Посилках з США в Україну

Новини для українців всього свту

Monday, Sep. 24, 2018

В ювілейний рік Франка — «Украдене щастя» в Перемишлі

Автор:

|

Жовтень 06, 2016

|

Рубрика:

В ювілейний рік Франка — «Украдене щастя» в Перемишлі
«Украдене щастя» у виконанні львівського театру «У кошику»

«Украдене щастя» у виконанні львівського театру «У кошику»

Цього року випадає два найвизначніших українські ювілеї: Михайла Грушевського (1866-1934) та Івана Франка (1856-1916). Обидва ювілянти досягли найвищих вершин у творчо-науковому й історичному розвитку українського народу. Грушевський став передовою особистістю в історії, а Франко — в літературі. Обидва своєю магічною силою слова зробили найцінніший внесок у духовне зміцнення та розвиток української нації. З нагоди ювілеїв не тільки в Україні, але у широкому світі відбуваються культурно-мистецькі та наукові заходи на честь цих видатних постатей.
Українці в Польщі, а особливо м. Холма, де народився 150 років тому Михайло Грушевський, провели ряд культурно-освітніх зустрічей. Були проведені молитовно-релігійні урочистості та Міжнародні наукові конференції «Михайло Грушевський та його мала Батьківщина — Хомщина у ХІХ та ХХ ст.». Організатори святкувань пропонували назвати маленький майданчик в місті Холмі іменем М. Грушевського, але їхню пропозицію, на жаль, місцева польська влада відхилила.
Так само українська та світова спільнота офіційно з великою шаною відзначила 160-річчя від дня народження поета, прозаїка, вченого, етнографа, фольклориста, історика, філософа, соціолога, економіста, журналіста, перекладача, громадсько-політичного діяча та драматурга Івана Франка. Творчість цього генія українського народу — багатогранна. Франка називають академією в одній особі, бо перу Каменяра належить близько 5 тис. праць у найрозмаїтіших жанрах. Найповніше видання в Україні — 50 томів, але все написане Іваном Франком не вміститься, мабуть, і в 100 томах. Мало хто у світовій літературі може зрівнятися з ним у творчих звершеннях. Франко в свідомості українства був і залишається неперевершеною творчою силою. Весь свій талант, усі вміння він вклав у творчу працю для свого народу і не полишав її навіть тоді, коли важка недуга позбавляла його влади над руками. І хоча довелося йому жити в складних часах, Каменяр вірив у перемогу народу і пророкував йому краще майбутнє, пишучи «засядем в народів вольнім колі, труснем Кавказ, впережиться Бескидом, покотить Чорним морем гомін волі і глянем, як хазяїн домовитий по своїй хаті і по своїм полі». Після Шевченка Франко є найвизначнішим письменником України, котрий своїми всебічними знаннями, широкою ерудицією та мужньою сміливістю вів народ із гідністю до кращого майбутнього.
Серед його багатожанрової творчості велику роль відіграє драматичне письменство. Пригадаймо «Сон князя Святослава», «Кам’яну душу», «Учителя, «Будку ч. 27», «Майстра Черняка», «Рябину», «Шандара» та найпромовистіше «Украдене щастя». В основі цієї п’єси лежить народна «Пісня про шандаря». Вона має три варіанти. Один із них записала приятелька Франка Михайлина Рошкевич 1878 року за переказом від селянки Явдохи Чигур із села Лолині Долинського повіту. Ця пісня, що вирізнялася трагічним розв’язанням конфлікту, рельєфнішою індивідуалізацією героїв, де було яскраво показане прагнення до справедливої свободи селян, і ця сюжетна тема стала основою драми. Ще 1883 року Франко в брошурі «Жіноча неволя в руських піснях народних» дав глибокий соціально-художній аналіз цієї пісні. Уперше він надрукував драму 1894-го в львівській «Зорі». І того ж року заходом автора видана була у Львові окремою книжкою драма, як від цього часу не сходила з сцен в Україні. Видання було поновлено 1901-го в Львові, а 1909 року його перевидали в утретє. Сенічне народження п’єси «Украдене щастя» відбулося ще 16 листопада 1893-го в львівському театрі «Руська бесіда». На прем’єрі був присутній сам письменник. Хоч драма йшла в зміненому, як каже автор, скаліченому варіанті, доктору гуманітарних наук Івану Франкові за цю п’єсу було присвоєно високий титул талановитого драматурга, справжнього майстра сцени, який вмів геніально віддзеркалити біль трагічної недолі закоханих. Це одностайно визнала як Комісія, так і масово глядачі своїми бурхливими оплесками підтвердили й усе це луною віддзеркалила преса як грандіозне свято перемоги української сценічної культури. Ось що писав сам Франко про п’єсу: «Як бачимо, в новій одежі стара подія — насильний розрив зв’язку родинного. Жінка ломить шлюб церковний і віддається «шандареві» одверто, прилюдно. Муж її, чуючи себе зганьбленим, убиває «шандаря» і сам гине ганьблячою смертю, — от і вся повість».
Цьогорічні ювілейні святкування — 100 років від смерті Івана Франка та 160 років від дня його народження — в Перемишлі відзначили особливо врочисто. 25 вересня в Український народний дім (УНД) Перемишля, міста, яке надзвичайно любив Франко та неодноразово його відвідував, прибув львівський театр «У кошику», який представив оновлену та переформовану сучасну театральну версію «Украденого щастя». За інтерпретацією режисера Ірини Волицькою, костюми до п’єси підібрала арія Зав’ялова. Зізнаюся, що на виставі «Украдене щастя» я був не вперше, але цього разу атмосфера в Перемишлі була винятковою, не тільки рекордна кількість глядачів прибула, але і оргінально перетворений, дещо в інший лад зміст п’єси викликав у присутніх велике дискусійне зацікавлення.
Досить сказати, що театральна зала УНД був вщерть заповнений прихильниками театрального мистецтва різного віку та статусу. Ця легендарна театральна зала пам’ятає, як ще в довоєнному періоді ставилася п’єса «Украдене щастя» в стінах Перемиського театру, а зараз нові театральні герої знову гостять на місцевій сцені.
У чому полягає суть зацікавлення конфліктом у п’єсі й як він реалізується в сучасно оформленій драмі? За змістом п’єси, скупі й жорстокі брати дівчини Анни, щоб не дати її посагу, за допомогою війта віддали її коханого, Михайла Гурмана, в солдати. Потім вони підробили листа, ніби Михайло загинув на війні, і силою видали сестру Анну заміж за бідного, але чесного чоловіка з далекого села — Миколу Задорожного. Після повернення з цісарської армії Михайло стає жандармом, випадково зустрічається з Анною. В неї відроджується давня любов і вона за всяку ціну намагається повернути своє украдене щастя. Микола боронячи своє родинне щастя, у пориві гніву й обурення убиває свого суперника.
До «Украденого щастя» українські театри не тільки дуже часто повертаються, але цю тему перефразовують, оновлюють її зміст і тим привертають увагу любителів театрального мистецтва до величі творчого духа Франка.
Цього року «Украдене щастя» в Перемишлі виконували акторське тріо: Анну грала Лідія Данильчук, Миколу — Роман Біль, а Михайла — Володимир Губанов. Це — справді універсальна п’єса, яка доходить до свідомості глядачів за різною сценарною обробкою. В супроводі гарно-мелодійно виконуваних пісень у ритмі барабанщиків, динамічних рухів-танців та акторських крилатих висловів, актори зуміли своєю грою підкорити глядачів і перенести їх до джерел долі і недолі театрального сюжету. На долю Анни (Ліді Данильчук) випадають найважчі муки в цьому «трикутнику». У неї в почуттях відродилася давня незабута палка любов і шанс повернути знову в обійми свого єдиного ідеалу, Михайла. Ці емоції минулого щасливого кохання так сильно вкорінені в Анни, що вона повністю їм підкорилася. Так само не ховає своїх почуттів до Анни Михайло. Анна вважала весь час, що її улюблений Михайло загинув, і вийшла заміж за нелюба. Та життя без любовi — страшна мука! I раптом несподівано щастя їй посміхнулося: Михайло (Володимир Губанов) повертається з небуття, у формі представника влади, як жандарм. Микола в цій трагедії розгублюється у своїй невинності запевняє, що не хоче бути катом своєї улюбленої дружини, яка відкидає його любов. Опинившись у вкрай складному становищі, Михайло вирішує усунути свого суперника з дороги. Він бачить, як Анна з радістю повертає в обійми свого улюбленого Михайла. Нею оволоділи давні емоції щасливого молодечого палкого кохання і зродилося невідворотне бажання належати тільки Михайлові, любуватися з ним і бути щасливою в його обіймах. Микола зрозумів, що Анни та Михайла почуття настільки глибокі, сильно з’єднані, що вони готові не все і йому залишився тільки один вихід відстояти свою гідність.
Гра акторів Львіського театру «У кошику», викликала у присутніх резонанс про розділене кохання в доволі переоформленій п’єсі «Украдене щастя» Івана Франка. Після закінчення і довготривалих бурхливих оплесків глядачі ще довго дискутували про побачене, а також говорили про те, як, на їхню думку, сьогодні навіть класику можна перетворювати й усучаснювати. На мою думку, вистава змушує задуматися над змістом твору, переглянути свої погляди і вчить приймати інших такими, як вони є! А головне — особливо приємно було знову на сцені зустріти феномен найславнішого письменника-мислителя, патріота, борця проти зла та неправди, високоосвіченого Івана Яковича Франка — гордість України.

Ярослав Стех

 

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...