Посилках з США в Україну

Новини для українців всього свту

Friday, Oct. 20, 2017

Богдан Панчук: педагог, пілот, розвідник і патріот

Автор:

|

Лютий 23, 2017

|

Рубрика:

Богдан Панчук: педагог, пілот, розвідник і патріот

Богдан Панчук — педагог, громадський діяч, котрий народився 8 лютого 1915 року в с. Мічам (провінція Саскачеван. Ходив до шкіл в Мічамі та Саскатуні, а в 1934-1935 рр. — до педагогічної школи в Саскатуні. Там приєднався до Української греко-православної церкви Канади і став активним членом Союзу української молоді (складової частини Союзу українців самостійників у Канаді). З 1935-го по 1939 рік учителював в с. Йеллов-Крік у Саскачевані. 1939-го почав навчання в Саскачеванському університеті.
1940 року, після початку Другої світової війни, вступив у Військово-повітряні сили Канади (ВПСК) і пройшов підготовку в галузі радіозв’язку. Наприкінці 1941-го був призначений на службу в канадські сили в Європі. Спочатку перебував у Північній Ірландії, а потім — у Лінкольнширі в Англії. У серпні 1942 року перейшов до розвідки ВПСК. Був одним із організаторів і постійним головою Союзу українських канадійських вояків, що діяв в Об’єднаному Королівстві із січня 1943-го по січень 1946 року. 1943-го був обраний також головою Українського товариського клубу в Манчестері.
6 червня 1944 року брав участь у висадці союзних військ у Нормандії, й упродовж двох років служив у Франції, Бельгії, Нідерландах та Німеччині, часто відвідуючи Об’єднане Королівство у вільний час. Після закінчення війни в Європі в травні 1945-го став одним із головних організаторів допомоги українським переміщеним особам і біженцям в Європі та заходів проти їхньої примусової репатріації в СРСР. Був співзасновником Центрального українського допомогового бюро (ЦУДБ) у Лондоні і став його першим директором. У другій половині 1945-го допоміг у створенні Союзу українських вояків у Польських збройних силах, на основі якого в січні 1946 року оформився Союз українців у Великій Британії (СУБ).
У травні 1946-го повернувся в Канаду і був звільнений із військової служби. У жовтні 1946 року знову прибув до Лондона, на чолі Канадської місії допомоги українським жертвам війни, яка діяла до липня 1947-го. Їздив багато по континентальній Європі і відвідував табори для переміщених осіб. Повторно став директором ЦУДБ і перебував на цій посаді до грудня 1947 року, після чого подав у відставку.
З березня 1948-го до березня 1949 року був головою СУБ. Був також членом Церковної ради Української автокефальної православної церкви у Великій Британії (1948), Комісії допомоги українському студентству у Великій Британії (1948-1949) та організаційного комітету створення Союзу українців колишніх вояків у Великій Британії. Був також активним прихильником Української національної ради. Внаслідок поділу, який утворився під час річних загальних зборів СУБ у березні 1949-го на тлі партійно-політичних розбіжностей, був головним співзасновником нової організації — Українського бюро, на основі якого й постало Об’єднання Українців у Великій Британії. У серпні 1950 року був призначений європейським представником Комітету українців Канади, а в березні 1951-го — представником Злученого українського американського допомогового комітету. У червні 1952 року повернувся в Канаду.
У 1952-1955 рр. очолював українську редакцію Міжнародної служби Канадської телерадіомовної корпорації. З 1955-го по 1980 рік вчителював у середній школі у Монреалі. Здобув диплом бакалавра в Університеті ім. Сера Джорджа Вільямза (1956) та диплом магістра в Монреальському університеті (1961). Після виходу на пенсію був ректором Інституту св. Петра Могили в Саскатуні. У роках після остаточного повернення з Об’єднаного Королівства в Канаду був також активним діячем Української греко-православної церкви Канади (тепер — Української православної церкви Канади) та різних українських організацій, у т. ч. Союзу українських канадійських ветеранів, Українського музею в Оттаві та Канадської фундації українських Студій. За заслуги під час Другої світової війни отримав кілька державних відзнак, у т. ч. й Орден Британської імперії. 1983-го були опубліковані його спогади Heroes of Their Day: The Reminiscences of Bohdan Panchuk.
Помер патріот 20 червня 1987 року в Монреалі (провінція Квебек,); похований на цвинтарі ім. Св. Володимира в Оквіллі (провінція Онтаріо).

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...