Новини для українців всього свту

Monday, Sep. 28, 2020

Храм, школа і творчість у Місісазі

Автор:

|

Квітень 08, 2020

|

Рубрика:

Храм, школа і творчість у Місісазі
Собор Успіння Пресвятої Богородиці

У парафії Української греко-католицької церкви (УГКЦ) у Місісазі зберігають віру, мають школу, ліплять вареники, танцюють, співають українських пісень і грають на бандурі. Про це розповідає фільм «Живого ТБ» у рамках серії «Жива парафія». «Парафія собору Успіння Пресвятої Богородиці УГКЦ розташована у місті Місісазі (провінція Онтаріо). Вона налічує 1300 родин і вважається найбільшою парафією УГКЦ в Канаді. За пароха тут служить із 2000 року о. мітрат д-р Роман Паньків», — йдеться у повідомленні.
Зводити собор розпочали 1952 року. «Я була одна з тих, хто будували ту церкву. Люди останній долар давали на церкву», — згадує парафіянка Дар’я Соханівська. А Рома Ганівська додає: «Ми виросли в тому дусі, що потрібно допомагати». Ольга Паньків, дружина священника, розповідає, як вони з чоловіком приїхали сюди, то побачили дуже імпульсивну живу парафію, адже тут дуже багато молоді, дітей.
При парафії діє школа Святої Софії. Священники також беруть участь у вихованні. Щотижня вони проходять із дітьми підготовку до першого Святого Причастя. Також вивчають загальні релігійні питання.
Наталя Бабицька, вчителька 8-го класу, була ученицею цієї школи й однією з перших повернулася сюди, щоб стати учителькою. Вчителює вже 17 років. «Нам дуже важливо зберігати цю віру. І плекати її для наших дітей», — ділиться вона.
Іван Дмитраш, директор школи Святої Софії, розповідає, що 95 % учнів навчального закладу — греко-католики з українським корінням. «Ми шануємо свої традиції. Сподіваємося, що діти, завершуючи нашу школу, матимуть не лише якісну освіту, але і глибоку віру. А ще пам’ять про те, ким вони є», — каже він.
У школі дітям змалку починають розповідати, чому саме святкують ті чи інші свята, хто такі українці і ким є Бог. Учень Тимофій вважає, що ця школа не дає йому забути, звідки він приїхав і як йому було в Україні.
Парафіяни кажуть, що українська церква в Канаді для них — «це серце, це життя», місце, де вони почуваються вдома та черпають багато сил і натхнення, а також де можуть отримати допомогу. Отець Роман зазначає, що серед парафіян є багато підприємців. «Зараз маємо три українських ресторани, які відкрили українці з четвертої хвилі. Також маємо українські магазини», — ділиться він. Один із таких магазинів розташований відразу біля церкви, і люди після Служби заходять туди за чимось українським. Найбільш ходовим товаром вважається лікарська ковбаса та гречка.
Крім цього, при цій парафії, як і практично на кожній парафії УГКЦ у США, Австралії та Канаді, ліплять вареники на продаж. «Чому ліпимо вареники? Бо це добрий заробіток для церкви. Усі церкви в Канаді й Америці споруджені на тих варениках», — пояснює п. Соханівська. Парох додає, що особливий попит на вареники на Різдво та Великдень. «Люди стоять за ними в черзі, вареники дуже смачні», — радіє він.
При парафії вже п’ятий рік діє молитовна група Матері в молитві. Також тут готують до подружнього життя, навчаючи, серед іншого, фінансовим і медичним аспектам.
При парафії діє також танцювальна група «Барвінок», найбільша в Канаді. Як розповідає Федір Даниляк, художній керівник школи танцю «Барвінок», цю організацію створили аматори 50 літ тому. Тут вивчають гуцульські, волинські, подільські, поліські танці — все, на що багата Україна.
А ще при парафії співають українських пісень. «До нас приходять діти від трьох до 14 років. Співаємо українських народних пісень у сучасній обробці. Значну увагу приділяємо розвитку української мови через вивчення пісень», — розповідає Володимир Коханівський, художній керівник студії «Резонанс».
Крім цього, о. Роман, переїхавши до парафії, створив капелу бандуристів «Золоті струни». На початку капела налічувала 40-45 дітей. Як тут вважають, бандура — душа українського народу.

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply