Посилках з США в Україну

Новини для українців всього свту

Tuesday, Oct. 23, 2018

Як українець опинився на пошті в Данії

Автор:

|

Липень 26, 2018

|

Рубрика:

Як українець опинився на пошті в Данії

Сергій Матюшенко, радник із питань культурної дипломатії посла Данії в Україні, шість років працював листоношею на пошті у Копенґаґені. «2009 року переїхав туди, щоб навчатися на факультеті гуманітарних наук. Стипендію не отримував, тому почав шукати роботу. Брався за все, що траплялося — прибирав, носив меблі. Але найбільше хотілося влаштуватися на пошту. Насамперед тому, що листоноші щодня спілкуються з різними людьми. Для імміґранта будь-якої країни ця робота — найкращий спосіб ознайомитися зі суспільством, вивчити мову і стати своїм», — розповідає чоловік.
У Данії робота на пошті вважається не фаховою. Щоб влаштуватися, не потрібно мати спеціальної освіти. «Єдина вимога — знання данської мови. Вивчити її важко, бо в суспільстві можна довгий час комфортно жити зі знанням англійської. Майже кожен чудово нею балакає. Але у мене з цим труднощів не виникло. Вивчити державну мову — прояв поваги до країни, — каже Сергій. — Усім робочим процесам навчають уже на місці. Я також перший тиждень навчався у старших колег. Згодом уже сам давав уроки новакам. За це ще й доплачують».
Щоб мати змогу поєднувати навчання з роботою, перших два роки українець працював на неповній ставці по суботах. Велосипедом розвозив людям листи, газети, рекламні брошури, іноді книги. Коли закінчилися семінари та лекції, почав перевівся на повний робочий день. «Сказали, що є вільна вакансія для листоноші, який розвозить пакунки автомобілем, — править далі п. Матюшенко. — Пропрацював так ще чотири роки. На такій роботі зарплата 1,5-2 тис. EUR. Остаточна сума залежить від досвіду та кількості відпрацьованих годи. За данськими мірками це не дуже великий, але достойний заробіток».
Працівникам пошти видають зимову та літню уніформу — від шкарпеток до зимових курток і взуття. «Кожен має свою шафку в роздягальні. Можна було спокійно переодягнутися і прийняти душ. Також за проханням працівників керівництво облаштувало тренажерну залу. Вона працює, як членський клуб. По черзі в прибирали приміщення та щомісяця робили добровільні внески», — згадує чоловік. — Я щоранку десь до шостої години приходив на своє робоче місце — стіл із багатьма полицями. Розкладав листи за адресами відповідно до свого маршруту. Потім у такому є порядку переносив усе до кошика на велосипеді. На це витрачав годину-дві. Найважче було визначити, скільки листів встигну рознести за вісім годин. Решту забирали наступні зміни. Така ж схема була, коли працював на автомобілі. Приходив і розкладав усе згідно з маршрутом. За день розвозив понад 200 пакунків. Звісно, вони не всі приватні, іноді в одну фірму віддавав одразу десять».
А ще у данській пошті існує правило не використовувати в автомашинах навігатори. «Нам видавали мапи. Це допомогло дуже швидко вивчити місто, — ділиться Сергій. — До того ж пощастило працювати на пошті у час реформування, коли вона ще була державною. Зараз листів пишуть мало, звичайні велосипеди замінили електричними. До речі, в Данії є традиція давати чайові. Її ще пам’ятають старі люди. Колись, особливо в селах, було заведено запрошувати листоношу додому і пропонували щось поїсти. Або давали в перекладі українською «гроші на випивку».
«Я їздив як і у багаті, так і у бідніші дільниці. Скрізь зустрічали привітно, бо листоноша в Данії вважається почесною і важливою працею, — каже він. — Усі з дитинства знають кольори пошти. А поштар — дуже популярний герой у дитячих казках. Люди знали, коли у мене день народження, вітали, дарували презенти. Серед них годинник, який досі зберігаю. Але найбільше сподобалася подарована відкривачка у формі слона. Це дуже символічно. Слон — старовинний символ найголовнішої броварні в Карлсберґу. Його зображення часто використовують в архітектурі і дизайні країни».

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...