Новини для українців всього свту

Friday, Feb. 28, 2020

Українка розповіла про життя у Лівані

Автор:

|

Січень 22, 2020

|

Рубрика:

Українка розповіла про життя у Лівані
Ганна Коробко з чоловіком

У 30 років у Ганни Коробко було практично все, про що мріяла — прекрасний син, життя в центрі Києва, успішний туристичний бізнес, поїздки по всьому світу. 2004-го вона приїхала по роботі до Лівану і зустріла там справжнє кохання. Довго приховувала свої почуття, демонструючи повну незалежність й амазонську впевненість. Однак ліванець знайшов спосіб зробити з неї слабку і чуттєву жінку й 2007 року пара одружилася.
Ліван називають східною Швейцарією. Столицю Бейрут — Східним Парижем. У Лівані проживає близько 4 млн громадян, а в діаспорі — понад 14 млн. Ліван — унікальна країна. Вранці можна їздити на лижах в горах, а в обід, спустившись до узбережжя, засмагати на пляжі.
«Як ти могла поміняти релігію?» — запитували Ганну. А хто сказав, що релігію потрібно міняти? Мусульмани часто одружуються на християнках — і дружини релігію не змінюють. Вкрай рідкісні випадки, коли християнин одружується на мусульманці, але і таке буває.
Не варто й фантазувати, що східна жінка зобов’язана служити чоловікові і позбавлена будь-яких прав. Східним жінкам прав не бракує і захищені вони набагато кращі за українок. Жодна ліванка, незалежно від зовнішності та розумових здібностей, не вийде заміж, якщо чоловік не підготує будинок для житла. Там має бути все: від необхідної техніки, меблів до віника.
У разі розлучення колишній чоловік зобов’язаний виплатити їй суму, зумовлену при укладенні шлюбу. Діти при розлученні залишаються з батьком, якщо не домовляться по-іншому. Логіка така, що батько в змозі забезпечити матеріально дітей і знайти нову дружину і маму дітям, а жінка залишається вільною для нового шлюбу.
На запитання, чи не боїться багатоженства, жінка відповідає, що боюся українського багатоженства. Коли чоловік може приховано мати дружину і кілька коханок, при цьому ні за що фінансово і морально не відповідаючи. Так, в ісламі дозволено багатоженство. За умови, що перша дружина згодна і чоловік у змозі однаково забезпечити грошима й увагою кожну сім’ю. Тому на практиці багатоженство зустрічається вкрай рідко. Чоловіки стогнуть, що хоча б одну дружину забезпечити, про яку другу може бути мова?
«На початках я нескінченно чула від чоловіка слово «не можна», — згадує українка. — Танцювати під музику на вулиці не можна. Говорити те, що думаю, не можна. Для мене, вільної людини, було дивно вислуховувати такі правила. Спершу намагалася засвоїти ті правила. Потім це стало мені псувати настрій. У підсумку я вибухнула. Коли чоловік зауважив, а що подумають сусіди?, відповіла, що мені байдуже».
Сталася революція. Чоловік блиснув чорними очима і тепер, навіть коли питаю дозволу, чоловік відповідає: «Роби як знаєш».
«Мені складно було збагнути, чому, коли ми з чоловіком йшли вулицею, а місцеві чоловіки висовувалися з машин, сигналили і кричали услід «красуня», — ділиться жінка. — Ще більше мене дивувала незворушність мого чоловіка, ніби нічого не відбувається. Один раз я не витримала і запитала, чи йому начхати? Він відповів, що йому дуже приємно, що я всім подобаюся і при цьому дивлюся тільки на нього.
Мене ображало, коли з чоловіком віталися його друзі, а потім прощалися, так і не глянувши на мене. Почувалася ніким. Мені в голові не вкладалося, чому на вулицях кричали вслід, а друзі і знайомі навіть не віталися. Запитала чоловіка, він пояснив, що це, виявляється, вищий ступінь поваги — не підіймати очі на дружину товариша.
Тепер на вечірках чоловіка я поводжуся по-різному. Іноді приходжу і з усіма розмовляю, іноді ховаюся в кутку. Що чудово — це всіх влаштовує. Мене приймають такою, яка я є. Довго не могла звикнути, що в будь-який час доби хтось міг прийти в наш будинок з повною упевненістю, що ми шалено раді його візиту. Чоловік вимагав від мене демонструвати гостинність. Та я відверта і люди хутко второпали, що краще зі мною домовлятися заздалегідь, або взагалі не приходити.
У Лівані рідко знімають взуття в будинку. Мій внутрішній санітар стискувався від болю, коли по чисто вимитій підлозі крокували в брудних черевиках щиро усміхнені люди. Я довго міркувала про те, що важливіше — чисто вимита підлога або щастя гостей. У підсумку стала просити чоловіка знімати взуття. Вмовляла років зо три. Сама знімала йому черевики. Тепер гості в моєму домі взуття знімають, за винятком хіба багатолюдних вечірок.
Великим шоком для мене були походи гостей до мого холодильника, довгий розгляд, вибір того, що хочеться. Ні, я не шкодувала їжі. Мені здавалося, що руйнується моя межа. Холодильник я вважала частиною себе. Так само складно, практично неможливо, мені було підійти до чужого холодильника, навіть якщо була нестерпно голодна. Досі їжу для мене в чужих холодильниках, якщо ми в гостях, шукає мій чоловік.
Лікування платне і дороге. Зате якщо вже потрапив до лікарні, то атмосфера там як у готелі. Персонал привітний, палати зі зручностями. Дозволені нескінченні відвідини родичів і друзів. Згадую своє здивування після пологів, коли потік відвідувачів до мене нагадував мурашник. Ніхто не просив їх одягнути халати чи помити руки».
У Лівані майже не використовують гомеопатію, лікування травами, нетрадиційну медицину. Часто лікують антибіотиками. Для ліванця хороший лікар — той, хто за один день на ноги поставив. Якою ціною, що буде потім — не важливо. Причини недуг ліванцям не цікаві. До лікарів ставляться, як до богів: слухаються беззастережно.
Ліван — єдина країна в світі, що почала видавати кредити на пластичні операції. На комплімент, як ти чудово виглядаєш, ліванки зазвичай відповідають, що підкажуть номер телефону хірурга. Популярні операції — на зменшення носа, збільшення сідниць, корекції грудей. Ботокс і збільшення губ робить майже кожна жінка.
У Лівані діти йдуть до школи з трьох років. Освіта в школах та університетах — англійською або французькою. Обов’язкова друга іноземна мова. «Ми з чоловіком вибрали для нашої малої французьку, — каже еміґрантка. — У шість років наша донечка вільно розмовляє французькою, англійською, арабською, російською, розуміє українську. Через три роки її чекає в школі іспанська».
Ліванки дуже люблять відправляти дітей до школи, тому що свято вірять, що діти вчаться соціалізації, а для ліванців це — найважливіше в житті. Не дарма така велика кількість ліванців успішно проживають за кордоном. Ліванки дуже практичні. З урахуванням того, що в сім’ях зазвичай близько трьох-чотирьох дітей, мами з нетерпінням чекають школу — можливість знайти час для себе. При цьому стверджують, що так краще для дітей.
Школи зазвичай — релігійні. Християнські або мусульманські. При цьому часто мусульмани навчаються в християнських школах і навпаки. Батьки можуть бути не задоволені, що дітей вчать молитися в іншій вірі, але школу не міняють, спираються на рейтинґ школи або фінансові можливості.
В українських нічних клубах домінує атмосфера активного пошуку пари на одну ніч або назавжди. А в ліванські клуби ходять компаніями, частіше з пар, яким за сорок. Звучить музика, під яку неможливо встояти. Алкоголь дозволений, але п’яних зустріти важко.

About Author

Meest-Online