Новини для українців всього свту

Tuesday, Oct. 27, 2020

Відбулася науково-популярна конференція

Автор:

|

Квітень 11, 2013

|

Рубрика:

Відбулася науково-популярна конференція

У приміщенні Канадсько-української мистецької фундації в місті Торонто 6 квітня ц. р. відбулася конференція «Питання досліджень історичної правди», яка викликала широкий резонанс. Приємне враження справило вже те, що серед слухачів було багато молоді, а це є свідченням зростання зацікавленості проблемами України та серед молодшого покоління.

Організатором конференції витупили Ліґа українців Канади (відділ Етобіко-Міссіссаґа), Конференція українських державницьких організацій Канади та Дослідний інститут «Україніка».
Доповідачів конференції представив колишній воїн УПА, професор-емерит, автор численних наукових праць і відповідальний редактор «Літопису УПА» д-р Петро Потічний. Першим зачитав свою доповідь д-р Роман Сербин, професор-емерит Університету Квебека в Монреалі та редактор англомовного журналу Holodomor Studies.
Доповідь д-ра Сербина «Україна в історичній науці та національній пам’яті» викликала велику зацікавленість і активну дискусію. Роман Сербин порушив актуальні питання щодо таких понять, як «нація», «етнічна нація», «політична нація». Він висловив думку, що в Україні слід посилити концепт політичної нації та навів приклад такої — політичну націю США.
Д-р Сербин — відомий фахівець і з питань Голодомору, тому він наголосив, що не можна звужувати поняття Голодомору, яке дехто намагається звести просто до голодної смерті людей. Він зазначив, що ще відомий автор поняття Голокост як ґеноцид Рафаель Лемкін довів, що Голодомор і систематичне нищення всіх верств і, головне, інтеліґенції в Україні були Ґеноцидом української нації й саме так ми повинні його оцінювати. Доповідач звернув увагу на те, що в Україні досі бракує дослідного центру, який би комплексно займався вивченням цієї трагічної сторінки української історії.
Роман Сербин акцентував також на тому, що противники української держави всілякими методами намагаються оминути той факт, що УПА єдина з військових об’єднань боролася й проти більшовицького та проти фашистського режимів.
Другим доповідачем був професор кафедри політики й економіки Королівського військового коледжу Канади, засновник і директор Української канадської асоціації громадських свобод д-р Любомир Луцюк. Він виголосив свою доповідь «Радянські архівні документи й Український національний рух» англійською та наголосив на важливості знання цієї мови в науковому світі. Д-р Луцюк повідомив про те, що разом із Володимиром В’ятровичем готує до друку англійською мовою архівні документи КДБ, щоби зробити їх доступними для науковців усього світу.
Любомир Луцюк підкреслив важливість для науки документації та звернувся до присутніх із проханням збирати й видавати документи. Саме із цієї нагоди він виголосив гасло: «Роби щось!»
Слухачі з оплесками сприйняли звістку про те, що у відомому Національному парку Бенф (провінція Альберта) цьогоріч буде відкрито музей, присвячений українцям, яких під час Першої світової війни інтернували в різні табори (близько 70 тис.) як ворогів Канади. Цей Національний парк щороку відвідують мільйони людей.
Д-р Луцюк закликав збирати документи, перекладати їх англійською, видавати й розсилати до наукових закладів, бібліотек у світі. В іншому ж разі можливими будуть псевдо-наукові публікації таких авторів, як Химка, Царинник, які більше є відомі, ніж історична правда про Україну й українців.
Історикові Геннадію Іванущенку, співзасновнику й членові Вченої ради Центру досліджень визвольного руху, колишньому директору Державного архіву Сумської області, не вдалося приїхати на конференцію. Його доповідь „Електронний архів визвольного руху: http://www.avr.org.ua/” зачитав Богдан Ґоґусь, голова Програмного комітету конференції. Автор доповіді повідомив, що під сучасну пору в електронному архіві зберігається 10 тис. розсекречених фондів, що становить ледве 1 % усіх відкритих для доступу матеріалів.
У доповіді було підкреслено, що йдеться про архівну революцію й зараз уже неможливо приховати документи, які ще вчора перебували під грифом «Цілком таємно». Оскільки доповідач був відсутнім, то й дискусія за цією доповіддю обмежилася лише кількома суттєвими зауваженнями.
Дуже атрактивним доповідачем конференції був д-р Володимир В’ятрович, директор Центру історії державотворення України ХХ ст. у Національному університеті «Києво-Могилянська академія», голова Вченої ради Центру досліджень визвольного руху, колишній директор архіву Служби безпеки України. Більшість присутніх знала п. В’ятровича з його праць про визвольний рух як послідовного й безкомпромісного дослідника визвольних змагань.
Саме «Питання досліджень історичної правди», яке й було провідною темою цієї конференції, знайшло своє місце у виступі д-ра В’ятровича. Жвава дискусія за доповіддю молодого історика задокументувала, що більшість присутніх добре обізнана з його працею та науковим доробком.
Доповідач звернув увагу на те, що в Україні демократична революція не відбулася, не залежно від того, що зараз про демократію ведеться багато мови. Україна ще є типовою постколоніальною державою, де можливі саме такі явища, якими насичене політичне й економічне життя країни.
Володимир В’ятрович пояснив важливість роботи над архівами й зазначив, що після приходу до влади Віктора Януковича архіви стали фактично закритими для науковців. На ключових посадах сидять і комуністи, які аж ніяк не зацікавлені в розсекречені архівних документів. Офіційно архів не є закритий, але владоможці створюють такі умови, щоби науковець не зміг до нього дістатися: не той папірець заповнений, не так прізвище написане тощо.
Він сказав, що значна частина архіву була вивезена до Москви, а багато що було також знищене, щоби приховати сліди. Доповідач звернув увагу й на те, що Москва пропонує використання архівів, але за її власним «розкладом». Тобто, якщо йдеться про Голодомор, то росіяни «готові» розкрити архів, але тільки в тому плані, щоби звести все до голоду в СССР, а не до Голодомору-Ґеноциду, яким він був насправді.
Володимир В’ятрович указав на важливість електронних архівів у контексті дослідження Голодомору та визвольних змагань, які він сподівається розмістити на серверах у Канаді та США, бо в Україні їх можуть закрити, якщо Москва цього забажає.
Мовби продовженням конференції був бенкет в Українському домі імені Т.Шевченка на вул. Горнер, де увечері з головною доповіддю «Польсько-український конфлікт, 1942-1947» із показом кінофільму «В пошуках правди» виступив д-р В’ятрович.
Численна участь торонтонської української громади в конференції та бенкеті стала свідченням того, що люди є спраглі історичної правди про Україну. Треба сподіватися, що та позитивна енергетика, яку випромінює українська спільнота Торонто щодо пізнання свого минулого, перекинеться й на інші міста Канади, світу та дійде до України.
Україна залишається тим джерелом історичної правди, яке в Кремлі хотіли би ліквідувати. І від нас усіх залежить, щоби це джерело жило вічно, бо без минулого нема майбутнього!

Йосиф Сірка

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply