Новини для українців всього свту

Saturday, Sep. 21, 2019

Чарівна українка Олександра Васіна підкорює Китай

Автор:

|

Грудень 26, 2018

|

Рубрика:

Чарівна українка Олександра Васіна підкорює Китай

Китай дає багато можливостей для саморозвитку та заробітку. А ось наречених там краще не шукати. Місцеві чоловіки надто сором’язливі з європейками і гучно сьорбають, коли їдять. Про це розповіла кременчужанка Олександра Васіна. У Китаї вона — з 2014-го. Працює моделлю, знімається у кіно, фотографує та викладає йогу.
Ініціатором поїздки була Сашина подруга. Вона знайшла в соціальних мережах аґенцію, яка пропонувала роботу імідж-моделлю. Олександра підписала контракт на три місяці. Китайської мови не знала. Родина її підтримала. «Імідж-модель створює атмосферу зали в нічному клубі. Бере участь у модельних шоу, танцює на сцені. За три місяці ми проїхали чотири міста. Потім я повернулася до України, а моя подруга там лишилася», — пригадує 26-річна українка. До Китаю повернулася за рік — влаштувалася офіціанткою.
Пропрацювала близько місяця і звільнилася. «У нас бос був із Азербайджану. Забороняв виходити на вулицю після закінчення робочого дня. А ми жили у величезному мегаполісі на півдні Китаю. Я не можу сидіти вдома, не дослідивши місто. Тому гуляла вечорами. Це стало причиною звільнення», — розповідає юнка.
Опинившись на вулиці, дівчата стали шукати спільноти заробітчан у китайській соціальний мережі Sina Weibo. Тепер основний заробіток Олександри — модельний бізнес. Вона заробляє 2 тис. USD на місяць. «За ці гроші можна добре харчуватися, платити за житло, відкладати на подорожі чи великі покупки. Житло можна зняти за 300 USD. Звичайний китайський обід коштує близько 7 USD, але можна поїсти і за 2 USD», — розповідає вона.
«Я собі ні в чому не відмовляю, крім постійних подорожей, на які потрібні гроші і час, — продовжує еміґантка. — Їм переважно фрукти і просту китайську їжу або готую вдома. Найчастіше їжджу на метро, тому можу дозволити собі купувати новий одяг майже щомісяця, відвідувати масажі, басейни чи спа, купити нову фототехніку».
Через соцмережі запросили зніматися у бойовику. Там грає роль доньки власника місцевих діамантових копалень. Має повернути валізу з вкраденими коштовним камінням. Фільм знімають англійською — всі актори іноземці. Знімальна команда — китайці, але з них лише кілька осіб розмовляє англійською.
У місті Сіань півроку вивчала китайську мову в місцевому університеті, але покинула через насичений графік. Паралельно працювала імідж-моделлю і фотографом. «Іноді є робота, де ти маєш робити вигляд, що працюєш. Тебе можуть найняти лише тому, що ти білий європеєць. Легкі гроші, але це смішно, бо обман. Китайці приваблюють до себе у компанію інших китайців, показуючи, що у нас в компанії працює європеєць. Інші китайці думають — ого! Це дуже професійна компанія. І вони готові платити набагато більше грошей», — розповідає Олександра.
Зараз живе у Ченду. Це дуже зелене місто, не схоже на кам’яні джунглі. Завжди є місце, де можна розслабитися. Китайці живуть великими кооперативами. Це кілька будинків, зібраних в одному місці. Вхід у такий «двір» через ворота під охороною. На території — парк, озера, зони відпочинку, відкритий чи закритий басейн, сауна, банки, кафе, крамниці та перукарня. «Населення міста — 14 млн. Але там широкі вулиці, багато місця», — каже Саша.
До поїздки вважала, що всі китайці займаються енергетичними та духовними практиками. Насправді вони плюють на вулиці або курять у ліфті. Тих, кого зустрічала, не вірять у бога, а більше у гроші. Біля входу в деякі магазини вішають живу пташку у клітці або прив’язують кошеня. Вважають, що це приносить достаток.
Молодь прагне на Захід. Є стереотип, що Америка — це круто. Людей із європейською зовнішністю сприймають за американців. Мати «білого» приятеля вважається престижним. Багато хто вчить англійську мову. Зараз у Китаї дефіцит її викладачів.
«Китайці доволі відкриті. Можуть іти вулицею та співати пісню — їм однаково й оточуючим однаково. Іноді безсоромні, бо не дотримуються особистого простору, — розповідає юнка. — Можуть сфотографувати «білого» просто на ходу або у метро. А ще китайці галасливі, але доброзичливі. Багато привітних, усміхнених, але й багато втомлених. Фріків майже не зустрічала. За весь час бачила лише двох. Можуть одягнути лакові ботфорти на здоровенній платформі, голови поголені, або пофарбовані в надмірно яскраві кольори».
«Китайські чоловіки намагаються зі мною знайомитися. Бувають дуже невпевнені в собі, — пригадує дівчина. — Спершу питають, звідки я. Що тут роблю. Дуже дивуються, коли балакаю з ними китайською».
«Чоловіка серед китайців не шукаю. Не звикну до сьорбання, коли він їстиме локшину. Вони це дуже гучно роблять. Особливо в маленьких забігайлівках на вулиці, де столики по півметра. Я весь час у навушниках, але навіть через них чути», — сміється українка.
Смажених комах не їла. Їх продають в основному на туристичних вулицях. Також не бачила, щоб їли живих восьминогів чи інших тварин. Найдивнішу страву, яку їла, — риб’яча шкіра. Її подали окремо від тонко порізаного м’яса на горі з колотого льоду. В супермаркеті можна купити запаяну в герметичний пластик курячу лапу. «Дуже смачна національна страва хот-пот. Це великий круглий стіл, посеред якого велика каструля з бульйоном. Можна замовити будь-який продукт і готувати його у спільному бульйоні, — розповідає Олександра. — В окремій тарілочці можна самостійно приготувати соус із горіхової пасти і більше десяти різних приправ на вибір. Іноді баняк розділяють на гостре та негостре відділення. Провінція Сичуань дуже славиться своєю гострою кухнею. І бульйон там червоного кольору від перців чилі. Ти не відчуваєш навіть смаку їжі, просто палає весь рот. Іноді пропонують дивні продукти — шлунок, мізки. Але круглий стіл створює дружню сімейну атмосферу. Я ж люблю просту їжу. Мені дуже подобається їхня яєчня з помідорами. І це була одна з основних страв для мене у Китаї».
«Коли приїжджаєш до Китаю, треба відвідати якомога більше пам’яток природи. Наприклад, священні гори країни Хуашань, які мають чотири піки. Також варто побувати у сучасному місті Шенжень на півдні Китаю. Там багато сонячних батарей та електрокарів», — радить Саша.
Є й можливість полетіти до інших азійських країн. Саша з подругою відвідали Камбоджу й Індонезію. «В Індонезії не вистачило навіть десяти днів, аби все обдивитися, — розповідає юнка. — Камобджа також дуже сподобалася. Ми тиждень були на майже безлюдному райському острові. Гадали, що там китайців не зустрінемо. Не бачили їх два дні. А потім зустріли. Відвідали руїни старовинного міста Ангкор-Ват».

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...