Новини для українців всього свту

Saturday, Sep. 19, 2020

Посередник між культурами

Автор:

|

Серпень 07, 2014

|

Рубрика:

Посередник між культурами

Світлана Ковальська

Що таке «посередник між культурами», як часто українці потрапляють до в’язниць і психлікарень в Італії та як мінімізувати стрес при адаптації в новому суспільстві – про це розповіла Світлана Ковальська, представник Асоціації українських жінок-робітниць в Італії.

«Посередники між культурами — це фахівці, потреба в яких виникла в Італії на початку 1990-х рр., коли в країну стало прибувати багато еміґрантів. Тоді з’явилася проблема спілкування з іноземними громадянами. Завдання посередника — полегшити це спілкування, допомогти налагодити діалог між народами. Хоча таку спеціальність поки що не визнано за професію, але вона є дуже важлива в міжкультурному суспільстві», — розповідає п. Світлана.
Щоб отримати цю кваліфікацію, вона 2005-го закінчила річний університетський курс у Римі. Багато людей помилково вважає, що посередник між культурами — це такий собі перекладач. Насправді завдання спеціаліста є значно складнішим: він працює для того, щоб уникнути конфліктної ситуації. У цій праці потрібні знання психолога, культуролога, антрополога, фахівець повинен зрозуміти, чим живе людина, заслужити її довіру.
Зараз п. Світлана задіяна в проектах реґіону Лаціо: працює з іноземцями в місцях позбавлення волі, слідчому ізоляторі, санітарних структурах. Її робота включає широкий діапазон дій: від найпростішого – орієнтування в лікарні – до надання психологічної допомоги. За словами жінки, наші співвітчизники майже не потрапляють до італійських в’язниць: «Поодинокі випадки, про які я знаю, — це крадіжки автомобіля, нічого серйознішого не чула.»
Українська міґрація має жіноче обличчя, тож до лікарні потрапляють частіше жінки-українки. Переважно їх турбують шлунково-кишкові захворювання: гастрити, язви, оскільки першим на стрес реагує саме шлунок. Далі йдуть алергії, астматичні захворювання та хвороби серця. Чоловіки прибувають з ортопедичними травмами, оскільки працюють у галузі з високим ризиком нещасних випадків. А також зі серцевими хворобами.
«На жаль, останнім часом виникає багато ракових захворювань. За минулий рік у лікарні, де я працювала, померло четверо українців, серед них – 25-річний хлопець, жінки середнього віку. У разі смерті постає велика проблема з перевезенням тіла. З найбільшими знижками й за найпомірнішими цінами воно складає близько 4,5 тис. EUR. Якщо ж ніхто не забирає тіла з моргу, похованням займається мерія міста», — зазначає експерт.
Світлана Ковальська працює з представниками усіх національностей, але найкраще це вдається зі слов’янами. «Природно, що за кордоном легше йти на контакт із людиною зі своїх країв, так зникає напруження. Уже саме тільки таке спілкування є терапією, бо в чужому середовищі ми перебуваємо весь час у внутрішній напрузі», — зазначає фахівець і пригадує випадок коли дівчині, котра чекала на карету швидкої, після кількох хвилин відвертої розмови, полегшало й вона відмовилася від медичної допомоги.
А до психлікарень в Італії потрапляють іноземці не залежно від віку: і молоді, і літні. Чому? Причин – багато: умови життя, сімейні проблеми, туга за родиною і малолітніми дітьми. Часто люди не можуть адаптуватися до нової ролі, вони не сприймають суспільство, і суспільство не сприймає їх.
«Доводилося працювати з жінками, котрі приїхали в Італію виконувати найпростішу хатню роботу, а до того в Україні обіймали високі впливові посади. Кардинальна зміна ролей декого з них зламала, що призвело до роздвоєності особистості, — розповідає п. Світлана. — Критичні моменти настають циклічно: три місяці, рік, три роки, сім років. Не всі витримують страх, невпевненість і складні періоди життя». Головні причини і труднощі полягають в закритій роботі з лімітованим спілкуванням, незнанні власних прав і законів країни.

Маріанна Сороневич

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply