Author

MiCT

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...