Посилках з США в Україну

Новини для українців всього свту

Tuesday, Aug. 14, 2018

Діамантові імена в історії КС «Будучність»

Автор:

|

Вересень 13, 2012

|

Рубрика:

Діамантові імена  в історії КС «Будучність»

Петра Микуляка знали всі — в Україні, у Канаді, в Америці. Це — людина, про яку кажуть: «Його скрізь багато». Петро Микуляк — один з основоположників кредитової спілки (КС) «Будучність», газети «Гомін України», активний член Спілки української молоді (СУМ) у Торонто, член Ліґи визволення України, член Братства колишніх вояків Першої української дивізії Української національної армії, ініціатор створення та довголітній голова Української кооперативної ради Канади, один з ініціаторів і активних діячів відновлення кредитового руху в Україні. Енерґійний, активний усюди та в усьому, нетерпимий до неправди й непорядку, веселий і жартівливий, відкритий у спілкуванні. У житті Петра Микуляка все було важливим, та все ж таки найважливішими були Україна, його дружина Стефанка, кредитовий рух і люди.

Україна

Любов до Батьківщини народилася разом із ним. Любов — безмежна та безкорислива. Любов не на словах, а на ділі. Петро Микуляк народився в с. Білому Тернопільської області. Він був найстаршим із-поміж чотирьох дітей Івана та Юлії Микуляків. Як і більшість свідомої молоді тих років і тих країв, був членом Організації українських націоналістів і став на боротьбу за незалежну Україну.

Україна була для нього чимось святим, та таки по­кинув її й подався у світи — шукати кращої долі та можливості далі боротися за незалежність своєї Вітчизни. Родина й не знала: чи живий, чи ні. Та органи безпеки, мабуть, знали. Сім’я Петра Микуляка не мала від них спокою. Викликали час від часу сестру Олю, примушуючи привселюдно відмовитися від брата. Чому мала відмовлятися? Він — не бандит і не злодій! Вона ніколи не відмовлялася! Хоча бачила, як попри хату ходять підозрілі люди, і виникли складнощі зі вступом доньки в університет.

…Петро Микуляк — один із тих українських імміґрантів повоєнної хвилі, які думали не тільки про своє, особисте, а й про загально-громадське добро. Він став успішним бізнесменом і складав щирі пожертви на розбудову українського життя в Канаді, створив Фонд навчання студентів з України при Торонтонському університеті, матеріально допомагав проектам в Україні.

Він активно працював в українських громадських організаціях, завданням яких була боротьба за незалежну Україну, захист її політичних в’язнів, виховання українсько-канадської молоді в дусі любові до своєї Батьківщини. Власне, СУМ п. Микуляк надавав особливого значення, бачачи її продовжувачем української справи. Він був одним із тих, хто організовував купівлю землі для побудови сумівського табору «Веселка», що біля Актона, віддавши в заставу власний будинок.

Дружина Стефанка

Його кохана дружина, його Стефанка, його Стефця, його життя. Вона — народжена в Канаді, донька Петра Лібера, який еміґрував до Країни кленового листка ще далекого 1912 року. Петро закохався одразу ж, а вона й не сміла дивитися в бік гарного, ставного хлопця, за яким бігали всі дівчата. Як добрий стратеґ , щоби завоювати кохану, Петро Микуляк спочатку познайомився з її батьком, а тоді поволі-поволі добрався й до дівчини. «Чи Ваше серце вільне?» — так ґалантно запрошували дівчат на танець тогочасні хлопці. Яка романтика! І це — після всього, що їм довелося пережити: переслідування, війну, табори для переміщених осіб. Молодість таки брала своє.

Стефанія стала йому вірною супутницею на все життя, хоч і нелегко було звикати до людини з іншого світу, з іншою культурою, з іншими поглядами. Та, мабуть, найважче було ділити чоловіка з Україною та громадським життям. Однак вона погодилася на все, лишень аби бути разом.

«Будучність» і кредитовий рух

Він бачив майбутність української громади, збудовану на основі міцної фінансової бази. Тому був одним з ініціаторів створення 1952 року КС «Будучність» і довголітнім членом її дирекції. Для об’єднання зусиль і обміну досвідом став одним із засновників 1971-го Української кооперативної ради Канади, яку очолив 1989 року.

Коли Україна стала незалежною, від одразу ж подався туди — не тільки, щоби відвідати рідню та рідні місця. Він поїхав будувати незалежну Україну. Тільки виникла нагода розпочати в Україні програму відновлення кредитових спілок — із головою поринув у цю роботу.

Ніщо не могло стати п. Микуляку на заваді: ні чиновники, ні їхні зачинені кабінети, ні навіть сам Президент України. Скільки разів він побував в Україні? Важко перелічити. Та завдяки наполегливій праці 1993-го в Україні було відкрито першу кредитову спілку. Нею стала стрийська «Вигода», а потім — чортківська «Самопоміч». А далі, як гриби після дощу, почали з’являтися все нові й нові. Станом на 1 червня 1995 року, в Україні налічувалось уже понад 100 кредитових спілок. У скількох із них п. Микуляк був першим членом і першим вкладником? Ніхто того не знає. Він радів успіхам і не лічив коштів! Він і його команда організовували приїзд до Канади представників українських кредитівок для стажування й обміну досвідом, а також запрошували на ці навчання представників українських кредитівок із Канади й Америки. Кооперативний рух в Україні відновився та процвітає, а його працівники із вдячністю згадують п. Микуляка з Канади.

Люди

Петро Микуляк любив людей і робив для них добро, намагаючись допомогти тим, хто потребував допомоги. Особливо — новим імміґрантам, зокрема своїм землякам, як він казав, «сельчанам». На свята його хата була повна людей, співу, жартів, наїдків і напоїв. Нерідко громадські засідання закінчувалися товариськими зустрічами в стінах Микулякової домівки, де продовжувались обговорення, суперечки, народжувалися нові ідеї та плани. Стефанія знала: сьогодні — засідання, отже, чекай на гостей! Вона, як справжня «бойова подруга громадського діяча», була завжди до цього готова, і столи вгиналися від приготованих наїдків.

Чергова поїздка в Україну… Але щось зле зі здоров’ям. Страшний діагноз… Він знав, що помирає. І у свої останні дні хотів усе залагодити, вирішити, щоби не залишати клопотів для інших. Серце не витримало…

Петра Микуляка знали й шанували. Поважали його патріотизм і цілеспрямованість, розум і далекоглядність. Його дружина зберігає грубі папки з грамотами та подяками від різних громадських організацій Канади й України, а серед них — Шевченківську медаль Світового конґресу українців, грамоту від Президента України Леоніда Кучми. 2002 року за ініціативи КС «Будучність» св. пам’яті Петро Микуляк одержав спеціальне визнання від Централі кредитівок Канади за розвиток кредитового руху, яке було вручене його дружині Стефанії.

Утрата є великою та невідворотною. Петро Микуляк багато зробив і міг іще багато зробити. Та для нас залишилася пам’ять, як і залишилась історія, яку він записав своїм життям. Петро Микуляк є гідним прикладом для молодого покоління. І ми вдячні, що Петро Микуляк залишив по собі пам’ятник — нашу кредитову спілку «Будучність».

(Далі буде)

Наталка Попович

About Author

MiCT

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...