Новини для українців всього свту

Tuesday, Nov. 12, 2019

Куди еміґрують українці?

Автор:

|

Листопад 17, 2011

|

Рубрика:

Куди еміґрують українці?

Останнім часом на українських форумах і в соціальних мережах тільки й розмов, що про те, як і, головне, куди виїхати з України на заробітки або на постійне місце проживання. Хто обговорює цю можливість жартома, а хто подумує шукати кращого життя за кордоном цілком серйозно.

Напрямки для простих українців

Олексій Новиков — звичайний програміст, закінчив Житомирську політехніку, 2009-го еміґрував разом із дружиною до Великої Британії. До речі, за минулий рік з України за кордон виїхало працювати близько 6 тис.

IT-спеціалістів. Юнак каже, що їхав «у нікуди» — ані роботи, ані житла, ані родичів. Лише віза з дозволом на роботу та проживання терміном на три роки. Цю країну, як розповів Олексій, він обрав тому, що вона «найближча з англомовних», а він непогано знав англійську. Від моменту подання документів до виїзду минуло близько року, зі собою потрібно було мати приблизно 1,5 тис. GBP.

«Ця країна якраз для сучасних освічених людей, у яких мозок не застряг у «совку», — уважає фахівець і додає, що виїхав за програмою HSMP, яка пізніше отримала назву Tier 1. Він підійшов за всіма критеріями, йому дали візу, а далі пробиватися в країні вже доводилося самотужки.

«Як приїхали, оселилися в гостелі в центрі Лондона — прямо біля Вікторії. Кілька днів жили, доки не знайшли кімнату в мебльованому будинку на сході, в індусько-пакистанській дільниці. А вже за кілька місяців переїхали до нормальної кватири на південному сході. Обоє знайшли роботу програміста по Інтернету», — розповів Олексій.

У Європі, про яку найбільше мріють українці, останнім часом несолодко. Заробітки впали через кризу в Іспанії, Італії й Португалії. Та все одно, порівняно з прибутками в Україні, у Британії вони — значно вищі. Тому українці не поспішають звідти додому. Утім, випадки депортації нелеґальних працівників почастішали, та й на постійне місце проживання українців беруть не так уже й охоче — свої громадяни потерпають від безробіття.

Багато хто з українських громадян мріє про Австралію та Нову Зеландію — країни, визнані одними з найсприятливіших для життя. Утім, на думку експертів, зараз там ринок перенасичений еміґрантами з Азії, тому й програм, які би стимулювали заробітчан з України, немає. А ось Македонію обирають… повії. Звісно ж, неофіційно. Попри те, що ця країна, загалом, — релігійна, на плотські втіхи громадян влада заплющує очі, тож на представниць найдавнішої професії там чималий попит.

Країни, де на нас чекають

Як це не дивно, але нині на першому місці серед країн, де охоче приймають українців, перебуває… Російська Федерація (РФ). Якщо раніше російська влада планувала вживати до українських нелеґальних робітників жорстких заходів, включно з депортацією, то зараз політика змінилася, розповідає Тимур Душко, редактор міґраційного видання «Дорожня карта», яке консультує українців із питань виїзду за кордон на заробітки.

«Зараз відкрито програму з адаптації українців у РФ. Росія зацікавлена не так у сезонних міґрантах, як у нових громадянах. Коли людина приймає російське громадянство, їй виділяють гроші на адаптацію, а в деяких областях — навіть житло (якщо це — не Москва чи Санкт-Петербурґ). Тож що би там хто не казав про те, що всі їдуть до Європи, за нашими даними, перше місце серед країн, куди їдуть українські трудові міґранти, посідає РФ», — пояснює пан Душко. За даними його видання, відмови становлять лише 2 %. Роботу там найлегше вдається знайти інженерам і робітникам. До речі, за даними Посольства РФ, загальна маса міґрантів до Росії — мешканці Західної України.

Друга країна в рейтинґу найохочіших прийняти українців — це Польща, зазначає Тимур Душко: «Польща реґулярно леґалізує українських заробітчан. Адже там є проблема з відтоком власних громадян. Частина поляків міґрувала до Німеччини, Нідерландів, тож полякам необхідно заповнити цей сегмент. Там є попит на сільгоспробітників, а також на програмістів (їхні власні програмісти масово виїхали працювати до Великої Британії)».

А ось потрапити до Чехії, яку раніше ставили в один ряд із Польщею, навпаки, українцям стало складніше, констатує пан Душко, адже відповідну програму там було закрито. «За розмірами Чехія менша за Польщу, і ринок там уже заповнено, тож кількість депортованих українських громадян із цієї країни останнім часом збільшилася», — каже експерт.

Третє, четверте та п’яте місця в умовному рейтинґу країн, які охоче відкривають двері для українців, складеному спеціалізованим міґраційним виданням, посідають Болгарія (місцеві масово виїхали звідти до Іспанії), Канада (Квебек — для тих, хто володіє французькою, там є програми з адаптації, потрібні «робочі руки») і Туреччина (там існує лише мовна проблема, але необов’язково володіти турецькою мовою, аби працювати в курортній сфері, достатньо знати англійську).

«А ще їдуть до турецької частини Кіпру. Як я з’ясував, основна маса офшорних компаній Кіпру зареєстрована в його турецькій частині, а офіси розташовано в грецькій частині. Це — єдина офшорна зона, яка входить до Шенгену й одночасно не входить», — підкреслює Тимур Душко.

Та, загалом, на думку експерта, найкраще й найпростіше українцям еміґрувати нині до країн-сусідів. Хоча, звісно, кожен обирає собі нове місце проживання за власними критеріями, залежно від свого віку, рівня освіти, бажання й уміння працювати.

Як улаштувалися політичні еміґранти

«Еміґранти мимоволі» — Михайло Поживанов, екс-голова Держкомрезерву України, і Богдан Данилишин, колишній міністр економіки, виїхали з рідної країни, аби не стати там політичними в’язнями. Останньому навіть надали політичний притулок, з огляду на ситуацію на його Батьківщині. Приклад із них узяв і бізнесмен Денис Олійников, коли після друку на партії футболок напису «Спасибо жителям Донбасса за президента…», на його компанію «ПростоПрінт» зробили облаву.

А ось Микола Мельниченко, колишній майор Державної охорони, дізнавшись, що його скандальні плівки можуть обернутися проти нього самого, і собі чкурнув подалі — нині він перебуває в Ізраїлі, де в нього свій «тил».

Михайло Поживанов стверджує, що поїхав до Австрії ще задовго до того, як його звинуватили в економічних злочинах. Каже, у Відні йому запропонували роботу в девелоперській компанії, і він погодився. Працює Михайло Олександрович за контрактом, отримує приблизно 6 тис. EUR на місяць. Щоправда, політичного притулку йому ще не надали — в Австрії до цього питання підходять украй обережно й ретельно. Утім, із країни його не виженуть, адже він разом із родиною перебуває там цілком леґально.

Інша річ — Чехія, куди подався член уряду Юлії Тимошенко. Тут, за словами експертів, було чи не найпростіше в Європі отримати політичний притулок. Отримавши його, пан Данилишин урятувався від переслідувань із боку української влади. На чужині колишній міністр займається науковою діяльністю, очолив громадську організацію «Українська європейська перспектива».

А ось Денис Олійников, який «прославився» завдяки надрукованим його компанією написам на футболках, вирішив пересидіти скрутні часи в Хорватії. «Обрав цю країну майже випадково, проте зовсім не шкодую», — зізнається Денис. Основними критеріями обрання саме цієї країни, за його словами, були «відсутність віз для українців» і «наявність бази для занять тенісом», оскільки донька пана Олійникова займається цим видом спорту. Хорватію він характеризує як «чудову країну, де рівень життя — вищий, а вартість — нижча, ніж в Україні». До переїзду, каже, довго не готувалися: просто сіли й поїхали. «Коли виїжджали — боялися, що затримають на кордоні. Після того, як його перетнули, усе інше особливих труднощів не становило. Зняли гарну трикімнатну квартиру на березі Адріатичного моря за ціною двокімнатної на Русанівці в Києві — 450 EUR», — розповідає бізнесмен.

У Хорватії Денис займається тим самим, що й в Україні: керує компанією «ПростоПрінт», до його планів входить відкриття власного невеличкого бізнесу. «Маю намір відкрити тут фірму, інвестувати гроші в місцеву економіку, тут для інвесторів створено «зелену вулицю» навіть на мікрорівні», — зазначає пан Олійников. Назавжди покидати Україну Денис не хоче, утім, буде домагатися дозволу від місцевої влади, аби мати змогу перебувати в Хорватії стільки, скільки йому буде потрібно.

Оксана Горнятко

About Author

MiCT

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...