Посилках з США в Україну

Новини для українців всього свту

Friday, Nov. 24, 2017

Українська громада подарувала старовинні мапи Альбертському університету

Автор:

|

Лютий 07, 2013

|

Рубрика:

Українська громада подарувала старовинні мапи Альбертському університету

Відомі члени української громади Едмонтона д-р Орест Талпаш, Хризант і Леся Дмитруки недавно подарували Альбертському університету свої колекції старовинних мап Східної та Центральної Європи, які містять і українські землі. Вони стали цінним здобутком для великої колекції університету, однієї з найкращих у Північній Америці. Бібліотека університету в співпраці з Канадським інститутом українських студій (КІУС) й Альбертським товариством сприяння українським студіям планує незабаром провести виставку мап із цієї колекції.

Д-р Талпаш зацікавився старовинними мапами зі зображенням України ще в 1960-х рр., коли ознайомився з англомовним журналом Forum: A Ukrainian Review, який видавав Андрій Грегорович із Торонто. Той часто друкував фотографії мап із своєї великої колекції в журналі разом із коротким описом картографічних і інших деталей.
«На той час, — розповідає д-р Талпаш, — я також знав про відому заяву міністра внутрішніх справ царської Росії 1863 року: «Ніколи не було, немає й бути не може окремої малоросійської мови». Подібним чином поводилася радянська влада в 1960-х рр., удаючи, що немає, ніколи не було й ніколи не буде незалежної України».
Д-р Талпаш почав збирати мапи Східної Європи, надруковані в ХVII-XVIII ст., у яких картографи з Франції, Голандії та Німеччини чітко вирізняли землі під назвою Ukrainia, Pays de Cossacks чи Kiovia. Навіть якщо ці землі належали Московії чи Польщі, картографи все одно виділяли та подавали опис території, яку вони називали Ukrainia. На початку XVIII ст. мапи України друкував німецький географ і картограф Йоган Гоман, а також інші. «Отже, ніхто не міг би сказати, що України ніколи не існувало в історії, — наголосив д-р Талпаш. — Ось де вона на старих мапах».
Д-р Талпаш знаходив старовинні мапи на затхлих полицях книгарень у Мюнхені, Лондоні, Амстердамі, Нью-Йорку та Ванкувері. Він зауважив, що географи в Україні мають набагато менше мап для роботи, порівняно з приватними збірками в Північній Америці.
Хризант Дмитрук почав колекціонувати ще коли йому було дев’ять років, але старовинними мапами зацікавився лише в середині 1980-х рр., відвідавши виставку карт на вшанування професора історії Альбертського університету бл. п. Івана Лисяка-Рудницького. 1987-го, перебуваючи в Барселоні, він придбав свою першу мапу, у якій згадувалася D’Ukraine ou Pays Des Cosaques. Колекція Дмитруків містить 22 мапи, які вони згодом придбали в Штутгарті, Будапешті, Дюссельдорфі, Лондоні, Гельсінкі, Кельні й Оттаві. «Я завжди цікавився українською історією, — пояснив п. Дмитрук причину свого гобі, — і збирав різні речі: марки, поштівки й конверти, якщо там були зображені епізоди з історії України».
Старовинні мапи, які тепер є в обігу, друкувалися в ХVII-XVIII ст. Те, що ми зараз називаємо «антикварними мапами», насправді є сторінками, висмикнутими зі старих атласів і розпроданими вроздріб збирачам. Перші надруковані атласи були надзвичайно рідкісними та цінними. Картографи самі малювали мапи, вирізали їх на дошці та друкували обмежену кількість. Пізніше зображення ґравіювали на мідних пластинах, друкували, а кожну мапу розмальовували аквареллю вручну. Часто атласи замовляли знатні люди або члени королівської родини найбагатших країн як подарунки. Відомих картографів відзначали королівськими привілеями.
Джош Білик, директор відділу розвитку фондів бібліотеки Альбертського університету, і бібліотекар Вірджінія Поу справедливо пишаються престижем своєї колекції, який вона заслужила серед науковців-географів. Вони разом із жертводавцями переконані в тому, наскільки важливими для Альберти є цінні матеріали та фахова підтримка університету. Такою ж мірою на університет покладено місію якнайширше залучати громадськість до своїх заходів. Такий зв’язок, зрештою, мотивуватиме людей, аби вони виявляли своє зацікавлення, брали участь у різних заходах і були схильні жертвувати свій час, зусилля та гроші задля розвитку університету.
Орест Талпаш народився 1940 року в Саскачевані. 1963-го закінчив медичний факультет Саскачеванського університету. Закінчивши резидентуру з дерматології в Торонто, разом із дружиною Лесею переїхав до Едмонтона. Тут працював дерматологом і викладав на медичному факультеті Альбертського університету протягом 26 років. Працював в управі багатьох українсько-канадських організацій і був серед членів-засновників Канадської фундації українських студій, фундації «Канада-Україна», Альбертського товариства сприяння українським студіям.
Хризант Дмитрук народився 1936 року в с. Струсові біля Теребовлі в західній Україні. 1944-го разом із родиною виїхав до Ґраца (Австрія), рятуючись від наступу Червоної армії. 1949 року еміґрував до Канади й оселився в Едмонтоні. Хімік-інженер за фахом, п. Дмитрук, P. Eng., MBA, FEC, працював у хімічній промисловості та на різних посадах у відділі економічного розвитку уряду Альберти (1973-1988).
Леся Дмитрук, RN, BSc.N, народилася 1940 року в Едмонтоні й працювала на посаді дипломованої медсестри. Обоє були активні в українсько-канадській громаді, зокрема в Українському католицькому юнацтві та студентському клубі «Обнова».
Прес-служба КІУС

Підпис до фото:
Старовинна мапа України (також подана як Козацька земля) в оточенні сусідніх країн (із колекції Хризанта і Лесі Дмитруків)
Canadian Institute of Ukrainian Studies
Канадський інститут українських студій с. 2
Canadian Institute of Ukrainian Studies
Канадський інститут українських студій

430 Pembina Hall, University of Alberta www.cius.ca Tel: (780) 492-2972
Edmonton, Alberta, Canada T6G T6G 2H8 cius@ualberta.ca Fax: (780) 492-4967
Повідомлення для преси

 

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...