Посилках з США в Україну

Новини для українців всього свту

Saturday, Oct. 21, 2017

В еміґрації цих жінок об’єднали спиці та гачки

Автор:

|

Квітень 20, 2017

|

Рубрика:

В еміґрації цих жінок об’єднали спиці та гачки

«Ідейний натхненник» зустрічей за інтересами Настя Левдик (перша праворуч)

Усі вони різні, різного віку, з різним життєвим досвідом, фахом та зі своєю історією міґрації до Польщі з різних куточків України. Можливо, вони б ніколи не зустрілися в людських потоках варшавських вулиць. Але цих дівчат об’єднало рукоділля, і тепер вони ледь не кожних вихідних збираються разом для того, щоб поплести та досхочу поговорити на найрізноманітніші теми.
«Ідейним натхненником» таких зустрічей стала Настя Левдик, котра приїхала до Варшави кілька років тому на навчання з невеличкого містечка Чернігівської області. Зараз дівчина працює програмістом. «Якось хтось написав пост в одній із наших українських спільнот у Facebook про те, що шукає дівчину, яка вміє плести. І під його дописом з’явилася величезна кількість коментарів. Так і з’ясувалось, що в’язальниць із України у Варшаві чимало, — згадує історію створення спільноти Knitting in Warsaw дівчина. — Так з’явилася група, а потім ми почали домовлятись на спільні «пов’язухи» у вихідні в одному з кафе міста».
Галасливі, веселі та безтурботні дівчата з мотками пряжі, спицями та гачками за великим столом у кафе — явище геть не поширене у Польщі, але воно зовсім не дивує поляків. Таких «вечорниць» було вже близько десяти. На них не приходить багато майстринь, але для кожної з них така зустріч — це не лише можливість обмінятись інформацією, вміннями та навичками, чи надихнутися. Це щось значно більше.
Аня Свідерська живе у Польщі майже два роки у невеличкому містечку неподалік Варшави. Вона не пропустила ще жодної зустрічі, незважаючи на те, що дорога в один бік триває півтори години. «Для мене це можливість поспілкуватися з цікавими творчими людьми на будь-які теми. Для нас, дівчат, дуже важливо займатись улюбленим хобі, а коли це ще й відбувається в колі однодумців і приємного товариства, то дуже сприяє відновленню нашої жіночої енергії».
Такі зустрічі дуже допомагають дівчатам і у складному процесі адаптації. «Процес еміґрації видається простим і веселим, але це так тільки тоді, коли ти спостерігаєш за ним збоку. Насправді це майже завжди шлях у самотність», — розповідає Анастасія. Вона називає себе мегаінтравертом і додає, що з віком усе важче знайти хороших і вірних друзів, адже вдома з такими людьми дружба будувалась і перевірялася роками. Тут цього часу немає, немає цих рідних і близьких людей, але потреба залишається. «В умовах еміґрації кожній людині, навіть найінтравертнішій, потрібна рідна душа, яка розділяє твої інтереси. І не важливо, що це — велосипед, вирощування огірків, гончарне коло чи плетіння», — підсумовує вона.
Про безцінну силу людського спілкування розповідає й Юля Андронова зі Запоріжжя. Дівчина за фахом — біолог, зараз працює веб-дизайнером, а за покликанням — в’язальниця. «Після переїзду в іншу країну, дуже важливо знайти людей, котрі поділяють твої інтереси, і з котрими цікаво розмовляти абсолютно про все. Мені дуже подобаються наші зустрічі», — підсумовує Юля, а Настя додає, що навіть не сподівалася, що кожні зустрічі будуть такими легкими та веселими.
«Ми балакаємо про все на світі. Наприклад, у кого можна позичити спиці № 2, а де є у Варшаві крамниця з нитками, в якій можна все самому мацати і роздивлятись, адже я ще погано розмовляю польською? І ми ж — дівчата, тому теми часто доволі «бабські»: то ми чоловіків обговорюємо, то вже ділимось інформацією про те, де краще зробити манікюр, а потім вмент перемикаємося на тему еволюції та позапланетних цивілізацій. А далі про те, який серіал варто подивитись чи куди поїхати на вихідні».
У такому творчо-дівчачому товаристві неймовірно затишно, родинно і тепло. Година злітає наче мить і чотири-п’ять годин спільних «пов’язух» пролітають непомітно. Частим гостем зібрань поціновувачів спиць, гачків і пряжі є й Юля Ударова, котра, здається, знає про рукоділля все. Вона приїхала до Варшави два роки тому з Дніпра. У рідному місті працювала бухгалтером, але зізнається, що завжди мала пристрасть до рукоділля. «О-о-о-о, що я тільки не робила — шила, в’язала, малювала, робила біжутерію з каміння та скла, фотографувала. Усього й не перелічити. Роботу та творчість поєднувала, хоча це не було просто, їздила на ярмарки по всій Україні. Таким чином це стало невід’ємною частиною мене і мого життя», — розповідає Юля. Зараз у Польщі вона ще не може працювати за фахом — лише вчиться, але натомість має чимало часу для реалізації чергових прекрасних задумів. Юля зізнається, що на еміґрації рукоділля стало ще й ліками для душі. «Еміґрація — це складний процес, який триває й досі. Тому, коли мені важко на душі, беру в руки або голку, або спиці, або бусини і — творю! Це мої персональні ліки від хандри», — підсумовує дівчина.
Юля створила у Facebook спільноту «Handmade WaWa — творимо та витворяємо», що об’єднує українців, котрі займаються рукоділлям у Варшаві. Тут можна знайти адреси спеціалізованих крамниць, цікаві поради, ідеї для натхнення і найважливіше — вироби наших талановитих дівчат. Юля розповідає, що у Польщі не так багато творчих виставок, як в Україні, і поляки не надто цінують аутентичні вироби «генд-мейд». Тому, наприклад, попит на прикраси значно менший, ніж на текстильні авторські сумки. «Тут люблять комфорт і простоту. Ці речі варто враховувати та скеровувати свої творчі задуми у відповідне русло», — ділиться порадами мисткиня.
Найважливіше, що талановиті українки знаходять одна одну за кордоном, не втрачають любові до своїх улюблених занять, а їхньою працею захоплюються! Завдяки своїм гобі непростий адаптаційний процес на міґрації не лякає їх аж так сильно, а певною мірою, й навпаки — ще більше надихає на творчість. До того ж кожна з них знає, що має підтримку та розуміння в обличчі такої ж майстрині, як вона. І немає різниці, про що йдеться — позичити спиці номер 2 чи просто відчути підтримку дружнього плеча у в’язаному светрику зі стовідсоткової вовни.

Оксана Денисюк, ZIK

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...