Новини для українців всього свту

Sunday, Oct. 20, 2019

Спогади воїна УПА

Автор:

|

Червень 26, 2019

|

Рубрика:

Спогади воїна УПА

Спогади Михайла Бохна

Книжки-спогади вже не раз ставали бестселерами, бо вони завжди приносять читачам щось нове про далеке (а часом і дуже близьке) минуле. Є люди, котрі захоплюються життям видатних (чи й не дуже) політиків, секретарок політиків, спортсменів і навіть убивць. Та, гадаю, що найпоширенішими є спогади про війни, визвольні національні рухи, бо з них часто дізнаємося про речі, на які історики не часто звертають увагу.
В Україні, на жаль, щойно з розпадом «імперії зла», як назвав СРСР американський президент Рейґан, почали звертати увагу на появу спогадів. Українська еміґрація, яка пережила заснування Української Народної Республіки (1917-1921), відновлення Української держави (1941), участь у Першій і Другій світових війнах, не надавала великого значення окремим спогадам, але всіляко підтримувала різні збірники, які оприлюднювали матеріали про боротьбу за Незалежність.
Саме колишнім борцям за волю належить подяка нащадків за збереження фактів, які підтверджують тепер законність Незалежности, за яку боролися українці понад 300 літ. Дуже шкода, що досі в Україні дозволено допускати людей до влади, які не знають елементарної історії своєї країни та послуговуються знаннями про неї написаним імперськими загарбниками.
Не лише світ, а й більшість теперішніх громадян України мало знають про героїчну боротьбу Української повстанської армії (УПА), яка була єдиною, що боролася з двома людиноненависними режимами — нацистським і московсько-комуністичним. Про участь у цій боротьбі УПА, завдяки колишнім її учасникам, науковці можуть довідатися багато цікавого з Літопису УПА, якого в 1973-2012 рр. вже вийшло 100 томів.
Цього року з’явилися спогади учасника УПА Михайла Бохна під назвою «Ще дещо про українське підпілля на Закерзонні 1944-1947». На жаль, у книжці не зазначене видавництво, але подані міста — Торонто та Львів, 2018. Відсутня й інформація про те, скільки примірників цих спогадів побачило світ. Даремно також шукати інформацію про упорядника, перекладача, незважаючи на те, що номер ISBN 978-966-2105-75-9 книжка отримала.
Праця п. Бохна вийшла двома мовами — українською й англійською, на 360 сторінках. Обома мовами подані й вступна стаття й автобіографія. Автор зазначає, що його спогади не є вичерпними. Вони містять спомини дитинства й юначих літ до переходу на Захід (1949), подальшої, вже у США, громадської діяльности (поза упівською) до 1993-го та відтак за 24-річний період проживання в Канаді.
У цьому розділі поміщені численні світлини з родини Михайла та згадані перші два роки совєтської окупації 1939-го та, згодом і 1941 року німецької, рідного села Радава Ярославського повіту. Для дослідників УПА цікавими є розділи «Додатки підпільного життя», «Підпілля» та «Додатки», адже в них оприлюднена велика кількість світлин та окрема інформація про учасників підпілля.
Про довгу підготовку та перехід із Польщі на Захід й еміґрацію до США автор згадує на стор. 58-68. Тут поміщено не тільки світлини про окремих вояків УПА, котрі пробиралися на Захід, але й мапа, що вказує на шлях втікачів до Баварії, до американської окупаційної зони.
«Додатки» є найбільшою частиною твору. Тут подане «Членство упівських комбатантських організацій на терені Північної Америки: Об’єднання (ОКВ УПА США і Канади) та товариств (ТВ УПА в США і ТКВ УПА в Канаді; Список членів і симпатиків ОКВ УПА США і Канади; Список колишніх вояків УПА; Список деяких осіб, дотичних до цього середовища. Поміщені 85 світлин учасників УПА з автентичних часів боротьби — в уніформах, зі зброєю та низка світлин із різних нагод і відвідин, в т. ч. з подорожі до Європи.
Позаяк автор зізнається, що «Списки» доповнені біографічними довідками, укладеними Дмитром Продаником у т. 52 основної серії «Літопису УПА», то стає незрозумілим, що належить авторові списку, а що він завдячує Літопису УПА.
Оскільки спогади Михайла Бохна стосуються і Закерзоння, то на внутрішніх обкладинках читач зможе отримати уяву про територію з надрукованих мап на внутрішніх обкладинках видання «Ще дещо про українське підпілля».
Незважаючи на те, що п. Бохно повторює у дечому багатотомний «Літопис УПА», своїми спогадами про українське підпілля на Закерзонні у 1944-1947 рр. він нагадує нам всім, що боротьба українців за свою Незалежність ще має дуже багато «історичних» прогалин у суспільстві стосовно визвольних змагань. Недарма кремлівські технологи намагаються заплямувати УПА, забуваючи, що «понад десять тисяч українців воювали з 1942 року у Війську Польському на різних ділянках Західного фронту; вони брали участь у знаменитій битві при Монте-Кассіно (Італія)».
Сергій Грабовський у своїй статті «Пане президенте, то коли ж почалася війна для Українців?» (газета «День» за 22.06.19) звертає увагу читачів на маловідомі українським громадянам сучасної України факти про те, що 1944 року хлопці з українських сімей США та Канади як громадяни та солдати цих країн брали участь у висадці в Нормандії. За перший місяць у Нормандії висадилося близько 40 тис. американських вояків, котрі походили і з родин українських переселенців до Сполучених Штатів. А у складі французьких партизанів (макі) діяли три окремі українські формування: батальйон ім. Тараса Шевченка, батальйон ім. Івана Богуна та відділ поручника Круковського, які спільно з французами підривали німецьке запілля та брали участь у забезпеченні успіху операції з висадки союзних військ.
Саме ті, хто задовго до 22 червня 1941-го бився з нацистами у лавах армій Польщі, Франції, Великої Британії та після виходу Франції 1940 року з війни у формуваннях «вільних французів» де Ґолля, зберегли честь української нації, адже СРСР майже два роки був союзником нацистської Німеччини і фашистської Італії.
Якщо зараз важко знайти українського воїна французької, британської, польської, американської, канадської армій, котрий міг би оприлюднити спогади про свою участь в боротьбі з нацизмом, то є ще багато тих, хто можуть задокументувати злочини російських окупантів проти українців. Справа не лише у щоденних аґресивних діях російських бойовиків на Донбасі та в Криму, а й у негуманному утримуванню українських політичних в’язнів і військовополонених.
У цьому сенсі спогади п. Бохна заслуговують на увагу та наслідування, що допоможе освоїти історію нашого народу та зрозуміти, що Україна заплатила дуже велику ціну за свою незалежність, а УПА і досі може бути прикладом для молодого покоління.

Йосиф Сірка

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...