Посилках з США в Україну

Новини для українців всього свту

Saturday, Dec. 15, 2018

Громадська зустріч із українським вояком Миколою Вороніним

Автор:

|

Липень 19, 2018

|

Рубрика:

Громадська зустріч із українським вояком Миколою Вороніним

Моя корона — то каска солдата.
Моя найрідніша чека — моя мати.
Моя булава і дружина — гвинтівка.
Моє натхнення — дитяча листівка.
Серед вогню я стоятиму твердо.
Як будуть стояти мої нащадки.
Я захищав Україну уперто.
Русні відбивав підступні нападки…
Микола Воронін

Нещодавно відбулася громадська зустріч із українським вояком Миколою Вороніним, котрий прибув до Торонто на запрошення Ліґи українок Канади (відділ Торонто). Зустріч відбулася в українському культурному центрі «Старий млин». З привітальним словом виступила Галина Винник, голова відділу.

Павло Фондера причитав свій власний вірш «Усім хто на фронті і не тільки», після чого присутні вшанували пам’ять українських вояків, котрі віддали своє життя, захищаючи Україну від ворогів.

Про Миколу Вороніна можна говорити багато і багато цікавого. Спеціально підготовлені прозірки під назвою «Шлях від вчителя та пацифіста до снайпера» ознайомили присутніх із надзвичайно цікавими моментами в житті Миколи.
Микола Воронін — уродженець Херсонщини, він був завжди роматиком. Отримавши диплом магістра екології, мріяв урятувати Землю від екологічної катастрофи: будував екопоселення. «Головна ідея — жити якнайближче до природи, вирощувати дерева», — казав він.

Микола Воронін

Микола викопав тісну землянку, висотою трохи вище колін, яку назвав «норою». І жив там вісім місяців, харчувався овочами та корінцями. Пізніше збудував невелику хатину з прозорим дахом, — дружина хотіла бачити зірки.
Микола закінчив Києво-Могилянську академію. Крім диплома маґістра екології, отримав ще два — бакалавра та спеціаліста з фізики і спеціаліста з комп’ютерних технологій. Викладав математику в школі.
Пережив важке випробування долі — йому сказали що в нього рак. Подолати недугу зміг завдяки підтримці університетських товаришів. «Увесь навчальний заклад скидався мені на операцію. Тоді я збагнув, що таке дружба та підтримка. У вдячність за своє зцілення я створив свій Фонд критичної допомоги. Я був його єдиним членом. Це був навіть не фонд, а ідея. Він не був офіційно зареєстрований, не мав коштів. Але всі знали — у критичній ситуації я можу організувати будь-яку допомогу: знайти хорошого лікаря, зібрати пожертви, просто підтримати. І ця ініціатива чудово працювала».
В обіймах із гітарою Микола об’їздив Україну, Росію, Білорусь, Литву. Виступав у дитячих будинках, в’язницях, на вулицях, в електричках. Співав про любов, мир, дружбу. «Я був пацифістом. І якби мені хтось сказав, що колись візьму автомат і піду воювати, нізащо б не повірив», — розповідає Микола.
Почалася війна. Він записався добровольцем до батальйону «Донбас». Коли терористи в рідному місті Горлівка дізналися, що вчитель математики з місцевої школи воює добровольцем, над його сім’єю нависла небезпека. Довелося терміново вивозити її з міста. Після «Донбассу» хлопець потрапив у добровольчу роту 79-ї окремої аеромобільної бригади. Але навіть на передовій не забував про гітару. Коли випадала нагода, писав вірші та пісні. Склав гімн своєї бригади. У ньому співається не лише про мужність захисників, а й про тих, хто їм допомагає. Микола був захисником Донецького летовища і вважає за честь, що потрапив у цю гарячу точку. В аеропорту Миколу призначили коригувальником вогню артилерії. Він швидко навчився цій військовій професії. Ніколи не служив в армії і зброю бачив лише на малюнках, але зі самого початку свого бойового досвіду, прагнув стати лише снайпером. І став ним.
«Мені не подобається вбивати. Це гріх, — каже Микола. — Але нормальна людина, побачивши, яке зло чинить на Донбасі російська навала, не може не стати на захист своєї землі. Хтось пече хліб або шиє одяг, а комусь потрібно й боронити Батьківщину, беручи гріх на душу. У кожного свій обов’язок».
Микола Воронін ніколи не залишається на місці. Він постійно вчиться й удосконалює себе. Отримав диплом оператора безпілотного літального апарату, закінчив курси бойових медиків і може рятувати життя пораненим. Тепер Микола — студент-аспірант Києво-Могилянської академії зі спеціальності психологія.

Микола Воронін

Микола бере участь у різноманітних громадських проектах, співає, виступає на телебаченні, зустрічається з громадами та розповідає про війну. Найголовніше, чого навчився Микола на фронті: «Під час війни я знайшов Україну. Це мій найцінніший урок».
«Я, Микола Воронін, що довго жив у Росії і вважав себе росіянином, стою тут. Захищаю українську землю від цієї гидоти, яка з вами, окупантами, повзе. Бачив я, що ви зробили з моєю рідною Горлівкою. Під вашою владою гине та загинається моє місто. Я знаю всі околиці. Й особисто бачив плоди ваші. І ой як я не хочу, щоб гидота, яку ви чините, поширилася на всю мою країну. І робитиму все, щоб ви, гади, пішли. До перемоги. А перемога буде наша». Це уривок із листа до сепаратистів, що його прямо на передовій написав Микола.
Свій лист сепаратистам Микола закінчив так: «Так, я заперечував зброю й убивство. І тепер мені вкрай неприємно вбивати. Але я стріляв і стрілятиму у вас, хто взяв зброю проти моєї країни. Хто ґвалтує і грабує. У вас, дорогі мої досвідчені військові з РФ. Що ж, можливо, я й мої товариші не такі накачані й не так навчені, як ви. Але війна навчила нас багато чого. Добрий учитель — війна. Відтоді стоїмо на своїх позиціях і, хоч як ви стараєтеся, не здаємося. І не здамося. Оскільки країна в нас така. Героїчна. З дерев’яними щитами перемогли снайперів на Майдані. І з вами якось упораємося.
Мій дід утік у 16 років із берлінського концтабору. Прадід мій пройшов дві війни, кавалер усіх ступенів георгіївських хрестів. Розвідник. Три поранення в груди й одне в горло. Дожив до глибокої сивини, продавши всі георгіївські хрести та купивши хліба в Голодомор, влаштований одним із тиранів, яких ти так любиш, Росіє… Але нічого в тебе не вийде. Кажу тобі, як є. Слава Україні! Микола Воронін»
Про ці й інші миті свого життя, про війну, про політику розповідав Микола Воронін на громадській зустрічі та відповідав на запитання присутніх. А ще Микола переплітав свою розповідь гарними піснями.
В рамках зустрічі відбулася презентація збірки віршів Миколи Вороніна «Вірші одного кіборга», головним спонсором видання якої стала Ліґа українок Канади (відділ Торонто). Збірка отримала премію Національної спілки письменників України й Інституту літератури ім. Т.Шевченка
Національної академії наук України.

«Вірші одного кіборга»

Вірші й справді дуже цікаві, прості, написані від серця, не прикрашені і без пафосу.
Цікава історія й одного вірша. Марія Солдатенко біла фіналісткою конкурсу «Українська красуня Канади». На конкурсі вона читала власний вірш «А яка є твоя Україна?» Цей вірш почув Микола Воронін і написав у відповідь Марії свої рядки «Що для мене моя Україна?» Й ось автори зустрілися в Торонто і прочитали для присутніх свої поезії.

Марія Солдатенко

Ось уривки з цих віршів:
А яка є твоя Україна?
Чи ридає вона, чи плаче?
Квітне зеленню полонина,
І тихенько радіє неначе?
Львівська кава. Карпатські лани.
Шоколад і любов у повітрі,
Щастя тихе своє не жени,
Зелень в просторі і на палітрі.
Крім хорошого є і погане,
Те, про що я сказати мушу,
І у нас не усе бездоганно,
Є і те, що отруює душу.
Є печальна, сумна сторона,
Що на сльози мене пробиває.
Там людей убиває війна,
Там це кожний вже пам’ятає…
Марія Солдатенко

Що для мене моя Україна?
Рідна мова чомусь сумна.
Бо сьогодні на ній не говорять,
То ж мовчить і страждає вона.
Це не звільнені села, що плачуть,
Що радіють люди русні,
Що клянуть свою долю собачу
І вмирають на цій війні.
Є такі, що з молитвами рачки
Віддають все московським попам
Є, що крадуть у Неньки багато
І не соромно цим байстрюкам…
Микола Воронін

Завершилась програма спільним виконанням славню «За Україну за її волю» разом із хором «Прометей» під орудою Павла Фондери

Головним спонсором громадської зустрічі виступила кредитова спілка «Будучність». Дякуємо.
Надзвичайно цікавою та теплою була зустріч Миколи Вороніна з українською громадою міста Ст. Кетеринс, яку організуваа місцевий відділ Ліґи українок Канади.

Наталія Конит, голова Ліґи українських католицьких жінок Канади при церкві Св. Кирила та Методія; Ангелина Підзамецька, голова Ліґи українок Канади (відділ Ст. Кетеринс); добродійка Таня Чолій; Галина Винник, голова Ліґи українок Канади (відділ Торонто); Мирослава Цехош, секретар Ліґи українок Канади (відділ Ст. Кетеринс)

Книга віршів на пам’ять для пані Лесі Бабляк

Дякуємо Миколі Вороніну – вчителю, поету, співаку, снайперу за його відданість по пожертву Україні. Книгу віршів можна придбати у Галини Винник, звертатися за тел.: 416-763-7002.

Наталка Попович

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...