Українка Крістіна Ґомес де Соусу в Швейцарії — з лютого 2016 року. В цю країну жінку привело кохання — там живе її чоловік-португалець. «Перший час було дуже складно. Мову лише почала вчити. Місцеві хоч і розуміють німецьку, але розмовляють між собою на швейцарському діалекті. Це було нестерпно: вчити мову, але не розуміти людей», — згадує жінка.
У країні живе лише 40 % корінних швейцарців, 60 % — еміґранти. Кожен п’ятий житель країни — португалець. «Під час вагітності втілила медицина: страховка покривала всі витрати, а в пологовий будинок знадобилися лише паспорт, навушники й улюблена музика, зручний одяг та автокрісло. Аптек у місті всього дві, і працюють вони навіть не щодня. Це просто невигідний бізнес, адже люди хворіють мало, а медикаменти отримують у лікарні. Незвичайний і підхід до дитячих хвороб. Малюки тут хворіють рідко, а, наприклад, нежить ніхто не лікує. Температуру збивають і ведуть у садок або школу, тому що поняття «лікарняний із дитиною» не існує. Місцеві діти ходять босоніж після дощу в лісі в брудних штанях, бо їм так подобається. Але укладають спати дітвору достатньо рано — батькам потрібен час для себе. А дорослим дітям батьки можуть подарувати кілограм м’яса до Різдва, наприклад», — додає Крістіна.
Головна фішка місцевих — здоровий спосіб життя. На вечерю можуть поїсти максимум салат із хлібом зі злаків. Місцеві багато гуляють по лісі, їздять на велосипедах із народження, харчуються лише свіжими продуктами і намагаються урвати хоча б 20 хвилин, щоб подрімати в обід. Часто люди живуть роками разом без реєстрації шлюбу, а всі витрати ділять навпіл. У 18 років діти покидають будинок і бачаться з батьками у вихідні, а то і рідше. «Місцеві, виходячи з дому на півдня з дітьми, завжди беруть із собою обід: сир, м’ясо, хліб, обов’язково якийсь легкий салат. Вони рідко купують на прогулянці щось додатково. І це не скупість, а просте слідування логіці: в їжі власного приготування вони впевнені більше», — каже жінка.
Швейцарці сміття сортують. Органічні залишки викидають окремо, частина їх іде на корм тваринам. Навіть дитина не пройде повз пляшку на землі. Середня зарплатня швейцарців — 6,5 тис. CHF на місяць. Більше третини населення не має власного авто. Адже у країні ідеально працює система руху громадського транспорту.