Посилках з США в Україну

Новини для українців всього свту

Saturday, May. 25, 2019

Італійські українці об’єднались у Інтернеті

Автор:

|

Вересень 19, 2013

|

Рубрика:

Італійські українці об’єднались у Інтернеті

Інтернет-спільноти перестають бути просто місцем обміну думок, а перетворюються на засіб реального об’єднання української громади на Апеннінах. Життя розкидало українців по всьому світові. Та сучасні технології дають їм нагоду ділитися новинами, спілкуватися й знаходити однодумців, не залежно від географічного місця перебування.

Незважаючи на існування в Італії численних громадських організацій вони не в змозі об’єднати українців, що живуть у різних куточках країни. Із появою та поширенням сучасних технологій таку роль узяв на себе Інтернет.
Спільноту на Facebook «Українці в Італії (об’єднуємося в єдину групу!)» було засновано кілька років тому Владом Піньйоне. Саме йому й слід подякувати за вдалу назву. Спочатку вона була малоактивною, із ліченими членами. Водночас, у «Фейсбуці» майже не було сторінок українців у Італії, за винятком італомовної Ucraina. Ucraini in Italia. Якось Влад передав повноваження адміністратора мені. Це стало несподіванкою для мене, але разом із тим заохотило до розвитку групи. Відтоді до адміністрування було запрошено інших активних учасників: Наталю Оленюх, Марію Гайдай, Лесю Олендій, які щодня роблять внесок у інтернет-згуртування українців у Італії.
«Відколи я «віднайшла» цю групу, вона для мене стала майже рідною. На початках було цікаво, скільки «нас» є в Італії… Тому за кожної нагоди «додаю» все нових учасників. Як кажуть студенти, спочатку ти працюєш на «заліковку», а потім «заліковка» працює на тебе… Так само вийшло й у цій групі. Спершу дехто відмовлявся долучатися до неї, а тепер усе більше й більше людей самостійно проситься до нашого гурту!» — розповідає Наталя Оленюх.
Марія Гайдай, ділячись своїм досвідом навігації в Інтернеті, каже: «Нас багато, і ми – різні у своїх вподобаннях, настроях, віковому та життєвому досвіді, але ми є разом, бо цей невеликий острівок безмежного віртуального простору перетворився для кожного з нас на «місце зустрічі, яке змінити не можна!» Хтось заглядає сюди лише із цікавості: про що ж там говорять «українці в Італії»? А для когось цей гурт уже став колективом справжніх однодумців і побратимів. Навіть найменші дрібниці про кожного з вас сприймаються як новини про близьких знайомих. Як у справжній родині, і в нас бувають конфлікти, дискусії та непорозуміння. Дехто навіть на якийсь час робить вигляд, що покинув групу, але потім знову повертається «додому». Отаке воно – справжнє щире спілкування. Ми радіємо всім, хто несе в групу цікаві та свіжі новини, корисну, повчальну інформацію, добру пораду, приємні розваги та щось красиве, аби потішити око! Будьмо разом! Так ми – сильніші!»
«Фейсбук» для Лесі Олендій — це планета міжнародного проживання, де можна знайти багато цікавих людей і давно загублених друзів: «Уже й не пригадую, хто мене привів у групу «Українці в Італії», здається, подружка-журналістка зі Львова. Доволі довго я відсторонено спостерігала за її життєдіяльністю. Аж доки риса публічності не взяла верх – і мені захотілося ділитися цікавими новинами. Співадміністраторство навчило мене тонкощам спілкування з найрізноманітнішими учасниками. А це — дуже важлива школа!»
Наталя Стасюк вважає, що, на відміну від інших соціальних мереж, «Фейсбук» дає багато цікавої інформації: «В мене серед друзів, в основному, – незнайомі люди, але мені цікаві їхні погляди, думки, діяльність. Із деякими я познайомилась особисто вже після того, як склалася дружба віртуальна. І я дуже цьому тішуся!»
Вікторові Тимчуку подобається аналізувати та порівнювати обставини й події, а також розглядати варіанти, через які ці події могли би набувати зовсім іншого характеру. Тому він – серед активістів групи. Гелена Лихопатер довго шукала сторінку чи форум українців у Італії, але здебільшого натрапляла на російські проекти: «Тішуся, що знайшла цю групу, я дійсно почуваюся тут, як вдома».
Володимир Мокринський нещодавно повернувся на Батьківщину, та не полишає нашого товариства: «Фейсбук» — частинка мого життя. Це — такий собі куточок українця чи україночки на чужині… Я зараз в Україні, та сміливо можу сказати, що це — частина власне української Італії, яка рідна мені особисто». Володимир прагне, щоби кількість активних, «працюючих» учасників була більшою. «Деколи до нас потрапляють люди, які поняття не мають ні про життя на чужині, ні про наші проблеми. Тож їм тут нічого робити… А так — ми живемо, ми працюємо й творимо наше майбутнє. Воно в нас є, тому бажаю всім здоров’я, терпіння та цілеспрямованості».
Приємно те, що однодумці зустрічаються й обмінюються можливостями співпраці й у реальному житті. Напередодні святкування Дня матері в Римі одна з адміністраторів – Наталя Оленюх – запропонувала учасникам групи зустрітися. Цей заклик радо підхопили та втілили в життя, таким чином члени групи вперше подивилися один одному у вічі. Наступним спільним кроком стало донорство крові для хворого співвітчизника.
Наша робота лише стартувала, бо зараз Інтернет — це єдина нагода для багатьох українців у Італії спілкуватися й ділитися інформацією. Адміністратори дякують усім за цікаві новини, обговорення, за можливість відкривати щось нове та краще пізнавати одне одного. Бажають, аби кожен знаходив тут те, чого потребує найбільше, мав змогу розширювати горизонти власної обізнаності та коло друзів. «Навчаймося найкращого в інших, плекаймо найкраще в собі й любімо одне одного!» — закликають вони та запрошують нових учасників.

Маріанна Сороневич

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...