Новини для українців всього свту

Wednesday, Nov. 20, 2019

На ягоди — до Фінляндії

Автор:

|

Липень 10, 2019

|

Рубрика:

На ягоди — до Фінляндії
Людмила Мішута

Заробітчанам у Фінляндії видають відра та спеціальні ковші, якими збирають чорниці. Одяг і гумові чоботи треба мати свої. За кілограм ягоди в середньому платять 20-30 грн. «Сезон ягід у Фінляндії починається пізніше, ніж в Україні. Документи на виїзд у нас із чоловіком уже готові. Та нових розцінок ще не знаємо», — розповідає Людмила Мішута з Дніпра.
«Уперше поїхали на заробітки до цієї країни три роки тому, — ділиться вона. — Син перейшов у 11-й клас. Потрібні були гроші на випускний. Працювала в банку. Чоловік — приватний перевізник. 2007-го купили ділянку і стали будуватися. Вигнали стіни, зробили кухню й одну кімнату. Так прожили майже десять років. Якось натрапила на оголошення, що запрошують працівників на літо на ферму до Фінляндії. Вирішили з чоловіком підзаробити. Гроші на поїздку, 1 тис. EUR, позичили в колеги. Із собою нічого не брали, лише документи та гроші. На місці зрозуміли, що помилилися. Харчі в Фінляндії дорогі, особливо хліб і крупи. Робочий одяг ніхто не видає. Довелося купувати гумові чоботи, дощовики, кілька теплих светрів. Жили в дерев’яних будиночках. За житло щодня вираховували по 150 грн із кожного, але умови були дуже хороші. Власник ферми давав безкоштовно помідори, картоплю і горох. Спершу збирали полуницю. На ній багато не заробиш. За кілограм платять 20-30 грн. Потім натрапили на оголошення про збір чорниці. Заробітки більші, але житло довелося винаймати самим. Платили вдвічі більше, ніж на фермі. За й кг чорниці у перший рік давали 90 грн. Тоді був неврожай, ягода дрібна. У Фінляндії чорницю збирають усі — від дітей до пенсіонерів. Гроші, які за неї отримують, не оподатковують. Привезли додому 170 тис. грн. Для нас то були величезні гроші. Хоча люди казали, що заробітки могли бути й вдвічі більшими.
Торік на чорницю їздили на запрошення фінів, із якими познайомилися. До поїздки готувалися ретельніше. Придбали мікроавтобус. Взяли зі собою гумові чоботи, шапки, светри. Також — крупи, борошно, електроплитку. Думали жити в машині. Коли приїхали на місце, господар запропонував безкоштовну альтанку. Платили лише за електрику та воду. За все літо набігло 1,2 тис. грн. З чоловіком уже вміли вичісувати чорницю з кущів спеціальними ковшами. Тому збирали більше ягоди. Робота починалася о четвертій ранку і закінчували о восьмій вечора. У Фінляндії добре працює система навігації. Не боялися заблукати в лісі. До того ж у сезон там багато людей. Підучили трохи мову. У суботу всі місцеві відпочивають. Ми також ходили в сауну, готували щось смачне. Додому з чоловіком привезли вже 360 тис. грн».
«У Фінляндії збирати ягоди, ловити рибу можна будь-де. Незалежно від того, приватна власність чи ні, — розповідає Василь Чорненко з Тернополя. — Три роки їжджу на заробітки з середини червня до середини вересня. Збираю морошку, чорницю, брусницю. Працюю в одного і того ж роботодавця. Добираюся власною автівкою, разом із дядьком. Без машини там неможливо працювати. Іноді, щоб знайти ягоди, потрібно кілька разів міняти місце. Робочий день починається о п’ятій ранку. Працюємо до п’ятої вечора з півторагодинною перервою на обід. Із середини червня до середини липня збираємо морошку. Вона росте на заболоченій місцевості. За день удвох вдається назбирати 6-12 кг. Платять за один 265-350 грн. Ціна залежить від урожаю. Що він більший, то ягода дешевша. Потім до серпня в лісах збираємо чорницю. Максимум — 50 кг за день. Приймають по 21-29 грн. Торік урожай чорниці був поганий. То платили удвічі дорожче. По тому починається сезон брусниці. Максимально вдавалося зібрати до 30 кг. Платять 88-120 грн за 1 кг. Загалом за місяць вдається заробити до 1,5 тисячі EUR. На ягоди до Фінляндії українці їдуть сім’ями, навіть разом із дітьми. Фіни можуть допомогти з документами та пошуком роботи. Але не терплять, коли їх дурять».
Тетяна Захаренко з Черкас їздила до Фінляндії збирати полуницю. «Місцевим фермерам мене порадила знайома, котра працювала там уже не перший рік, — каже жінка. — Вони надіслали запрошення. Разом із іншими заробітчанами автобусом доїхала до російського Санкт-Петербурга. Там чекав інший автобус, що довіз до ферми. Розселили в будинки. У кімнаті жили четверо. Кухня — загальна. На нашій фермі працювали більш сотні заробітчан. Переважно українці. Робочий день починався о шостій-сьомій ранку. Тривав до сьомої вечора. На обід давали півтори години. Їжу брали зі собою на поле. Господарі привозили булки та сік. Завадити роботі міг лише густий дощ. Погода в Фінляндії мінлива. Уранці може бути холодно, в обід — спека, а під вечір піде дощ. Тому в кожного на ремені був прив’язаний пакет із дощовиком. Постійно взувала чоботи. Якщо припікало, перевзувалася в кросівки. Полуницю збирали в пластикові кошики. В них вміщалося по 3 кг ягід. Їх перевіряли, щоб не було зелених і гнилих. Кожному заробітчанину видавали номер. Наприкінці дня лічили заробіток. Увесь день за нами наглядала керівниця. Якщо було багато пропущеної стиглої полуниці, вертала на початок рядка. За день можна назбирати 12-35 кошиків. Платили 2,5 EUR за один. Тих, хто назбирував найбільше, ми називали «комбайнами». Це були жінки зі сіл, загартовані до фізичної праці. На полі можна їсти полуницю, скільки хочеш. За літо на фермі можна заробити в середньому 3 тис. EUR».

Валерія Авраменко, «Газета по-українськи»

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...