Посилках з США в Україну

Новини для українців всього свту

Wednesday, Nov. 21, 2018

Ушанування Тараса Шевченка в Торонто

Автор:

|

Березень 22, 2018

|

Рубрика:

Ушанування Тараса Шевченка в Торонто

Ліґа українок Канади та Ліґа Українців Канади (відділи в Торонто), ансамблі Спілки української молоді (осередок Торонто) традиційно влаштовують вшанування Тараса Шевченка. Й ось знову в приміщенні Українського культурного центру в Олд-Міл відбулася урочиста програма, присвячена Великому Кобзарю.
«Та не однаково мені,
Як Україну злії люди
Присплять, лукаві, і в огні
Її, окраденую, збудять».

Цим віршем Мирон Коник розпочав мандрівку по життю та творчості Тараса Шевченка і прозвучав його «Заповіт»

Пісня «Думи мої, думи мої» у виконанні ансамблю «Пролісок». Дириґент — Олеся Коник, концертмейстер — Оксана Скіра

Спомини, які виклав поет у повісті «Княгиня», читав Петро Гринчишин

А роль малого Тараса грав учень суботньої школі ім. спадщини Юрія Липи Віктор Тимчук

«Бачив я багато на своїм віку таки путящих садів, як, наприклад, Гуманський, чи Петергофський, та що то за сади! Шага мідного не варті, як порівняти з нашим пишним садом: густим, темним, тихим, — одне слово, другого такого саду нема на цілому світі».

Пісня «Садок вишневий коло хати» прозвучала у виконанні хорів «Діброва» та «Прометей», дириґент — Павло Фондера

«А що воно там, за горою? Там мають бути залізні стовпи, що підпирають небо. А що, якби піти та подивитися, як вони там його підпирають? Піду та подивлюсь, бо це ж недалеко». Встав він і, не надумуючись, пішов долиною та левадою просто на гору. Ось виходить він за село, минув царину, іде з півверстви полем, а в полі стоїть висока чорна могила; видряпався він на могилу, щоб з неї подивитися, чи далеко ще до тих залізних стовпів… ‘’

Пісня «Ішов кобзар чистим полем» прозвучала у виконанні Орисі Юзич

«Ні, сьогодні пізно, не дійду я до тих залізних стовпів, а вийду завтра разом із Катрею. Вона до череди корови пожене, а я піду до залізних стовпів; а сьогодні одурю Микиту (брата), скажу, що я бачив залізні стовпи, ті, що підпирають небо. І він, клубочком скотившися з могили, встав на ноги і, не оглядаючись, пішов до чужого села».

Українська народна пісня «»Віє вітер віє буйний» у виконанні молодшої групи ансамблю «Пролісок»

«Я все думав про залізні стовпи та про те, чи говорити мені про них Катерині й Микиті, чи ні. Микита, думаю собі, був раз з батьком в Одесі й напевне бачив ті стовпи, — як же я говоритиму йому за них, коли я їх зовсім не бачив? Катерину можна б одурити… та ні, не скажу їй нічого; і, подумавши ще трохи про залізні стовпи, я заснув».

Оксана Соколик і Віктор Тимчук

А заснув малий Тарас під українську колискову «Ой ходить сон коло вікон» у виконанні дитячого хору «Жайвір», дириґент — Олеся Коник

«За два чи за три роки я бачу себе вже в школі, у сліпого Совгиря. Але мені найбільше не подобалося в ньому те, що, як настане, було, субота, він після вечерні й почне нас усіх, як то звичайно буває, годувати березовою кашею. Ну, та це ще б нічого, — нехай би собі годував: ми до тої каші звикли були; але от де, можна сказати, справжній спиток був: бє, було, а тобі велить лежати та не кричати, і, «не борзяся», виразно читати четверту заповідь! І от я, на радість мою невимовну, скінчив “Мал біх”, тобто скінчив псалтир».

Вірш Тараса Шевченка «І досі сниться» продекламував Володимир Попович

«Після смерти батька один із багатьох моїх дядьків, — «щоб вивести сироту в люди», як він казав, — запропонував мені,за «яствіє і питіє», пасти влітку стадо свиней, а зимою помагати його наймитові в господарстві; та я собі іншу долю вибрав».

Жіночий хор «Діброва» під керівництвом Олесі Коник виконав пісню «Мені тринадцятий минало»

Далі спомини мої прибирають ще сумніших образів.
«Далеко, далеко від мого бідного, від мого любого краю. Безъ любви, безъ радости Юность пролетіла! Щоправда, не пролетіла, а проповзла в злиднях, в темноті, в зневазі. І все це тяглося рівно двадцять літ».

Пісня «Зоре моя вечірняя» у виконанні хору «Прометей», дириґент — Павло Фондера

«Мандруючи по-за межами мого любого рідного краю, уявляв я його собі таким, яким бачив ще за дитинства: прекрасним, ґрандіозним, а про звичаї його мовчазних мешканців я виробив свою думку, що була, звичайно, в гармонії з краєвидом; та мені й у голову не впадало, щоб воно могло бути інакше, а виходить, що інакше…»

Вірш «Дивлюся, аж світає» продекламував Богдан Луців

«З таким солодким переконанням переїхав я мало не всю Чернігівщину, ніде не спиняючись. Одначе за містом Козельцем довелося мені збочити з поштового шляху й ближче подивитися на мій Едем та навіть вислухати оцю сумну й правдиву повість».
Цією сумною історією стала поема-кантата «Хустина» на вірш Тараса Шевченка та музику Левка Ревуцького, яку виконали «Діброва», «Прометей» і «Пролісок» під керівництвом Олесі Коник.

Солісти Олена Болонна-Пилипчук і Максим Казаков

На завершення програми прозвучала прем’єра-вірш «Поговоримо, Тарасе?», написаний Павлом Фондерою. Надзвичайно емоційний вірш про думки та переживання про ситуацію в Україні, актуальність Шевченкових творів. І в продовження теми Оксана Соколик прочитала вірш «Доборолась Україна».

«Борітеся — поборете, Вам Бог помагає! За вас правда, за вас сила і воля святая!»

На завершення програми всім присутні заспівали Славень України. Ось так, від малого до великого, з любов’ю до Тараса Шевченка співаки, декламатори, дириґенти та музиканти віддали шану нашому Кобзареві. Дякуємо за посвяту українській справі. Дякуємо Богдану Поповичу за гарні фотографії.

Наталка Попович

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...