Посилках з США в Україну

Новини для українців всього свту

Monday, Dec. 11, 2017

Українська симфонічна музика звучатиме в Торонто

Автор:

|

Лютий 02, 2017

|

Рубрика:

Українська симфонічна музика звучатиме в Торонто

Новий сезон 2016-2017 рр. Торонтського симфонічного оркестру в Roy Thomson Hall обіцяє велику та приємну несподіванку для української громади Канади: 13 лютого тут виступатиме Національний симфонічний оркестр України під керівництвом головного дириґента оркестру Володимира Сіренка. Несподіванка, щоправда, довгоочікувана: це вперше один із кращих українських музичних колективів, що виступав у десятках країн світу, гратиме в Північній Америці.
Національний симфонічний оркестр України пишається своєю довгою та славетною історією. Він був заснований в листопаді 1918 року в драматичні часи української незалежної державності. Після втрати Україною незалежності оркестр був відновлений 1937-го і з того часу працював під керівництвом Натана Рахліна, Степана Турчака, Володимира Кожухара, Федора Глущенка, Ігора Блажкова, Теодора Кучара, а в останні роки — Володимира Сіренка. З оркестром співпрацювали такі видатні диригенти, як Леопольд Стоковський, Кирило Кондрашин, Євген Мравінський, з ним виступали світові зірки Єгуді Менухін, Давид Ойстрах, Мстислав Ростропович, Хосе Карерас. Оркестру довіряли прем’єри своїх творів Сергій Прокоф’єв і Дмитро Шостакович. Та найголовніше — оркестр України мав честь виконувати вперше симфонічні шедеври Бориса Лятошинського, Мирослава Скорика, Валентина Сильвестрова й Євгена Станковича. 1994 року Австралійська корпорація радіомовлення визнала аудіозапис симфоній Лятошинського у виконанні Національного оркестру України під керівництвом маестро Кучара кращим диском року. 2005-го запис оркестром «Реквієму для Лариси» Сильвестрова було номіновано на Grammy Award.
То що ж почують торонтці на концерті довгоочікуваних гостей із України? Здавалося б, найлогічніше було б представити в програмі панорамну картину кращих здобутків української симфонічної музики. Однак, колектив на чолі з його дириґентом обрав інший шлях: поряд із Шостою симфонією Петра Чайковського виконати дві композиції й Станковича. Втім, такий вибір може бути цілком виправданим, принаймні, з двох причин. Перша — Євген Станкович поряд із Валентином Сильвестровим є зараз найвидатнішим українським композитором-симфоністом. Друга — на відміну від Сильвестрова та Скорика, котрі доволі часто виконувалися в Торонто, Станкович тут практично невідомий. Є ще й третя причина: Станковичу пощастило знайти ідеального інтерпретатора Другого скрипкового концерту в особі надзвичайно талановитого молодого скрипаля Дмитра Ткаченка. Саме цей твір і цього виконавця матимуть щастя почути слухачі 13 лютого.
Євген Станкович народився 1942 року в Сваляві в родині вчителів. Почав вчитися гри на баяні в десятилітньому віці, і лише через кілька років узявся за опанування гри на віолончелі. Як зізнавався сам композитор, уперше симфонічний оркестр він почув, коли мав 18 років. Однак, його музичний талант був настільки очевидний, його прийняли до Львівської консерваторії в клас визначного композитора та педагога Адама Солтиса, а, відтак, і до Київської консерваторії. Там Станковичу особливо пощастило: він потрапив до класу Бориса Лятошинського, котрий виховав справжнє сузір’я молодих композиторів-новаторів (серед них В. Сильвестров, Л. Грабовський, В. Годзяцький), котрі радикально змінили обличчя української музики на початку 1960-х. Після смерті Лятошинського його клас перебрав лише на кілька років старший від Станковича Мирослав Скорик, і вже під його керівництвом студент закінчив консерваторію 1970-го.
Вже перші твори Станковича, що з’явилися на початку 1970-х — «Симфонієтта» (1971), триптих «На Верховині» (1972), «Струнний квартет» і Sinfonia Larga (1973) — заявили про появу мистця з надзвичайно потужним даруванням і зрілим неповторним почерком письма. Його подальша творча діяльність, що плідно триває й досі, не перестає вражати здатністю композитора творити яскраві музичні образи, що буквально хапають слухача за серце, неймовірною працьовитістю — в його доробку сотні найрізноманітніших опусів і віртуозне майстерність володіння практично всіма жанрами музичної творчості. Маестро — автор дев’ятьох великих симфоній (як і у Бетговена, у нього є свої «Героїчна» та «Пасторальна»), дев’ятьох камерних симфоній, кількох концертів для різних соло інструментів із оркестром, численних вокально-симфонічних композицій (серед них — «Панахида за померлими з голоду» та «Бабин Яр»), опери, балетів (перший з них, «Ольга», 1981 року був написаний до тисячоліття хрещення України у співпраці з відомим кінорежисером Юрієм Ільєнком), десятків різноманітних інструментальних п’єс, солоспівів, хорів, обробок народних пісень, музики до 100 кінофільмів.
Музичний стиль Станковича дивовижно органічно поєднує найновіші здобутки світової авангардної композиторської техніки з самобутніми національними джерелами. Як і інші мистці так званої нової фольклорної хвилі 1960-1970-х рр., маестро відкриває для себе український фольклор не «книжно», через записані іншими народні мелодії, а «на живо», так, як співається чи грається на селі. Він виявляє, що способи народного співу чи гри на народних інструментах дуже близькі до засобів авангардної техніки, як, наприклад, мікроінтервальне пониження чи підвищення звуку та глісандове сковзання тонів при закінченнях фраз, чи зумисне нечисте інтонування в народному багатоголосному співі, що співзвучне з сучасною кластерною гармонічною вертикаллю. Ці засоби Станкович надзвичайно майстерно та винахідливо використовує у своїх композиціях, особливо в низці творів відверто «фольклорного» характеру, як, наприклад, у вже згаданому триптиху «На Верховині», де скрипка і фортепіано дотепно імітують звучання трембіти, флояри та навіть цілого ансамблю троїстих музик. Канадські слухачі матимуть нагоду познайомитися з твором композитора, базованим на переосмисленні фольклорних джерел — сюїті з балету «Ніч перед Різдвом». Чи не найкращий його твір цього напрямку — фольк-опера «Коли цвіте папороть» (1979) — був навіть заборонений і знятий із репертуару напередодні прем’єри за відверту «апологію козацтва», що у часи брежнєвської стагнації вважалося неприхованим націоналізмом.
Інший, важливий компонент стилю маестро — неоромантичність і навіть необароковість його музики, що визначають надзвичайно високий градус його емоційного висловлювання, драматизм почуттів та глибину та серйозність осмислених ним проблем людськості. Його великі та камерні симфонії, симфонічні та вокально-симфонічні поеми, елегії, реквієми та літургії, концерти для різних соло інструментів із оркестром (Другий скрипковий концерт виконуватиме Дмитро Ткаченко) — це справжні музичні драми, що, за висловом австралійського дириґента Кучара, «збивають із ніг масивною енергією» і підкорюють слухача непідробленою щирістю і болем серця. Євген Станкович — великий український мистець, котрий глибоко відчуває та музично «документує» трагедії та травми, і водночас невмирущу красу й оптимізм української душі. Він є одним із видатних творців сучасної музики поряд із найкращими композитори світу. Знайомство з його музикою стане, безперечно, незабутнім музичним відкриттям для канадських слухачів.
Окремої уваги заслуговує скрипаль Дмитро Ткаченко, один із найкращих виконавців академічної музики сучасної України. Почавши вчитися грі на скрипці та фортепіано в п’ятилітньому віці, Діма закінчив Київську консерваторію у класі Богодара Которовича й Ярослави Рівняк. Продовжив вдосконалювати свою виконавську майстерність у Лондонській Guildhall School of Music & Drama, що й стало початком його успішної музичної кар’єри. Дмитро — переможець міжнародних конкурсів скрипалів, він виступав у найпрестижніших концертних залах світу. В його репертуарі — скрипкові твори різних епох та стилів — від Вівальді та Баха до Шенберга і Станковича. Часопис The Times 2014 року писав, що його «артикулювання непогамовних пристрастей змушує затамувати подих».
Отже, концерт Національного симфонічного оркестру України в Торонто обіцяє подарувати канадським слухачам незабутні музичні враження та стати для них справжнім великим відкриттям — відкриттям видатного творця сучасної музики Євгена Станковича та сузір’я українських виконавців світового класу. Отже, запрошуємо та чекаємо всіх шанувальників українського музичного мистецтва на концерті 13 лютого в Roy Thomson Hall.
Дагмара Турчин-Дувірак, д-р музикології
З англійської переклав Василь Сидоренко

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...