Посилках з США в Україну

Новини для українців всього свту

Friday, Nov. 24, 2017

Відійшов у вічність, але не у забуття

Автор:

|

Січень 14, 2016

|

Рубрика:

Відійшов у вічність, але не у забуття

Роман Колісник

Роман Колісник був Патріотом із великої літери. Все його «доросле» життя було пов’язане з любов’ю до України. З Батьківщиною він утримував постійний зв’язок не тільки через родинне коріння, але й через свої наукові та творчі досягнення. Доля Романа Колісника, котрий народився 10 жовтня 1923 року в селі Товстеньке Чортківського району на Тернопільщині, склалася інакше, ніж у дестків тисяч його ровесників, котрі замолоду полягли у боротьбі за незалежну Україну.
Тисячі борців за незалежність загинули у боротьбі за волю з большевицьким окупантом і нацистським загарбником. Молоде покоління Романа не мало на меті, як це бачимо у багатьох сучасників, заробити на чужині гроші, щоб купити собі авта, комп’ютери, годинники, телефони, одяг та інші гарні речі. Незважаючи на те, що молодь виховували у патріотизмі до СРСР чи Польщі, вона знала, що її Вітчизна — окупована й її треба визволяти. Саме патріотичний ідеалізм привів юнака в лави добровольців, у дивізію «Галичина».
Німецький майор Вольф-Дітрих Гайке у своїх спогадах Sie wollten die Freiheit (1988) підтвердив, що воїни дивізії «Галичина» були українськими патріотами. Москва через своїх сатрапів в Україні намагалася паплюжити дивізію «Галичина», «забуваючи» про дві дивізії генерала Власова, про армії Словаччини, Угорщини та Румунії, які воювали на боці нацистів.
Дивізію «Галичина» ще й досі в Україні паплюжать спільники Гітлера та Сталіна — комуністи та «п’ята колона». Московська пропаганда бореться проти українських патріотів під гаслами «антифашизму», щоб відволікти увагу від злочинів комуністичного (а зараз — і путінського) режиму в Україні. І саме Роман Колісник був тією людиною, котра ревно працювала, щоб очистити добре ім’я дивізії «Галичина». Він доклав чималих зусиль, щоб пояснити заснування, мету й існування дивізії.
Патріот не тільки переклав спогади майора Гайке українською, але й зайнявся дослідницькою роботою. Розшукав матеріали Гіммлера в Національному архіві у Вашинґтоні, дослідив та опрацював протоколи Військової управи української дивізії «Галичина».
Вагомим внеском у встановленні правди про дивізію стала поява книжки п. Колісника «Військова управа й українська дивізія «Галичина» (Київ: Ярославів Вал, 2009). В Україні мало хто знає, що 25 квітня 1945-го дивізія булла перейменована на Першу українську дивізію Української національної армії (УД УНА) й її воїни складали присягу під українським національним прапором боротися зі зброєю в руках за свій народ і свою Батьківщину.
На основі опрацьованих дослідником матеріалів можна було б створити серію фільмів про визвольну боротьбу українців. Сподіваймося, що колись українське телебачення та кіно таки звернеться до цієї героїчної сторінки української історії й її боротьби за незалежність.
Шлях молодого дивізійника проліг через Австрію у Німеччину, згодом Роман подався до Австралії, а пізніше перебрався до Канади, бо вважав, що тут зможе більше зробити для України. І він не помилився.
У Канаді чоловік був активним членом української громади й активно допомагав українським дисидентам, рідним і знайомим, був співзасновником Єврейсько-українського товариства в Ізраїлі та Канаді. Саме він поповнив Тернопільський обласний краєзнавчий музей численними документами про дивізію «Галичина» й її воїнів.
Роман Колісник — член Спілки письменників України, журналіст, науковець, що задокуметовано у біографічній книзі Ярослава Гайдукевича «На життєвих і творчих перехрестях: Роман Колісник» (Тернопіль: Джура, 2012). Його знають не тільки в Канаді, але й в Україні через видання його праць.
З-під пера п. Колісника вийшли сотні творів і статей — «Останній простір», «Найкращі хлопці з дивізії», «Довкола світу», «Еріка», «Від Адама до Леоніда ІІ» й інші. Заслугою п. Романа є й те, що довгі роки могли виходити «Вісті комбатанта». Це — журнал Головної управи Об’єднання колишніх вояків українців в Америці та Головної управи Братства колишніх вояків Першої УД УНА, який публікував спогади та цікаві статті, пов’язані з минулим і сучасним України. Зусиллями п. Колісника цей журнал знайшов своє продовження в Україні під назвою «Гарт нації».
Багато подвижників п. Романа не дожили і до 20 років, вони загинули у боротьбі за волю України, мало вже залишилось і тих, хто може щось згадати про цю героїчну боротьбу. Дивізійник Колісник до останніх днів свого життя працював для того, щоб наступні покоління дізналися правду про борців за Незалежність і цим довів, що й один у полі воїн, якщо має добру зброю. А зброєю цьго патріота було не перо, а комп’ютер, який швидше за перо вкарбовує правду, яку вже ніхто не зможе замовчати.
Життєвий шлях Романа Колісника показує сучасному та прийдешнім поколінням, як треба служити вищим ідеалам — своєму народові та Батьківщині. Якщо б він потрапив до комуністичного полону, то «підкорював» би Сибір, а українська нація втратила б чудового письменника, журналіста, наукового дослідника і надзвичайно чуйну та гуманну людину.
Роман Колісник відійшов у вічність 10 січня ц. р., але не у забуття, бо численні його твори будуть завжди нагадувати нам про незвичний талант, про його любов до України, якій він присвятив усе своє творче життя. Вічна йому пам’ять!

Йосиф Сірка

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...