Новини для українців всього свту

Tuesday, Oct. 15, 2019

Світло далекої зірки

Автор:

|

Березень 14, 2013

|

Рубрика:

Світло далекої зірки

Уже проминуло багато років, відтоді як молоденька Євгенія Піцюра в силу обставин Другої світової війни назавжди покинула рідну землю. Землю, туга за якою не полишає її дотепер.

Наділена від природи й від батьків красою, неабияким розумом, дуже талановита і з тонким смаком, за інших життєвих обставин вона змогла би досягнути неабиякого успіху в будь-якій царині діяльності. Але доля розпорядилася інакше та змусила її залишити рідні терени, друзів, перше кохання, квітучу калину та чорнобривці. Чи не тому в далекому Торонто, біля її оселі, палахкотить кущ калини й щороку квітує земля чорнобривцями?
Вона довго не відважувалася на цей крок — покинути рідну землю. Боролася аж до 1960-х і все ж таки змушена була виїхати. Батька, який мусів покинути рідні терени набагато раніше, серед живих уже не застала. Єдиною радістю було те, що зустрілась із мамою Анною Піцюрою й братом Михайлом.
Та, опинившись на холодній чужині, кожним своїм життєвим кроком — чи то прихищаючи біженців-земляків у своїй оселі, чи фундуючи значну суму на відновлення Києво-Могилянської академії, чи створюючи стипендіальний фонд для найздібніших потребуючих студентів, чи надаючи допомогу Львівській школі-інтернату для глухонімих дітей, чи виділяючи кошти на спорудження пам’ятника Тарасові Шевченку у Львові, чи підтримуючи Канадську фундацію «Бандура» для виготовлення у Львові бандур, чи купуючи в місті свого навчання та юності Самборі приміщення під магазин-книгарню для товариства «Просвіта», — кожною заробленою важкою працею копійкою Євгенія Піцюра старалась допомагати рідному краю та його людям в ім’я розбудови української державності.
Родинний фонд Піцюрів при Українсько-канадській фундації імені Т.Шевченка був заснований 1999 року на заповітні кошти брата Євгенії Піцюри бл. п. Михайла Піцюри, її стрийка бл. п. Стефана Піцюри та на особисті кошти пані Євгенії Піцюри-Швець. Він призначений, в основному, для підтримки академічних видань про Україну в галузі суспільних і гуманітарних наук. За ці кошти випущено посібник для вчителів і учнів середніх шкіл України «Україна крізь віки» (Київ: Ярославів вал, 2001); ностальгійну й патріотичну оповідь про боротьбу за волю багатьох поколінь нашого народу в лавах Січових Стрільців, ОУН-УПА та в націоналістичному підпіллі з точки зору канадської еміґрантки «Дорогами долі» (Дрогобич: Коло, 2006), а також багато інших видань.
Добродійка Євгенія Піцюра-Щвець — спадкоємниця просвітянських ідей своїх батьків і родини, член Ліґи українських католицьких жінок Канади, член Українсько-канадської суспільної служби, почесний член і меценат товариства «Просвіта» Самбірщини, голова родинного Фонду Піцюрів при Українсько-канадській фундації імені Т. Шевченка — це неповний перелік навантажень і обов’язків, які взяла на свої тендітні плечі ця філігранна та делікатна з вигляду, але така сильна духом жінка.
Після смерті брата Євгенія Піцюра-Швець передає бібліотеку Михайла Піцюри товариству «Просвіта» Самбірщини та бібліотеці Києво-Могилянської академії. Інститут літератури імені Т. Шевченка отримав в дар від неї 17 томів «Літопису УПА».
Із властивою їй енергією та працелюбством п. Піцюра-Швець, перемагаючи важкий стан здоров’я після аварії, береться за нові проекти. Видала ще одну книжку — «Живу тобою, Україно!», яка успішно була репрезентована в Самборі та в просвітянських осередках Самбірщини. Готує до друку нові видання та допомагає у видавництві книжок про історію рідного краю й, зокрема, товариства «Просвіта», у якому перед війною працював її батько.
Добродійка Євгенія Піцюра-Швець активно сприяє відродженню духовності в Україні. Вона фінансує відновлення каплички над чудодійним джерелом у Зарваниці, у якій зроблена різьба довкола образу Матінки Божої, різьблений позолочений тетрапод та ікони Св. Анни й Свмч Євгенії. Нею вкладено значні кошти в реконструкцію старої церкви та побудову нової церкви Різдва Пресвятої Богородиці та створення в ній іконостасу в родинному селі Зарайську Самбірського району. Велику фінансову допомогу надано на будівництво собору Покрова Пресвятої Богородиці в Самборі, церкви Святої Євхаристії в м. Рудках, патріаршого собору УГКЦ у Києві, храму-музею Митрополита Андрея Шептицького в Прилбичах, церков у селах Малій Білині та Містковичах.
Враховуючи значний внесок Євгенії Піцюри-Швець у боротьбу за Незалежність України в роки Другої світової війни та в післявоєнний період аж до 1960 року, визначну меценатську діяльність і великі матеріальні внески в розбудову України, зокрема Самбірщини, громадськість Самбірщини клопотала про відзначення її до 770-ліття Самбора. І у вересні 2011-го п. Євгенію було нагороджено ювілейною медаллю міської ради Самбора.
Щойно минув її зрілий ювілей. Побажаємо Високоповажаній пані Євгенії Піцюрі-Швець ще довго світити світлом добра, мудрості та краси з далекої далечини для рідної України.

Олександра Сумарук

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...