Посилках з США в Україну

Новини для українців всього свту

Monday, Feb. 19, 2018

Як живуть українки в Італії

Автор:

|

Травень 01, 2013

|

Рубрика:

Як живуть українки в Італії

Італійським синьйорам поведінка слов’янок із далекої та маловідомої України видається аж занадто сміливою, авантюрною та незрозумілою. В Італії українки знаходять роботу, яка зазвичай забезпечує дах над головою, харчі й стабільний заробіток. Вони мали би сидіти вдома разом з італійською сім’єю й радіти цьому, а натомість кожного вихідного кудись біжать. Що шукають? Адже італійська сім’я — це розгалужений організм заступництва та влади, заснований на системі обміну послугами, і досить бути її членом, аби отримати все необхідне, навіть не виходячи за межі родинних володінь, — так думають італійки!

Жінки їдуть на заробітки за згодою своїх чоловіків
Для італійців є абсолютно неприпустимим і не вкладається в їхнє поняття про сім’ю той факт, що українські жінки їдуть на заробітки за згодою власних чоловіків, а ті нерідко залишаються вдома з дітьми. Уже саме це явище викликає в італійців підозру щодо нашого люду, бо такі вчинки, з італійської точки зору, виглядають просто не сумісними зі здоровим глуздом і природою жінки. Та більшість наших представниць слабкої статі виховані в гордовитому дусі рівності з чоловіками, що, до речі, найбільше дискримінує жінок, вони змалечку навчені досягати всього в житті самотужки, не звикли чекати на чиюсь допомогу та покладаються лише на власні сили й розум.

Традиційна італійська родина
Традиційна італійська сім’я за всіма показниками — головний соціальний, економічний, організаційний і політичний осередок у Італії. Слово «сім’я» розуміють як у вузькому, так і в широкому сенсі. У вузькому сенсі сім’я складається з батька-годувальника й голови сім’ї, який твердо переконаний, що на ньому лежить основний тягар відповідальності за ухвалення всіх рішень; матері, яка насправді несе весь тягар відповідальності й усе вирішує; синів, як правило, розпещених і мало пристосованих до життя; і доньок, котрих, навпаки, не балують, тому вони вважають себе кращими за братів, але ніколи в цьому не зізнаються та не продемонструють цього відкрито, бо змалечку готуються бути для своїх майбутніх чоловіків такими ж, як їхні матері.

В італійській родині панує саме жінка
Італієць шанує свою матір, як Мадонну. Італійські жінки — надзвичайно артистичні. Вони цілковито емансиповані й завжди чинять так, як самі забажають, але їм подобається за старим звичаєм удавати покірних, слабких, милих і повністю підвладних чоловікам. Подруги та дружини усвідомлюють: головне для чоловіків – престиж, тому всіляко їм підігрують, навіюючи, ніби ті – сильні, рішучі, вольові. А самі абсолютно впевнені, що їхні чоловіки, розпещені ще з дитинства, не можуть змагатися з ними на великій сцені життя. Італійкам це добре відомо, адже вони, своєю чергою, балують синів, міцно прив’язуючи їх до себе. Таємниця влади в сім’ї передається з покоління в покоління від матері до доньки.

На заробітки – разом із чоловіком
Українським жінкам, які спільно зі своїми чоловіками постановили виїхати за кордон і вивезти із собою дітей, пощастило більше, ніж самотнім заробітчанкам: вони працюють, а між тим мають змогу провадити повноцінний спосіб життя. Це рішення зобов’язує однаково чоловіка й дружину рухатися в одному напрямку, дбайливо піклуватися про побутові умови для родини, освіту та самовдосконалення, щоби швидко й добре інтегруватися в нове суспільство. Переважно це – люди молоді, яким і на Батьківщині довелося би починати все з нуля. Або якщо й повертатися в Україну, то зі спільним багажем досвіду та спогадів.

Інтернаціональні родини
У змішаних інтернаціональних сім’ях справи просуваються інакше. У них – менше матеріальних турбот, бо італійський чоловік зазвичай хоч якось улаштований і забезпечений. Тут на передній план взаємної адаптації виходять морально-психологічні, етичні чинники. Італійське прислів’я каже, що «дружин і волів краще брати з рідних країв». Але ті з італійців, кому трапилася оказія поєднатися шлюбом з українкою, повинні шукати шляхи урівноваження в родині двох різних менталітетів, темпераментів, життєвих досвідів.
В Італії вже є 5 млн еміґрантів з інших країн, вагому їх частку складають українці, точніше — українки, бо українська імміґрація в Італії на 82 % є жіночою. Було би дивно, якби шляхи чоловіків і жінок різних націй не перетиналися. Трапляється, особливо серед молоді, що на цих перехрестях спалахують іскри справжнього великого кохання. А в людей більш зрілого віку виникає просто симпатія й щире взаємне бажання «двох самотин» підтримати одне одного. Непоодинокими є випадки, коли чоловіки і жінки поєднуються, ідучи на компроміси заради матеріальної чи якоїсь іншої вигоди.
Змішані родини можна сформувати у дві найбільш яскраво виражені й протилежні групи: у першій – задля якнайшвидшої, із точки зору чоловіків-італійців, асиміляції дружин спілкування зі земляками вважається небажаним або ж самі жінки (із різних на те причин) не хочуть мати нічого спільного з українцями; а в другій групі все навпаки — українські жінки словами чи любов’ю вміють так переконати своїх іноземних обранців, що ті й заїкнутися не наважуються про якісь заборони!
Італійці наполегливо, хоча й не скажеш, що успішно, вивчають часто вживані в побуті фрази українською мовою, стараються полум’яно полюбити борщ, вареники, сало, салат «Олів’є», українські пісні, вишивану сорочку та дітей коханої, які нерідко живуть в Україні! Дехто з італійських чоловіків їздить в Україну, аби подивитися, як там ведеться, інколи навіть скористатися послугами стоматологів, адже вони там значно дешевші, ніж в Італії, а із часом навіть збирається переселитися разом з українською дружиною на її Батьківщину, бо там на його італійську пенсію можна безбідно прожити разом краще, ніж в Італії, аж до самого кінця життя.
Ось таким чином – завдяки чи через вимушену трудову міграцію українок в Італію – створюється абсолютно новий тип сім’ї, не схожої ні на українську, ні на італійську родини.

Марія Гайдай

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...