Новини для українців всього свту

Wednesday, Oct. 16, 2019

Розповідь про українців Білорусі

Автор:

|

Липень 24, 2019

|

Рубрика:

Розповідь про українців Білорусі

Поїхав я у Білорусь зустрічати та запізнати українську діаспору. Був я там 14 роками раніше. Тоді відвідав столицю Мінськ та етнографічні землі Полісся на Берестейщині. Тепер — знову Мінськ, а згодом — південний схід у бік Могильова та Гомеля.
Білорусь — країна політичного застою. Мало змінилося за 14 років. Можна і сьогодні зустріти серп і молот на будинках. Радянська спадщина відчутна. Пам’ятники Леніну, назви вулиць Совєтська, Леніна, Кірова, Калініна. Однак парки, газони прибрані, дороги асфальтовані. Будівлі не погані, відремонтовані і навіть цікаві архітектурно. Техніка запрацювала майже за нормами західного світу. Як казали колись в Італії, за диктатури Муссоліні примусив потяги прибувати за графіком. У Білорусі також порядки завдячують доброму, хоча авторитарному господарю. У бідних демократіях немає такого ладу. Білорусь — країна бідна, люди також, але при порядку. Кажуть, що коли б Олександр Лукашенко не надуживав авторитаризмом при виборах, його і так обрали б, лише з меншою перевагою голосів. Тут російський тиск надзвичайно відчутний.
Українці товаришують із білоруським населенням, але влада Білорусі остерігається імпорту з України демократії. Тому тримає щільний нагляд і контроль. Тим більше, що цей контроль над населенням і, зокрема, над українським, залежить від Москви. Вплив Москви для Лукашенка обтяжливий, але потрібний і корисний для економіки та його утримання при владі. Натомість дипломатичні відносини між Україною та Білоруссю одночасно трагічні та іронічні.
За різними підрахунками у Білорусі проживає десь 200 тис. українців, із яких хіба 40 тис. — громадяни України, хоча на обліку в українському консульстві — лише 11 тис. Останній перепис 2009-го налічив лише 160 тис. українців. Кількість автохтонів ніхто не зміг мені обчислити. Вони живуть переважно на Берестейщині, їх ніхто окремо не лічить.
Посольство України у Мінську — нова і елегантна будівля і на престижному місці, напроти Посольства Росії і поруч із Посольством США. Під вікнами дипломатичної установи стоїть пам’ятник Шевченкові. Крім Посольства, працює ще й генеральне консульство у Бресті та почесний консул у Ґродно. Стосунки та співпраця з діаспорою — більш, ніж задовільні. Інколи в приміщенні Посольства проходять заходи за участі діаспори.
Працюють у Білорусі різні крайові, реґіональні та міські громадські організації й об’єднання: «Ватра», «Заповіт», «Січ», «Дніпро», «Верховина» тощо. Є домовленість на державному рівні про українськомовні освітні факультативні заняття. Та поки що їх немає. При цьому існують курси української мови для дорослих у Мінську та Гомелі. Неподалік від Мінська існує дуже цікавий самодіяльний музей українського побуту під назвою «Рідні джерела», де розмістилися експонати одягу, рушників, ляльок виробництва з льону, писанки тощо членкинь організації «Січ».
Крім Мінська, вдалося відвідати громади у Могильові та Гомелі. Я також уклонився Хресту — пам’ятнику Великого Голоду 1932-1933 рр. у Довську, який спорудила ще 2003-го «Січ» із Мінська на території Білоруської православної церкви Московського патріархату. Настоятелем цієї церкви був білорус, однак його бабця — з України. Спорудження цього пам’ятника саме на цьому місці має свою історію. У часи Великого Голоду 1932 року українська жінка з Черкащини з двома дітьми втікала пішки від голоду й урятувалася на цій території завдяки добрим людям. Цю історію пізніше розповів правнук тої жінки. 2018-го той хрест потребував заміни і на його місце встановили залізний, із символічними п’ятьма колосками, один із яких зламаний. Цього разу до акції за долучилося і Посольство України. Цікавим і, мабуть, не випадковим фактом є те, що 2018 року настоятелем у тій Церкві був українець із Рівенщини, а тепер — священник із Тернопільщини. Правда, слово «Голодомор» тут не використовують, бо Великий Голод 1932-1933 рр. влада Білорусі геноцидом не визнала.
Білоруське законодавство не дозволяє безпосередню фінансову допомогу суспільно громадським організаціям з-за кордону. Тому до цього доводиться підходити обережно. До більших проблем наших громад у Білорусі належить відсутність приміщень для постійної праці. У цьому інколи допомагає Посольство України, а також такі білоруські громадські організації, як Товариство білоруської мови, яке також має проблеми на батьківщині. Розглядалися можливості профінансувати оренду приміщень для українських громад приймаючи саму оренду на себе та даючи можливості користування українській громаді. Місцеві організації мають шукати відповідні приміщення. Я погодився ангажувати різні заходи українських допомогових і громадських організацій і фундацій. Обговорили також налаштування інтернет-банкінґу для активізації комунікаційних мереж української молоді по всьому світу.
Українська діаспора у Білорусі — специфічна і заслуговує окремого зацікавлення з боку України й організованої західної діаспори. Білорусь — сусідня держава, яка охоплює й етнографічні українські території. Формально вона перебуває під потужним впливом Москви. Українська громада тут політично свідома, хоча більшість походить також із зрусифікованих земель України, до прикладу, Чернігівської області. Якщо ще треба переконувати про доцільність зв’язку і допомоги, то мушу згадати, що через усю східну Білорусь тече річка Дніпро.

Аскольд Лозинський

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...