Посилках з США в Україну

Новини для українців всього свту

Saturday, May. 25, 2019

Як українець жив у таборі для біженців на Кіпрі

Автор:

|

Січень 09, 2019

|

Рубрика:

Як українець жив у таборі для біженців на Кіпрі

Дмитро Глазунов із Єнакієвого на Донеччині, де народився президент-утікач Янукович, кілька місяців жив у таборі для біженців на Кіпрі. «До війни я займався політичною діяльністю, створив та очолив єдину реальну проукраїнську опозиційну партію в Єнакієвому. Був організатором багатьох акцій. Наприклад, мітинґу проти місцевого заводу, який перевищував екологічні норми в тисячу разів. Така діяльність дуже не подобалася тодішній владі. Кілька разів вони наймали людей, аби мене побили та налякали. Був змушений виїхати з міста. Невдовзі виключили з університету за те, що перебував на Майдані і не з’явився на сесію», — розповідає парубок.
Півтора року він автостопом подорожував Україною та сусідніми країнами з бюджетом в 200 EUR. Пересувався від друзів до знайомих, жив у людей із каучсервінгу або в наметі. Коли випадково побачив дешеві квитки на Кіпр, вирішив відвідати острів. «Із собою мав лише 120 EUR у кишені та 40-літровий наплічник. У ньому — намет, килимок, спальник для ночівлі, особисті речі для гігієни. Мінімум одягу — термобілизна та вітрівка, щоб мати змогу перебувати у різних кліматичних умовах, — розповідає Дмитро. — Уже на острові на гадку спала думка податися на біженство. Про цю можливість неодноразово чув від знайомих. Тож звернувся до місцевої міґраційної служби».
«На той час англійську знав дуже погано — базовий набір слів. Тому спілкувалися через перекладач на телефоні. Мене кілька годин розпитували, хто я та звідки. Питали, де зараз живу. Із документів потрібно було дати закордонний паспорт. Я про це знав, але вирішив підстрахуватися і збрехав, що його загубив. Не хотів, щоб забирали документи, бо читав про такі історії в Інтернеті. Дав лише український паспорт та копію закордонного. Цього вистачило, щоб встановити особу».
За словами хлопця, йому дали папірець грецькою. Уже потім дізнався, що то документ на безкоштовний проїзд до табору з біженцями, що 25 км від Ларнаки. «Табір — це територія, обгороджена спеціальною сіткою для того, щоб туди не заповзали змії. На той час там проживало близько 120 біженців. Жили у металевих вагончиках, розміром 2 х 3,5 м. Всередині — два двоповерхові ліжка, маленький столик, табуретка, холодильник і кондиціонер», — згадує він.
У таборі видали засоби для гігієни — зубну пасту, щітку. Раз на місяць давали 40 EUR на дрібні витрати. Також для біженців зробили безкоштовний проїзд на громадському транспорті в окрузі Ларнаки. «Харчування далеко не відповідало нормам стандартного харчування. Я наприклад м’яса не їм, але його не було чим замінити. Навіть збирав підписи серед жителів табору з проханням покращити меню. Але результату — нуль. Також була окрема загальна кухня у двох сполучених між собою вагончиках, де можна було щось приготувати. Наприклад, заварити собі чай. Воду усім видавали», — розповідає юнак.
За кілька місяців хлопець орендував із друзями квартиру. Щоб за неї платити, працював прибиральником і помічником на кухні у таверні. Також ходив закинутими будівлями, яких на Кіпрі дуже багато. Там знаходив і продавав різний непотріб. «На одному з колишніх заводів натрапив на паки з пляжними парасолями. Торгував ними на пляжі. Також продавав їх на стихійному ринку. Це унікальне місце, адже там можна знайти все. Наприклад, гроші королеви Єлизавети, радянські значки, марки Третього рейху. В розгромленій та запиленій коморі серед старого непотребу знайшов чотири панцирі черепах. Тоді не знав, скільки вони коштують і дуже дешево продав — за 25-30 EUR. Якби помив і почистив, то один міг коштувати десь 200 EUR», — поділився хлопець.

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...