Новини для українців всього свту

Monday, Jun. 17, 2019

«Мандри»: «Світ — дивний безмежний рай»

Автор:

|

Липень 19, 2012

|

Рубрика:

«Мандри»: «Світ — дивний безмежний рай»

В оселі СУМ у Елленвілі (штат Нью-Йорк) 29 червня — 1 липня вдруге відбувся фестиваль «Надія є!», на який завітав київський гурт «Мандри». Тисячі глядачів мали нагоду стати частиною ґрандіозного інтерактивного концерт-шоу з професійною сценою, якісним і потужним звуком, світло- та спецефектами, які занурювали їх у океан емоцій і мрій. Дійство видалося феєричним, не залишивши байдужим нікого.

Музиканти ретельно готувалися до свого дебютного концерту в Америці, у двогодинній програмі якого представили як пісні з нового альбому «Світ» (2011), так і випробувані часом гіти «Дорога», «Вітре цигане», із котрими асоціюється назва гурту, і багато інших відомих пісень.

Назва «Мандри» чітко відображає філософське відчуття учасників гурту. Якщо на початку творчості це ще було бажання мандрувати світом, виконуючи українські народні пісні в роковому звучанні, то останнім часом «мандрівники» полюбляють подорожувати й різними стилями музики, постійно експериментуючи в ритмах міського романсу, паризького шансону, блюзу та реґґі.

Ці мотиви можна розпізнати в новому альбомі «Світ», над яким фронтмен групи Фома (Сергій Фоменко) і його музиканти працювали понад три роки. Ліричний, мрійливий, а іноді драматичний настрій альбому ввібрав у себе споглядально-філософське ставлення до світу. Як зізнався Фома в коментарі до відеокліпу на пісню «Світ», життя навколо нас є пустелею, у якій важко бути собою та знайти друзів, незважаючи на те, що навколо — багато людей. Пісок ніби затягує нас і не дає людині бути вільною й робити те, що потребує душа. Але в нас є небо та мрії, завдяки яким ми можемо стати вільними та щасливими:

Світ — дивний

безмежний рай

В морі гірких солоних сліз!

Благодійний вечір

Приємно, що музиканти «Мандрів» стали тим містком, за допомогою якого було налагоджено спілкування між різними поколіннями сумівців, котрі взяли участь у благодійному вечорі 29 червня. На ньому «Мандри» відіграли приватний концерт для найпалкіших шанувальників. Оргкомітет імпрези спеціально підготував для цього Велику залу, внутрішній простір якої був поділений легкими різнобарвними полотнищами в марокканському стилі, що нагадували шатра, заманювали та поглинали уяву, відображуючи основ­ний атрибут «мандрівної» сутності музикантів.

Менеджер оселі Андрій Стасів і голова Крайової управи друг Андрій Бігун у своїх виступах підкреслили необхідність докладання зусиль для покращення умов проживання на оселі та наголосили на місії СУМ у підтриманні виховних, культурних і спортивних програм під час літнього таборування в ній. Цей заклик знайшов щирий відгук у серцях гостей вечора, котрі щедро жертвували кошти на капітальну розбудову оселі.

Зустріч

із вишкільниками

28 червня відбулася дуже зворушлива зустріч «Мандрів» із таборовиками вишкільного табору СУМ у оселі в Елленвілі. Вона проходила у формі інтерактивного обміну: спочатку співали вишкільники, потім кілька пісень Фома виконав разом із ними, а завершила захід міні-конференція, під час якої фронтмен гурту відповів на запитання сумівської молоді та прикрасив зустріч піснею «Калина» у своїй унікальній вокальній манері.

Найбільшою несподіванкою для Фоми були хорові обробки його пісень «Світ» і «Не спи, моя рідна земля» (Максим Лозинський, соло), здійснені Андрієм Стасівом. «Це — дуже круто. Мені цікаво було би привезти такий проект в Україну», — так відреаґував Фома, почувши нестандартне звучання своїх пісень у виконанні хору вишкільного табору в поєднанні з інструментальним супроводом гітари (Максим Лозинський), труби (Андрея Василик) і піаніно (Андрій Стасів). Вражений і схвильований, Фома пошкодував, що на місці не було звукозаписувальної студії, щоб записати кілька пісень спільно.

Емоційною була зустріч і для 117 таборовиків, які приїхали з близько 20 осередків Америки та Канади, щоби відбути вишкіл і в майбутньому стати виховниками та провідниками у своїх громадах. Більшість із них ніколи не мала досвіду спілкування з відомими музикантами з України. Найголовніше, що під час зустрічі був налагоджений духовний зв’язок з Україною — Батьківщиною наших предків, першоджерелом нашої мови та культурних традицій.

Про патріотизм

Гурт «Мандри» виявився не тільки яскравим провідником сучасної української культури, а й виразником патріотчних ідей, які запалюють молодь. Виконуючи такі пісні групи, як «Не спи, моя рідна земля», «Калина» й інші на американській сцені, 14-річний сумівець Максим Лозинський намагається пробудити почуття гідності та патріотизму серед українців, які живуть далеко поза Україною:

Не спи, моя рідна земля! Прокинься, моя Україно!

Відкрий свої очі у світлі

далеких зірок.

Це дивляться

з темних небес

загиблі поети й герої —

всі ті, хто так вірив

у світле майбутнє твоє.

На зустрічі з таборовиками, а згодом і на концерті, Фома виконував згадані вище пісні разом із Максимом. Це було дуже зворушливо: на сцені виникло свого роду побратимство. З іншого боку, чи то завдяки обробкам українських народних пісень, чи то у своїх ориґінальних піснях «Мандри» досягли тієї повноти гармонійного звучання, яке єднає українців, уселяє віру й оптимізм. Це, вочевидь, — найголовніше враження.

Запам’ятався ще один важливий момент: під час зустрічі з вишкільниками Фома підтвердив свою прихильність до української рок-музики й української мови, заявивши, що, на відміну від багатьох поп-виконавців, котрі перейшли на російську мову в пісенній творчості, не женеться за дешевою популярністю в Росії.

Не можна не згадати, що 1 липня в оселі СУМ у Елленвілі відбулося Свято Героїв. Після архієрейської служби Божої, відслуженої єпископом Стемфордським Павлом, відбувся врочистий апель вишкільного табору та покладання вінків до пам’ятників героям, які віддали своє життя за незалежність України, — С. Петлюрі, Є. Коновальцю, Ю. Шухевичу та С. Бандері.

Людська пам’ять живе, поки є в ній місце для героїв; але не тільки герої творять історію. Найважче зрозуміти, що кожен із нас так само творить історію та націю. Тому найкращою пошаною для героїв є наше наслідування їхнього прикладу. Наш збурений світ завжди дає привід для цього: щоби виявити свою любов до України, зараз не потрібно вмирати, але для неї треба жити, розмовляти українською, творити в її ім’я й складати пісні:

Я тобі повім про мрію

золоту,

що палким вогнем горить

в моєму серці.

Про щасливий край,

про радісних людей,

де життя кидає виклик смерти.

Для багатьох із нас Україна є мрією, яка живе у серці. Не може воно бути щасливим, коли Україна — нещаслива, а тому все наше життя, судячи зі слів пісні, то є виклик смерті або тим, хто бажає її Україні. Так воно чи ні — вирішувати кожному.

«Фестиваль «Надія є!» — надзвичайно корисний для української громади Америки. Завдяки цьому фестивалю українці діаспори, особливо молодь, мали нагоду почути сучасну українську пісню, відчути пульс теперішньої України та познайомитися з виконавцями, котрі репрезентують сучасну українську культуру», — поділився своїми враженнями друг Андрій Бігун.

Другий фестиваль «Надія є!» залишив дуже позитивне враження про «Мандри», про українську молодь Америки, яка полюбила українську пісню, а через неї дізналася більше про Україну, а також про міжкультурний діалог, який завдяки «Мандрам» дозволив об’єднати українців різних країн. Оргкомітет розпочав роботу над проведенням наступного фестивалю «Надія є!», а тому в прямому сенсі фестиваль виправдав свою назву та сутність — НАДІЯ Є!

 Свято Героїв

Віктор Курилик

About Author

MiCT

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...