Новини для українців всього свту

Thursday, Jun. 27, 2019

З послом Олефіровим сталося нещастя

Автор:

|

Червень 12, 2019

|

Рубрика:

З послом Олефіровим сталося нещастя

Андрій Олефіров під час роботи в Нью-Йорку

«Доброго дня! Мене звати В’ячеслав Сугак, я близький друг Андрія Олефірова ще з дитинства. 18 березня побачив вітання з днем народження, яке надіслав послові України у Фінляндії А. Олефірову Лев Хмельковський. На жаль, він тепер не в стані прочитати це привітання. 18 вересня 2018 року в будинку Посольства він нещасливо впав на сходах, вдарився головою і його терміново ушпиталили. В лютому цього року його перевезли до Києва. Від 1 квітня він перебуває у реабілітацйному центрі обласної лікарні. Погано розпізнає людей, але потребує відвідин і спілкування. Перебування у лікарні і медичні процедури вимагають значних витрат — близько 100 USD щодня. Лікарі не дають жодних прогнозів, але ми не втрачаємо надії. Якщо є така можливість, родина А. Олефірова — 79-річна мама Марія, дружина Галина і діти Лідія та Іван — будуть вдячні за будь-яку допомогу! Мій тел.: +380-67-443-0872.
В’ячеслав Сугак, Київ»

Моє березневе вітання Андрію Олефірову було продовженням добрих його взаємин із американськими українцями. Коли він був консулом України в Нью-Йорку, то постійно підтримував з ними ділові та товариські стосунки. А коли виїздив, то оприлюднив у «Свободі» 8 серпня 2008 року прощального листа, в якому, зокрема, написав: «Маю честь і приємність звернутися до громади, щоб сказати: «До побачення!». Хочу зізнатися, що радію і тішусь від самої лишень думки про повернення на Батьківщину. Водночас, не буду щирим, якщо не скажу, що лишаю тут частину самого себе, бо чотири роки не минули, на моє переконання, марно. Було чимало роботи, були цікаві справи, з’явились нові друзі, добрі друзі, народилася моя молодша дитинка — Лідочка. Чи міг я собі усе це побажати, коли прибув сюди чотири роки тому?»
Андрій Олефіров народився 1972 року в Києві. Працював заступником міністра закордонних справ України, а потім — Надзвичайним і Повноважним Послом України у Фінляндії й Ісландії. Про його працю кілька разів писав тижневик «Міст». Раніше закінчив Київський державний університет ім. Тараса Шевченка та Дипломатичну академію при Міністерстві закордонних справ України, отримав вчене звання маґістра зовнішньої політики.
Про майбутнє України писав у тому ж прощальному листі: «Завершуючи мою прощавально-розставальну сповідь, хочу згадати один напис, що його зробив для мого сина на початку 2005 року Фелікс Хмельковський на обкладинці своєї книги про Помаранчеву революцію «Ті дні на Майдані»: «Іванові Олефірову з надією на щасливе майбутнє». Користуючсь цією нагодою, хочу цілком серйозно і офіційно заявити, що не маю жодних сумнівів стосовно щасливого майбутнього мого сина, яке напряму пов’язую з майбутнім України. Моє особисте переконання стосовно щасливого майбутнього України ґрунтується не тільки на глибокій вірі у це, але й на моїй праці на державній службі України і, перш за все, на тому, що в України є ви, українці в Америці, інших країнах світу. Мене завжди вражала і водночас надихала ваша невмируща віра в Україну і ваша діяльність на її благо».
З нашим щирим приятелем сталося неочікуване нещастя (можливо, не випадкове, бо від Фінляндії до Росії близько) і йому треба допомогти в одужанні. Ваші чеки можна надіслати на адресу: Selfreliance FCU, 60-C North Jefferson Rd., Whippany NJ 07881. Їх треба виписувати на рахунок: 171619100 (Lev Khmelkovsky — fund for A. Olefirov). Гроші будуть переказані родині дипломата, щоб надати йому можливість повторити слова з його ж листа: «До побачення!»

Лев Хмельковський

About Author

Meest-Online

Loading...