Посилках з США в Україну

Новини для українців всього свту

Sunday, Apr. 21, 2019

Українка у Швеції навчає виховувати дітей без ременя

Автор:

|

Лютий 13, 2019

|

Рубрика:

Українка у Швеції навчає виховувати дітей без ременя

У Швеції дуже бракує вчителів і вихователів у садочках. Проблема виникла 2015-го, коли розпочався масовий наплив міґрантів із охоплених війнами країн Африки та Близького Сходу. Чимало біженців попросили політичного притулку у Швеції. Приїжджали цілими сім’ями. Через що країна різко наповнилася дітьми. Про це розповідає українка Алла Куницька, котра мешкає у Стокгольмі. Там опанувала професію інструктора для батьків. Консультує іноземців щодо виховання дітей у Швеції.
«Приїхало дуже багато національностей, яким через значні відмінності у менталітеті важко збагнути шведську культуру. Тому держава організувала безкоштовні курси, які готують інструкторів із виховання дітей. Я їх також закінчила, — ділиться вона. — Працюю більше для задоволення. Це, швидше за все, гобі, адже мова про заробіток не йде. Інструкторам платять невеликі гроші, щоб кілька разів на тиждень могли зібрати свої знайомих і розповісти про місцеві цінності. Також можуть оплатити оренду, витрати на ручки і блокноти чи інші необхідні речі».
«Основне правило — дитину не можна бити. Коли вчителі чи вихователі дитсадка помічають на тілі вихованців якісь ушкодження, синці, обов’язково повідомляють про це соціальним працівникам. Якщо виявиться, що дитина зазнала насилля, її можуть забрати з родини того ж дня, — каже українка. — Взагалі заявити на батьків у відповідні служби може будь-яка людина, котра стала свідком знущання над дитиною. Звісно, за одного стусана нічого не буде. Але хтось обов’язково підійде та зробить зауваження. Зі мною також таке траплялося. Якось гуляла з усіма трьома дітьми і не могла дати їм раду. В гніві взяла сина і почала його трусити, щоб припинив істерику. До мене одразу підбіг швед із вимогою заспокоїтися. Інакше пообіцяв викликати поліцію».
За словами п. Куницької, шведи дуже терплячі до дітей. «У них є вислів «дай дитині поплакати». І батьки справді терпляче чекають, поки вона виплачеться. Коли довго тут живеш, поступово переймаєш ці зміни. Мій старший син дуже любив під час прогулянок збирати каміння та палиці. Ніс їх додому. Там ми все роздивлялися, я його хвалила. Пізніше він забував про свої сувеніри, а я їх тихцем викидала. Коли ж із дітьми гуляла моя мама, то на порозі під’їзду змушувала сина витрушувати кишені й усе викидати. Він репетував і ридав на весь двір так, що всі шведи визирали у вікна. Так і не змогла переконати її, що синові можна нести додому каміння».

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...