Новини для українців всього свту

Monday, Sep. 21, 2020

«Я з України ніколи не виїжджала, вона – у мені»

Автор:

|

Серпень 21, 2014

|

Рубрика:

«Я з України ніколи не виїжджала, вона – у мені»

Любов Ступко

Львів’янка Любов Ступко за 15 років перебування в Італії пройшла шлях від хатньої робітниці до успішної підприємниці. За цей час вона легалізувала свій український диплом, закінчила курси «міжнародних медіаторів», працює судовим експертом-графологом і перекладачем у Трибуналі міста Веллетрі, а також перекладачем у лікарнях. 2012-го відкрила власний бізнес у Римі.

До приїзду в Італію Любов, заочно закінчивши Тернопільський педагогічний університет, працювала вихователем дитячого садка десять років, але потрапила під скорочення. Через неможливість знайти роботу й економічні труднощі поїхала на заробітки. Свої перші роки в Італії згадує як дуже складні: починала нянею в італійських сім’ях, доглядала за хворими в лікарнях.
«Найважче було два перші роки, доки не вивчила мови. У чужій сім’ї, де панують інші правила, звички і норми, дуже нелегко: просто не знаєш, куди подітися. Після двох років «солдатської служби» вирішила, що час вкладати в себе й що треба досягати більшого. Так, як мені було близько 30, іти в університет з першого курсу було трохи запізно, тому вирішила легалізувати тут свій диплом (для цього знадобилося майже два роки і чимала сума грошей) і шукати роботи для душі. Навчалася на курсах», — розповідає жінка.
Люба створила сім’ю й народила донечку. Та, на жаль, родинне щастя тривало недовго: із чоловіком розлучилася. Але, не зважаючи на розчарування та всі труднощі, що лягли на самотні жіночі плечі, вона продовжувала вірити й ішла до мети. З новим мовним сертифікатом почала працювати перекладачем в одній із інженерних компаній, записалася в суд перекладачем і графологом, стала перекладати в лікарнях під час лікування пацієнтів з України, Росії та Білорусі.
«2010 року випадково натрапила в Інтернеті на оголошення про конкурс на найкращу ідею для відкриття підприємницької діяльності серед безробітних італійців віком за 45 років і іноземців будь-якого віку. На той час я перебувала на обліку з безробіття в центрі зайнятості. Подала свій проект про туристичний бізнес, перевезення людей з особливими потребами та осіб похилого віку. Зі сотні проектів, які Європейський Союз (ЄС) відібрав для фінансової підтримки, мій був 98-м. А то вже була велика перемога, бо це означало, що моє життя буде кращим. Хоча вкладати довелося позичені гроші, а повернули їх (20 із 30 тис.) аж через три роки, коли вже й не сподівалася, що зможу розрахуватися з боргами», — каже п. Люба.
Зараз жінка проживає в містечку Марино поблизу Рима. Співпрацює з мерією міста та на контрактній основі займається перевезенням людей з особливими потребами і дітей з обмеженими можливостями до школи й на лікування, а в літній період організовує туристичні поїздки.
Любов Ступко переконана, що труднощі в чужій країні роблять людину сильнішою, витривалішою, вчать наполегливо йти до мети, а не здаватися з першої поразки. «На знання потрібно дивитися як на цінний багаж, — зазначає бізнес-леді. — Що порадити іншим? Шукати ту працю, яка подобається, яка приносить користь оточуючим. Я отримую велике задоволення, коли перекладаю сім’ям дітей-пацієнтів, що на лікуванні, відчуваючи, що роблю й свій маленький вклад у їхнє одужання».
Любов каже, що ніколи не мала відчуття, що вже так багато часу минуло, відколи залишила Україну. «Мені інколи здається, що я живу в Україні, тільки моя хата розташована десь на околиці. Дивлюся щодня українські новини, навіть більше переймаюся ними, ніж деякі родичі в Україні. Активно підтримую українську діаспору: святкуємо всі українські свята, мітинґуємо проти російської аґресії, допомагаємо українській армії грошима, продуктами, речами, медикаментами. Дитина моя ходить до української школи, знає гімн, молиться українською. Ні, я не покинула України, вона – у мені».

Христина Заник

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply