Посилках з США в Україну

Новини для українців всього свту

Friday, Dec. 15, 2017

Німецька політика — проти українців

Автор:

|

Квітень 26, 2012

|

Рубрика:

Німецька політика — проти українців

Посольство Німеччини в Києві недавно гостило з лекцією контра­версійного польсько-німецького студента-історика, відомого своїми екстремістськими поглядами. Лекція була нахабно названа «Бандера—фашист». Був деякий сумнів щодо того, що це сталося через недогляд, але посол Німеччини легко й безсоромно запевнив усіх, що він був на вершині цього питання і вважає, що це було корисним. Цікаво, що «Українська правда», котра сама проголосила себе проукраїнською, опублікувала зарозуміле пояснення посла, але відмовилася надрукувати протилежну точку зору.

На жаль, цей інцидент не був винятком. Українці по всьому світу й, по суті, кожен, у кого є моральний компас, були приголомшені, коли кілька років тому Німеччина вирішила притягнути до карної відповідальності недавно померлого українця Івана Дем’янюка на основі обвинувачень, за якими жоден німець або особа будь-якої іншої національності не притягувалася до відповідальності в Німеччині. Навіть більше, усі німці отримали амністію від переслідування за такими самими звинуваченнями ще в 1960-х рр. Іронія тут не могла би бути екстремальнішою під будь-яким кутом зору: він був німецьким полоненим, якого судили ті ж німці, котрі його захопили, ув’язнили, змусили працювати на них і тепер звинуватили його в тому, що він робив?!

Після недавніх, проведених з очевидними порушеннями, президентських виборів у Російській Федерації (РФ) ні Рада Європи, ні Європейська комісія не опублікували вітальних заяв стосовно

обрання Володимира Путіна. Однак Ангела Меркель, канцлер Німеччини, порушила мовчанку й зателефонувала до п. Путіна, запропонувавши йому «стратеґічне партнерство з Німеччиною». Дружба Меркель—Путін офіційно почалася ще 2006 року, коли п. Меркель відвідала п. Путіна в сибірському місті Томську, де вони пообідали «пельменями» й м’ясом російського ведмедя, після чого німецький міністр фінансів і технологій оголосив у інтерв’ю російській «Правді», що Меркель і Путін «стали друзями». Можливо, зважаючи на зв’язок обох зі Східною Німеччиною, ця дружба — ще давніша?

На недавній конференції українських громадських організацій, що відбулася в Мюнхені (Німеччина), запрошений представник німецького Міністерства закордонних справ відкрито й без вагань висловив думку, що Німеччину мало цікавить Україна, й одночасно висловив симпатії словам Дмитра Медведєва, президента РФ, котрий сказав: «Немає такого дня, щоби я прокидаючись не думав про Україну». Ця заява була зроблена, не зважаючи на те, що для України Німеччина є другим за величиною торговельним партнером, на українське геостратеґічне положення й на той факт, що газ із РФ до Німеччини надходить українськими трубами.

Робота представників німецького громадянського суспільства в Україні (Католицька церква й інші інститути) є значною, але це — не кредит для політики німецького уряду. Українці повинні прокинутися. Німці історично ніколи не були друзями українців. Для прикладу можна згадати німкеню Катери-

ну ІІ — одну з найненависніших правительок Російський імперії, котра була жорстокою до українців. Гітлер убивав не тільки євреїв, але нищив Україну й українців. Зарозумілість нинішнього посла Німеччини є не менш пригноблююча, коли він возвеличує академічні свободи екстремістів, яких Німеччина породила чимало протягом багатьох років. Гріх для Німеччини — паплюжити Бандеру, називаючи його фашистом, чи судити Дем’янюка як воєнного злочинця, коли деякі німці є уособленням цих понять. Із метою сприяння поліпшенню відносин з Україною Німеччина повинна внести зміни — починаючи з її сьогоднішнього посла.

Урешті-решт, зцілення має починатися з відповідної пропозиції Німеччини щодо адекватної реституції багатьох українців (чи навіть їхніх нащадків), які зазнавали жорстокого поводження з боку німців під час Другої світової війни як полонені й не могли скористатися з репарацій або пенсій, тому що перебували по інший бік «залізної завіси». Німецька промисловість теж мусить вагомо допомогти в цьому стосунку, позаяк багато німецьких фірм отримало значну вигоду з експлуатації українських рабів.

Тим часом, поки немає наочних доказів каяття Німеччини та прагнення до примирення, українці в Україні й за кордоном повинні повідомити про бойкот німецьких продуктів, не подорожувати до Німеччини й уникати контакту з німецькими державними службовцями та їхніми представниками. Німеччина зараз, можливо, є найсильнішою економікою в Європейському Союзі (ЄС) і цілком може вижити в цьому українському ембарґо, але й воно може бути відчутне навіть для зверхньої та ворожої Німеччини. Адже нас є 46 млн громадян в Україні й 20 млн українців — за кордоном. Німеччина є обличчям нинішнього Євросоюзу. А ЄС може розвиватися тільки через інтеґрацію, відкриваючи нові ринки збуту й дешевшої робочої сили. Мені здається, що найбільше в інтересах Німеччини — просто стати людяною.

P. S. Компенсація, яку Німеччина надала українським рабам і в’язням нацистів, котрі проживали в Україні після війни й були живі 16 лютого 1999-го (кінцевий термін), була символічною й далеко не адекватною. Близько 11 млрд DEM було призначено Німеччиною з початку 1990-х до 2000 року для трьох країн — РФ, України та Білорусі. Україна отримала 1,724 млн DEM. Число українців, які мали право на компенсацію, становило від 500 тис. до 1 млн. Таким чином, середня заплата була приблизно 1000 EUR на особу, яка дожила до часу виплати, або її сім’ї. Середня виплата раніше особі по інший бік «залізної завіси» була в десять разів більшою.

 Аскольд Лозинський

About Author

MiCT

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...