Українка розповіла про життя в Швейцарії
Українка Крістіна Ґомес де Соусу в Швейцарії — з лютого 2016 року. В цю країну жінку привело кохання — там живе її чоловік-португалець. «Перший час було дуже складно. Мову лише почала вчити. Місцеві хоч і розуміють німецьку, але розмовляють між собою на швейцарському діалекті. Це було нестерпно: вчити мову, але не розуміти людей», — згадує жінка.
У країні живе лише 40 % корінних швейцарців, 60 % — еміґранти. Кожен п’ятий житель країни — португалець. «Під час вагітності втілила медицина: страховка покривала всі витрати, а в пологовий будинок знадобилися лише паспорт, навушники й улюблена музика, зручний одяг та автокрісло. Аптек у місті всього дві, і працюють вони навіть не щодня. Це просто невигідний бізнес, адже люди хворіють мало, а медикаменти отримують у лікарні. Незвичайний і підхід до дитячих хвороб. Малюки тут хворіють рідко, а, наприклад, нежить ніхто не лікує. Температуру збивають і ведуть у садок або школу, тому що поняття «лікарняний із дитиною» не існує. Місцеві діти ходять босоніж після дощу в лісі в брудних штанях, бо їм так подобається. Але укладають спати дітвору достатньо рано — батькам потрібен час для себе. А дорослим дітям батьки можуть подарувати кілограм м’яса до Різдва, наприклад», — додає Крістіна.
Головна фішка місцевих — здоровий спосіб життя. На вечерю можуть поїсти максимум салат із хлібом зі злаків. Місцеві багато гуляють по лісі, їздять на велосипедах із народження, харчуються лише свіжими продуктами і намагаються урвати хоча б 20 хвилин, щоб подрімати в обід. Часто люди живуть роками разом без реєстрації шлюбу, а всі витрати ділять навпіл. У 18 років діти покидають будинок і бачаться з батьками у вихідні, а то і рідше. «Місцеві, виходячи з дому на півдня з дітьми, завжди беруть із собою обід: сир, м’ясо, хліб, обов’язково якийсь легкий салат. Вони рідко купують на прогулянці щось додатково. І це не скупість, а просте слідування логіці: в їжі власного приготування вони впевнені більше», — каже жінка.
Швейцарці сміття сортують. Органічні залишки викидають окремо, частина їх іде на корм тваринам. Навіть дитина не пройде повз пляшку на землі. Середня зарплатня швейцарців — 6,5 тис. CHF на місяць. Більше третини населення не має власного авто. Адже у країні ідеально працює система руху громадського транспорту.
Кобзар Валерій Харченко просить допомоги
Звернення кобзаря, волонтера, патріота України Валерія Харченка до всКобзар Валерій Харченко просить допомоги
APPELL von Kobsaspieler, Freiwilliger, Patriot der Ukraine Valeriy KhaЧому ніхто не знає про князя, котрий розбив перший наступ на Київ московитів?
Минуле якого не знаємо. Чому українська історія є витвором сусідськихПутін продовжує бавитися в «морський бій»
*** В небі чистім високім сяє золотом Сонце, Над Дніпром синьооким від