Посилках з США в Україну

Новини для українців всього свту

Friday, Aug. 17, 2018

Пенсійний вік поважного клубу

Автор:

|

Листопад 22, 2012

|

Рубрика:

Пенсійний вік поважного клубу

Своє місце полтавчани часом називають Терра Котта, а за адресою вони належать до Каледону. Це не змінює відстані українського клубу «Полтава» від Торонто, бо за 45 хвилин ви можете звідси потрапити до центру міста.

Незважаючи на те, що клуб «Полтава» було cтворено ще навесні 1946 року, час його заснування починають рахувати від 1947-го, коли тут уже стояла домівка, навколо якої відбувся перший фестиваль. Звідтоді тут почали будувати дачі та житлові будинки. Під сучасну пору в цій місцині проживає постійно вже понад 50 сімей, а число дітей зросло до 30, «дачі» замінюють люксусові будинки на півакрових ділянках.
Для тих, що утримує зв’язок з українською громадою й хоче, щоби їхні нащадки хоч трохи знали українське минуле батьків, є нагода посилати дітей до української школи Св. Софії в Міссіссазі. Щодня шкільний автобус возить дітей із «Полтави» до української школи. Усього за кілька кілометрів від «Полтави» (майже на тій самій вулиці Герітедж) розташована чудова дерев’яна церква бойківського стилю Св. Іллі, яку провадить о. Ґаладза.
Щорічні збори полтавської громади завжди проходять дуже бурхливо. Хоча тут немає політичних партій чи оліґархічних інтересів, але завжди доходить до сварок, які часто нагадують ситуацію в Україні. Усі кажуть про те, що краще для «Полтави», але важко погоджуються з думкою опонента, тобто, коли та думка інша ніж твоя — така вже наша «вдача».
Святкування 65-ї річниці заснування «Полтави», яке полтавська громада відзначала 18 листопада ц. р. у церковній залі Св. Іллі, було настільки гармонійним і спокійним, що виникало запитання: а чи не могло би так бути постійно?
Відзначення розпочалося молитвою з о. Ґаладзою, а далі полтавські діти у вишиваних сорочках вітали всіх за українським звичаєм — хлібом, тримаючи українські та канадські прапори. В. Мудик, президент клубу «Полтава», українською й англійською мовами коротко нагадав усім історію заснування «Полтави» та попросив Д. Остап’якa, почесного голову клубу, сказати кілька слів. Розвиток «Полтави», її активність була показана на екрані монтажем У. Сиванич. Про смачний обід та солодке потурбувалися найактивніші члени «Полтави» — жінки.
Гармонійний настрій присутніх «спровокував» о. Ґаладза, коли взяв до рук ґітару й подав тон на пісню «Верховино, світку ти наш», яку перелицювали на «Полтаво, світку ти наш».
65-ту річницю свого існування відзначали полтавчани в повній злагоді, у супроводі пісень. І не один питав у себе, чи не могло би таких співучих зустрічей бути більше. Звісно, що люди зайняті своїми щоденними справами — хто працює, хто інтенсивно відпочиває, хто вчиться. Пісня була завжди для українців важливим виразником їхніх почуттів, недарма саме українці мають найстаріші народні пісні й саме їм належать найбагатші «поклади» цієї «лікувальної медицини».
Українців завжди супроводжувала пісня: прославляли рідну історію кобзарі; відправляли померлих у вічність — співали «Вічная пам’ять»; вітали молоді подружжя — лунали весільні пісні. Одним словом, до всякої нагоди українці мали пісню, яка збереглася досі.
Треба сподіватися, що до наступного ювілею українська громада канадської «Полтави» частіше вдаватиметься до народної української пісні, яка об’єднує не тільки сусідів, а й дарує нагоду відпочити від щоденних турбот, а в Україні б сказали «релаксує» душу! Отже — многая літа, канадська «Полтаво»!

Йосиф Сірка

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...