Новини для українців всього свту

Monday, Aug. 19, 2019

«Pier 21. «Береги надії»: вшанування повоєнній хвилі еміґрації

Автор:

|

Червень 05, 2019

|

Рубрика:

«Pier 21. «Береги надії»:  вшанування повоєнній хвилі еміґрації

Марі Чапмен і Наталка Попович

25 травня ц. р. — історичний день для української громади в Канаді. Цього дня в Музеї еміґрації в м. Галіфакс (провінція Нова Шотландія) урочисто відкрили меморіальну дошку, присвячену повоєнній хвилі еміґрації українців до Канади. Саме сюди, до Pier 21 прибували кораблі з еміґрантами на облавку. Переживши пекло совєтської та німецької окупацій, перейшовши через переслідування, в’язниці, тортури, німецьку окупацію та примусові роботи, пройшовши через табори для переміщених осіб, втративши домівки та рідних українці ступали на канадську землю. В серцях щемливий сум за Україною, а в очах надія…
З такими думками та настроями, членкині Ліґи українок Канади розпочали свій проєкт — вшанування пам’яті повоєнної хвилі еміґрації та висловлення подяки Канаді, яка прийняла українських лелеченьок-скитальців у пошуках свободи та кращого життя. Проєкт розпочали саме діти тих, хто прибув до Pier 21 — як пам’ять і вдячність своїм батькам. Ініціативу Ліґи українок Канади підтримала Ліґа українців Канади, адже ці дві організації були створені саме політичними еміґрантами повоєнної хвилі. І ці люди в Канаді продовжували справу України, яка воює.
Відкриттю таблиці в Музею передувала велика копітка праця членів організації й активістів. Проводили інтерв’ю з людьми по всій Канаді, котрі розповідали про своє життя, боротьбу в лавах ОУН-УПА та про продовження боротьби в Канаді. Ці розповіді використані для створення відомою режисеркою Адріаною Луговою за допомоги та консультацій Христини Бідяк та Іванни Баран-Пиркис документального фільму «Pier 21. Береги надії». Адріана Лугова працювала над фільмом із надзвичайним піднесенням, пропускаючи все через серце, тому що її батько Юрій Луговий також прибув до Канади через Pier 21.
Й ось 25 травня ц. р. плани здійснилися. Світлини показують, як усе відбувалось, але не можуть передати атмосфери, яка панувала під час програми. А вона була дуже емоційною, адже на цю подію прибули люди, котрі приїхали до Канади саме через Pier 21. І тепер, перебуваючи тут, їх огорнули спогади. Хтось згадував важку дорогу через океан, коли люди хворіли і не мали сили вийти на поклад, хтось згадував перший банан і помаранчу на обід.
Іванна Баран-Пиркис, ведуча та член організаційного комітету, привітала присутніх — делегатів від відділів і гостей, котрі прибули з Галіфаксу й околиць.

«Якщо б цей будинок міг говорити, якщо б ці стіни могли шепотіти, якщо б ця підлога могла сказати хоч слово, вони б розповіли про надзвичайні людські історії та почуття тих, чия нога вперше ступила на цю землю. Pier 21 — це історія Канади ХХ століття», — заявила Христина Бідяк, довголітня голова Крайової управи Ліґи українок Канади та голова організаційного комітету проєкту. Для неї, дитини батьків повоєнної еміграції, було й великою честю працювати над проєктом, і великою відповідальністю. А ще неймовірно емоційно, бо уявляла тих тисячі, тисячі українців і серед них — своїх батьків.

Й ось уперше показали фільм «Pier 21. Береги надії», над яким так довго працювали. Присутні не стримували сліз. Перед очима пройшли чотири хвилі еміґрації українців до Канади. Кожна — зі своїми причинами, трагедіями та труднощами, кожна — зі своїми болями й успіхами, кожна — як цеглинка історії Канади. Окропивши цю землю кров’ю і потом, віддавши не одне життя, українці посіяли свій перший хліб, збудували першу українську церкву, видали першу українську газету, закінчили перший університет, зайняли перші відповідальні позиції в уряді, науці, культурі і таким чином стали гордою частиною історії Канади. І ми маємо ким і чим пишатися! Сподіваємося, що в найближчому майбутньому вся наша громада зможе переглянути цей фільм і подякувати його творцям.
Урочиста програма в музеї також передбачала презентацію книжки Destiny, авторства Наталки Попович. «Щодня повз нас проходять десятки людей і ми навіть не здогадуємося, що тільки-но розминулися з людиною незвичайної долі. Життєва історія Наталки Таланчук-Гребінської — це трагічна та романтична дорога. Дорога до свободи, яку вона знайшла на гостинній землі Канади», — зазначила Наталка Попович і розповіла про написання книги-життєпису Наталки Таланчук, довголітньої членкині Ліґи українок Канади у Едмонтоні.
Уривки з книги читали учасники молодіжного ансамблю «Пролісок»: «Я мала померти ще малою, ще тоді, коли дно раптово зникло під ногами, а води Курячого озера накрили мене з головою. Смішна назва — Куряче озеро. Двоє людей, які прогулювались на човні, врятували мене і я залишилася жити, щоб випити свою долю до кінця, щоб пережити все те, що було записано для мене в тих невідомих небесних канцеляріях. Так, видно, хотів Бог».
Ансамбль Спілки української молоді (осередок Торонто) «Пролісок» (дириґент — Олеся Коник, музичний супровід Оксани Скіри) також заспівав три пісні — Edna Star, You Raise Me Up та «Алілуя» українською мовою.

Присутні щиро вітали героїню книги Наталку Таланчук, котра закликала пам’ятати своє коріння і бути вдячними Канаді за те, що приймає українців до себе та дає можливість зберігати та розвивати нашу мову та культуру, дає можливість залишатися українцями.

Іванка Шевчук, голова Ліґи українок Канади в Едмонтоні, розповіла про Наталку Таланчук довголітню громадську діячку, котра стала прикладом для наслідування для молодшого покоління.

Марі Чапмен, виконавча директорка музею Pier 21, вражена до глибини серця як фільмом, так і уривками з книги, й у своєму виступі не стримувала емоцій.

За цієї нагоди автор книги Наталка Попович вручила Марі Чапмен книгу з підписами як дарунок для музею. Тепер відвідувачі зможуть придбати книгу в кіоску і таким чином дізнатися про українців повоєнної хвилі еміґрації. Адже історія Наталки Таланчук віддзеркалює історію тисяч і тисяч українців, котрі шукали кращої долі та свободи. І знайшли її тут, к Канаді, на берегах надії.

Мері Чапмен подякувала за те, що українська громада поповнила музей новою інформацією. Музей отримав примірник книги та копію фільму «Pier 21. Береги надії».

Ліґа українок Канади мріяла про те, щоб відвідувачі музею дізналися про важку дорогу українських повоєнних еміґрантів. Про знищені війною долі, про той «згорточок старого полотна», який вони привезли з собою як найцінніший скарб і спогад про Україну. Про ті думки і почуття, коли їхня нога вперше ступила на чужий, але омріяний берег.

Зі словом до присутніх звернулася Оксана Кузишин, голова Крайової управи Ліґи Українок Канади, котра відзначила велику роботу, яку провели організатори на відзначення повоєнної хвилі еміґрації. Вона також зазначила, що в числі тих опалених війною українських еміґрантів були й її батьки. Канада взяла під свій захист батьків п. Кузишин, а пізніше сама Оксана як майор канадської армії, стала її захисником. Ось так складаються людські долі!

До Оксани Кузишин долучився Роман Медик, голова Крайової управи Ліґи українців Канади і вони разом офіційно відкрили меморіальну таблицю.

Щира подяка Лізі українок Канади та Лізі українців Канади за величезну працю вкладену в проєкт «Pier 21. Береги надії», а особливо — членам організаційного комітету. Щира подяка фундації BCU Foundation за підтримку проєкту. Щира подяка о. Роману Дусановському, котрий відслужив Службу Божу для делегатів і місцевих парафіян, приїхавши для цього з міста Сідней, що за 400 км від Галіфаксу.

Наталка Попович

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...