Чим живуть українці у Франції
За даними статистичної служби Eurostat, у Франції проживають понад 10 тис. українців. Франція — комфортна та затишна держава, в якій багато вихідців із України досягли успіху. Там діють численні асоціації українців, а нашу мову та культуру вивчають в інституті східних мов і цивілізацій. Загалом у цій країні мешкають представники майже сотні національностей й українці серед них — на 37-му місці. Йдеться лише про тих, хто офіційно проживає у Франції, отримавши карту резидента. Є й ті, хто має карту резидента чи громадянство іншої країни Європейського Союзу (ЄС), але живе у Франції. Також багато українців отримали громадянство і в реєстрах еміґрації не вказані. Про життя української громади у Франції розмовляємо з еміґранткою Надією Шевченко.
У кожної асоціації — своя мета
— Чи існує організоване культурне життя українців?
— Українці швидко інтегруються, знаходять друзів, об’єднуються в спілки й асоціації. При цьому у кожної асоціації — своя мета. Одні представляють культуру через музику та танці, інші допомагають, збираючи гуманітарну чи фінансову допомогу, знайомлячи французів з українською культурою та традиціями. Культурне життя українців добре розвинене. Насамперед слід виділити Український культурний центр у Парижі, яким займається письменниця та музикантка Ірена Карпа. Не менш важливим є факультет української мови та культури при Національному інституті східних мов та цивілізацій у Парижі на чолі з Іриною Дмитришин. Вони також організовують різні культурні заходи, спрямовані на те, щоб краще представити Україну й її культуру у Франції. Українці Страсбурга не пасуть задніх і активно представляють Україну, запрошуючи українських письменників і митців до Ради Європи. Водночас вони організовують політичні маніфестації біля Ради Європи, просто збираються разом потеревенити рідною мовою, сходити в кіно чи просто на посиденьки.
— Чи значною є п’ята хвиля еміґрації?
— У мене немає даних стосовно п’ятої хвилі еміґрації. В Інтернеті можна знайти статті французькою, редаговані російськими «тролями» про те, що «українські молоді хлопці тисячами їдуть до Франції з метою отримання притулку». Мені доводиться перекладати в судах і комісаріатах. Знайомі жандарми розповідали, що порівняно з іншими національностями, зовсім мало українців просять дозволу на проживання. Мені особисто ніколи не доводилось перекладати усно для українців, які просять притулку чи кого депортують.
— Чи важко адаптуватися у Франції?
— Адаптація у кожного проходить по-своєму. На мою думку, вивчення мови є ключовим моментом адаптації й інтеграції, а пізніше — пошуку роботи. Англійською у Франції не спілкуються, і держава піклується про збереження чистоти мови. Для тих, хто приїжджає, знаючи французьку, адаптація проходить легше. Допомагають адаптуватися діючі майже в кожному місті українські асоціації. Можна швидко знайти україномовних друзів і ходити до православної церкви.
У Франції ми — ніхто
— Як місцеві жителі ставляться до українців?
— Усе залежить від того, в яких колах і соціальних рангах обертаються українці. Як кажуть французи, не можна узагальнювати. Освічені люди знають більше про Україну й її культуру, та й про світ загалом, і ставляться добре, або ніяк. Менш освічені можуть ставитися упереджено або навіть вороже. Існують і проросійські громадяни, але, на щастя, їх не так багато. Коли я приїхала до Франції 2011 року, мене називали росіянкою через мій акцент та типові слов’янські риси обличчя. Після подій на Майдані французи почали розрізняти українців і росіян. А якщо й не розрізняти, то хоча б тактовно питати, чи я не з Росії.
— Ким працюють українці у Франції? Чи є історії успішних людей?
— Українці працюють на найрізноманітніших роботах та обіймають найрізноманітніші посади. Я особисто викладаю англійську мову та зареєструвалася приватним підприємцем із надання перекладацьких послуг. Це надає мені змогу викладати, перекладати та паралельно писати докторську дисертацію. Серед українців є багато підприємців, інженерів, викладачів, медиків, музикантів, артистів. Я також знайома з тими, хто ще в пошуках роботи або працює на тимчасовій роботі з метою отримання чогось суттєвішого. Прикладом успішних людей можна назвати завідувача кафедрою української мови та культури при Inalco у Парижі Ірину Дмитришин. Вона перекладає книги відомих українських сучасних письменників французькою, видає книги про Україну й її історію. Слід згадати і оперного співака Василя Сліпака, вже покійного. Це і Аркадій Жуковський — довголітній провідний україніст у Франції, український історик, громадський і політичний діяч. Серж Лифар — український балетний танцівник і хореограф, один із найвидатніших танцівників XX ст. Він був засновником Академії танцю при «Ґранд-опера», ректором Інституту хореографії й Університету танцю Парижа, почесним президентом Всесвітньої ради танцю ЮНЕСКО.
— У чому найбільші проблеми українців у цій країні?
— Мабуть, проблеми у кожного свої. Головною проблемою може бути самореалізація та професійна реалізація на чужині. Адже кожен із нас покидав рідних, друзів і знайомих в Україні й їхав на пусте місце, щоб почати все з нуля. Часто ми в Україні вже досягли певного рівня та статусу, а у Франції ми — ніхто. І починати треба все з початку: пошук друзів, роботи, підтвердження кваліфікації, створення власного мікрокосмосу.
На вулиці тут ніхто не живе
— Чим особлива місцева кухня?
— Як на мене, то про французьку кухню вже багато написано і сказано. Вона відома на весь світ й є еталоном та прикладом для наслідування. До того ж, вона була занесена до ЮНЕСКО як нематеріальна цінність нації. Важко собі уявити французький стіл без сиру з багетом та вина. Кожна українська чи україно-французька родина адаптує французьку кухню відповідно до своїх звичок та поєднує її з українською кухнею.
— У скільки обійдеться набір продуктів на борщ для трьох осіб?
— Із хорошим м’ясом десь на 15-20 EUR. Але точного підрахунку я не робила.
— Якими там є соціальні стандарти та зарплати?
— Мінімальна зарплата у Франції становить 1250 EUR. Оренда житла змінюється залежно від реґіону та міста. Але на вулиці тут ніхто не живе, адже існує соціальне житло, яке надає держава. Вона ж допомагає його оплатити або й повністю оплачує. Також існують соціальні допомоги для малозабезпечених родин і для дітей. Є соціальна страховка, яка покриває всі витрати на лікування, яке, до того ж перебуває на одному з найвищих рівнів у світі. Якось я була з моїм чоловіком-лікарем на міжнародному медичному симпозіумі в США і мала змогу в цьому переконатися. У Франції існує система допомоги: ті, хто багато заробляє, платять більше податків, аби допомогти тим, хто заробляє не багато або не може працювати взагалі. Навіть оплата дитсадка — не однакова для всіх, бо вираховується згідно з родинним доходом. Тема грошей і прибутків у Франції — табу. Тому тут важко знати, хто скільки заробляє та на чому економить. Я економлю на витратах на бензин, обслуговування авто та громадському транспорті. Українське посвідчення водія не можна обміняти на французьке, тому пересуваюсь виключно велосипедом. У Франції добре розвинена інфраструктура, скрізь є безпечні велодоріжки. Мерія мого міста повертає 150 EUR за куплений велосипед, заохочуючи населення користуватися екологічним видом транспорту.
— Що знають у Франції про теперішні події в Україні й як їх тлумачать?
— Про події в Україні французи дізналися з новин і певний час про це говорили, але потім медіа перестали висвітлювати інформацію про Україну, і більшість французів забула про нашу війну з Росією. Тлумачення у кожного своє. Як я вже казала, все залежить від рівня освіти й обізнаності людини. На жаль, російський уряд відразу проплатив кілька документальних фільмів про Україну, в яких нашу державу висвітлили у найгіршому світлі. Ці фільми показали на найкасовіших французьких каналах. Перед показом одного з них українське посольство у Парижі навіть зверталося з офіційним проханням до французького уряду заборонити показ. Але фільм таки показали на каналі Canal+, який є достатньо проросійським.
Розмовляв Володимир Мороз, «20 хвилин»
Грандіозна демонстрація у Будапешті
Ліберали програли вибори, набрали 5%. Протестують проти народу, який пРумунія не впустила до себе книжки для української меншини
Інформацію не пробували перевірити? Ніцой подала недостовірні факти іАскольд Лозинський про «наших» бандитів
Українці! Єднайтесь брати мої бо лихо вже прийшло! Окупанти з земл«Загадка» гунів: історична правда українців незручна для всіх
Аттила, учися хлопче