Новини для українців всього свту

Friday, Dec. 4, 2020

Козак, волонтер, патріот

Автор:

|

Листопад 13, 2014

|

Рубрика:

Козак, волонтер, патріот
Ігор Мазур (Тополя), Петро Шкільник і Віталій Кличко

Ігор Мазур (Тополя), Петро Шкільник і Віталій Кличко

Багатьом українцям у Канаді й у інших куточках світу відомі такі гучні славетні імена, як Роман Шухевич, Степан Бандера, Євген Коновалець. Більш зацікавлені знавці історії формування та розвитку українського націоналістичного руху ХХ ст. можуть назвати поіменно учасників різних операцій з визволення України від «коричневої» та «червоної» чуми.

Що й казати, багато жорстоких і кривавих, та не менш славних й історично важливих боїв проходило на теренах західної України. Наші діди відвойовували рідну землю у двох вогнищ: радянської й нацистської армій. Та по завершенні Другої світової війни жахіття для українців не закінчилися. Були численні операції з їх переселення по різних територіях СРСР та близького зарубіжжя — у Польщу, Словаччину тощо.
Та що ж ми знаємо про дітей і онуків людей, котрі пережили операцію «Вісла»? Де вони зараз? Чим займаються? Відповіді на ці запитання будуть звичними та зрозумілими: живуть у Канаді, Польщі, Австрії, США. Працюють у ресторанах, офісах, банках, ведуть власну справу, стали звичайними громадянами країни свого проживання, та час від часу збираються в родинному колі, аби поспівати українських пісень і привітати одне одного з релігійним святом. Однак є такі діти-онуки» вояків УПА, котрі не хочуть повністю асимілюватися, пам’ятаючи дідівський заповіт: «За Честь, за Славу, за Народ!» Ось – історія одного із них.
Петро Шкільник народився 1974 року в Польщі. Батько і мати — переселенці внаслідок «Вісли». Наприкінці 1980-х уся родина еміґрувала до Канади. Хлопець навчався у звичайній школі. Працював із раннього віку нарівні з батьком, бо важке фінансове становище сім’ї не дозволяло сидіти склавши руки. Бабуся й батьки виховували його в найкращих українських традиціях і назавжди закодували в ньому козацький дух.
Тільки 2005-го Петро вперше відвідав Україну, де став іще свідомішим патріотом. Познайомився із членами волонтерських організацій «Допомогти легко» та «Щире серце», які опікуються дитячими будинками і ветеранами УПА. Потім завдяки своїй сумлінній волонтерській діяльності в цих організаціях був запрошений чотовим до Білозірського куреня «Чорних запорожців».
Та сталася Революція гідності й Майдан, де Петро провів близько п’яти місяців починаючи з грудня 2013 року. У колі однодумців міцніла відповідальність за спільну ідею. Посилки, пересилки, збір волонтерських коштів — усе це закінчилося б швидко, та ворог не спав. Петро з друзями з Майдану не міг залишитись осторонь подій. Так було засновано громадську організацію «Правий сектор-Канада», головним координатором якої він і став.
Віддати рідну землю на поталу ворогу — гріх! Тому завдяки спільним зусиллям багатьох — як канадських, так і українських патріотів або просто небайдужих людей — було зібрано понад 800 кг гуманітарної допомоги та значну суму коштів для вояків – учасників Антитерористичної операції (АТО). Так було врятовано не одне життя українського солдата. Було куплено багато корисних речей: бронежилети, розвантажувальні жилети, одяг, реманент для екіпірування, рації, ліхтарі, взуття, засоби невідкладної допомоги при пораненнях тощо. Але жодної зброї!
Ось такі внуки-патріоти живуть зараз за межами Неньки України, допомагають не покладаючи рук і дякують усім небайдужим за підтримку в цей нелегкий для Батьківщини час. Слава Україні! Слава нації!
Про Петра Шкільника розповідає відомий український діяч і письменник Сашко Лірник: «Він — чудовий хлопець, справжній козак із Канади. Постійно допомагає українським воїнам і грошима, і спорядженням. Веде велетенську роботу в Канаді та в Україні. Але дуже скромний. Тому і знайомлю його з вами. Я йому щиро вдячний і шаную його. Він — живе втілення того, що козацькому роду нема переводу й що живе Україна від Канади до Берліна!»
До цих слів долучається Сергій Соловій, учасник гурту «Козак Систем». «Одне з моїх особистих досягнень у час Майдану — це переосмислення мого ставлення до людей. Хто – друг, хто – ворог, хто – брат, хто просто випадково опинився у твоєму житті. Адже буває так, що з певною людиною ти бачишся щодня чи просто частіше, ніж із іншими, довіряєш їй. А в якийсь кризовий момент розумієш, що надто багато сподівань поклав на цю людину. Вона відкрила тобі інші свої риси, зазвичай — не найкращі. Та існують інші люди, котрих ти бачиш кілька разів на рік, і вони своїми діями, навіть не словами, змушують тебе замислитись над такими банальними, але важливими речами, як дружба, гідність, патріотизм, допомога ближньому. Є такий хлопець-козак Петро Шкільник, загалом він, мабуть, провів на Майдані більше годин, ніж я. І це при тому, що живе в Торонто. Завдяки таким, як Петро, пишаюся, що я – українець. Це – саме той випадок, коли найбільше допомоги отримуєш дід того, від кого найменше її очікуєш!» — розмірковує музикант.
«Я багато мандрую і бачив багатьох українців, котрі народилися поза Україною, але живуть з Україною в серці. Таким є і Петро Шкільник, і тут — не просто генетика чи виховання. У ньому — невмируща українська душа й український дух. Знаю, як Петро у важкий час допомагав Майдану матеріально й сам стояв на барикадах. Знаю, як він допомагає українській армії. Як любить і підтримує козацькі традиції та звичаї, що дуже важливо для відродження України, майбутньої України. Петро й такі, як він, і є майбутнім нашої Неньки. Козацькому роду нема переводу», — додає ще один музикант — Тарас Житинський.

Іван Сірко

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply