Новини для українців всього свту

Friday, Dec. 4, 2020

«Наталка Полтавка» на торонтонській сцені

Автор:

|

Жовтень 08, 2015

|

Рубрика:

«Наталка Полтавка» на торонтонській сцені
Тетерваковський (Роман Біль), Макогоненко (Степан Глова) і Петро (Роман Гавриш)

Тетерваковський (Роман Біль), Макогоненко (Степан Глова) і Петро (Роман Гавриш)

Для любителів українського театру й опери вистава «Наталка Полтавка» Драматичного театру ім. Марії Заньковецької зі Львова безперечно стала подією сезону. І класичний сюжет Івана Котляревського, і безсмертна музика Миколи Лисенка, тісно переплетена з народною пісенною творчістю, і майстерна гра львівських акторів, і деякі осучаснені репліки, і організаційне забезпечення — все спрацювало на плюс.
Увечері 26 вересня церква на Квінзвей сяяла щасливими обличчями торонтонських українців. Каскади гумору, ліричні та жартівливі українські пісні, життєва мудрість і родинні драми розливалися зі сцени і будили жвавий відгук у глядачів.
П’єса Івана Котляревського побудована на родинно-соціальному конфлікті, в якому сходяться два покоління, і трупа театру також була представлена двома поколіннями. Молодше — українська дівчина Наталка (Валентина Бондар-Мацялко), Петро, коханий Наталки (Роман Гавриш), Микола, далекий родич Терпелихи, матері Наталки (Назарій Московець). І старше — Терпилиха, Наталчина мати (Олександра Бонковська, народна артистка України), Тетерваковський, возний, жених Наталки (Роман Біль), Макогоненко, сільський виборний (Степан Глова, народний артист України). Режисер-постановник вистави — Федір Стригун, народний артист України та лауреат Національної премії України ім. Т. Шевченка.
Про автора п’єси годиться сказати словами самого Шевченка, зверненими до Котляревського, котрий вважається основоположником української літературної мови, і поряд із Шевченком, духовним батьком України: «Будеш, батьку, панувати, поки живуть люди. Поки сонце з неба сяє, тебе не забудуть».
«Наталка Полтавка» в репертуарі заньківчан — ще з далекого 1991 року. Тоді, як згадує Леся Бонковська, Федір Стригун запропонував роль Наталки їй, молодій артистці театру, котра тільки-но вийшла заміж. Але так сталося, що Леся на той час уже була вагітною, і мусила відмовитися від цієї ролі, хоч дуже хотіла зіграти Наталку. Але роки йшли, й ось уже зараз, коли трупа збиралася на гастролі в м. Сватове Луганської області, неподалік від зони бойових дій, акторка, котра грала Терпилиху, раптово захворіла, і п. Леся, котра погодилась її замінити, була змушена терміново вивчити роль і представляти її в цих непростих гастролях. А там уже й так сталося, що повезла цю роль до Канади. Терпилиха в її виконанні вийшла дуже рельєфною, життєвою, присмаченою гумором і природною жвавістю. Цікаво, що інший актор, Роман Біль, далекого 1991-го грав нареченого Наталки, а тепер, через майже 25 років, йому дісталася гумористична роль старого невдахи-залицяльника возного, яку він зіграв блискуче, з притаманною йому легкістю та майстерністю.
У виставі є багато пісень, вплетених у сюжетну канву, деякі з них є класичними. Вступна пісня «Віють вітри» у виконанні Валентини Мацялко принесла в залу ту ліричну, дещо тужливу нотку, яка так зачіпає серце тутешніх українців. Слід сказати, що ця й інші пісні у виконанні п. Валентини, були сприйняті глядачами зі захопленням. Треба відзначити і гру, і чудовий м’який голос п. Гавриша, котрий з’являється на сцені десь у другій третині вистави, але встигає полюбитися глядачу своїми щирістю та благородством. Чудово, жваво й енергійно зіграна Назарієм Московцем роль гумористичного персонажа Андрія, котрий виступає посередником між закоханими Наталкою та Петром й їхніми антагоністами возним, виборним і Терпилихою, та зв’язує між собою всі лінії й характери п’єси. Спершу його посередництво наштовхується на опір, але наприкінці персонажі знаходять вихід, Петро стає парою Наталці, а Терпилиха приймає його як сина.
Цікаво простежити сценічні долі самих акторів, зміну поколінь і зміну ролей. Лесю Бонковську пов’язує з Канадою ще й інша історія. Адже її мама, відома співачка Ніна Байко, у складі славного тріо сестер Байко потрапила на гастролі до Канади ще 1968-го, коли важко було навіть подумати про регулярні культурні обміни між Радянською Україною й українством західного світу. Але такою була їхня планета, що Ніна, Марія і Даниїла Байко, та ще й у супроводі славетного Дмитра Гнатюка були з великого дива допущені радянською владою до цієї поїздки. Очевидно, щоб брехливо показати всьому світові, як радянська влада турбується про українську культуру.
Але якими б не були підводні течії тодішньої політики, дехто з української громади ще пам’ятав виступи сестер Байко у Торонто. Місцева пенсіонерка, діячка і меценатка Стефанія Куп’як добре пригадує той візит і ту глибоку симпатію, з якою приймали і гостили сестер Байко. І сьогодні донька Ніни Байко Леся й її колеги також відчули і канадійську гостинність, і життєвість української культурної діяльності, конкретність і дієвість допомоги діаспори Україні в теперішній непростій ситуації.
Як сказала Олеся Галканова, керівник прес-служби театру ім. Марії Заньковецької, театр обов’язково спробує привезти до Канади якусь нову цікаву виставу. Гастролі — це звичайна традиційна практика театру, і хоч зараз дещо важче організувати саме заокеанські гастролі, але театр над цим працює. Останнім часом театр їздив на гастролі до Польщі, Іспанії, Німеччини та Прибалтики. Возили шевченківські вистави, зокрема «Катерину» у зв’язку з 200-літнім ювілеєм Кобзаря, також возили виставу за сценарієм Івана Миколайчука «Небилиці про Івана». Театр працює на глядача й орієнтується на його запити. Можливо, в майбутньому цікаво буде повезти якусь нову, сучаснішу виставу заньківчан.
Тому сподіваємося на продовження тісної співпраця між радіо «Міст» і національним Драматичним театром ім. М. Заньковецької зі Львова. Вистава «Наталка Полтавка» — це тільки початок, далі буде. Тут, як і практично у всіх акціях компанії радіо «Міст», частина грошей із проданих квитків буде передана у фонд «Ангели-хоронителі України». Дякуємо всім за довіру та підтримку. Особлива подяка — кредитовій спілці «Будучність», компанії «Міст», «Форум-ТВ», телепрограмі «Контакт», салону «Флавер фентезі» Любомира Левицького, ресторану «Золотий лев» та особисто Анні Кісіль, Діані Мельниченко й Олегу Лесюку, Йосипу Терлецькому, всім працівникам чудової зали Church on the Quennsway і, звісно, власникам і працівникам чудової компанії Symphony Kitchens за надзвичайні декорації до вистави! Всім партнерам і колегам і Монреалю та Львова! Вже
незабаром наступний проект-концерт у культурному центрі «Старий Млин» — чотири тенори зі Львова Bel canto 6 листопада ц. р.

Микола Сварник

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply