Новини для українців всього свту

Tuesday, Sep. 17, 2019

Австралія й рукопашний гопак

Автор:

|

Лютий 09, 2012

|

Рубрика:

Австралія  й рукопашний гопак

Якщо в Україні зараз панує справжня зима, то в Австралії — спекотне літо. Побувати на цьому екзотичному континенті саме в літній період пощастило двом представникам Львівського державного університету фізичної культури (ЛДУФК) Миколі Величковичу та Григорію Унгуряну, котрі в складі вітчизняної делеґації впродовж місяця репрезентували тут україн­ський вид єдиноборства — рукопашний гопак. Повернувшись до Львова, Микола Величкович, президент Федерації українського рукопашу гопак, розповів про цю поїздку.

— Австралійське відділення Федерації українського рукопашу гопак, яке працює понад півтора року, запросило делеґацію від України для проведення на теренах Австралії циклу презентацій, показових виступів, демонстраційних тренувань із метою пропаґанди рукопашу гопак на цьому континенті, ознайомлення української громади Австралії з цим видом українського національного єдиноборства й залучення тамтешньої української молоді до українських традицій.

— Якою була програма вашого перебування на Зеленому континенті?

— Програму свого перебування й виступів ми затверджували заздалегідь, за кілька місяців до виїзду. Це було необхідно, оскільки нас очікував дуже насичений графік, який, окрім виступів, містив надзвичайно широке спілкування з тамтешньою громадою та знайомство з країною Австралія. Повірте, ми відкрили для себе новий світ.

— Своїми запальними виступами ви також вразили глядачів?

— Звичайно, бо наші виступи були цікавими, динамічними й експресивними. Також варто зазначити, що разом з нами виступали й представники австралійського осередку української Федерації рукопашу гопак Марко Ткачук, його сини Олександр і Данило, котрі водночас були й перекладачами під час зустрічей. Мушу сказати, що й нам, і нашим колеґам з Австралії було цікаво разом виступати, представляючи рукопашний гопак на цьому континенті. А тривале спілкування з тамтешньою громадою, людьми різних поколінь дало жителям Австралії змогу пізнати Україну, її звичаї й традиції. Неозброєним оком можна було помітити, як змінювалися їхні враження — від початкового здивування до зацікавлення й захоплення.

— Попрошу трошки детальніше зупинитися на показових виступах…

— Під час показових виступів ми намагалися продемонструвати максимум, що є в рукопаші гопак. Це — техніка сольних виступів, парних, без зброї, із козацькою зброєю. Це — сила духу людей, котрі займаються цим видом національного єдиноборства. Навіть у суспільстві, де діють демократичні закони й відчуття захищеності присутнє на кожному кроці, формування духу є визначальним. Це ми й намагалися довести своїми майстер-класами. Зокрема, у свої показові виступи ми вводили такі елементи, як демонстрація можливостей людського організму в екстремальних умовах (скажімо, ходіння по склі). А розбивання гранітного каменя на людському тілі взагалі для багатьох глядачів було чимось за межею реальності. Та ми довели, що завдяки силі волі та духу людина здатна на все. Результатом наших виступів є не лише поширення інформації та демонстрація рукопашу гопак, а й відкриття нового відділення цього виду єдиноборства в Сіднеї. На черзі — створення австралійської Федерації рукопашу гопак.

— Чи маєте намір запросити представників Австралії до України?

— Без сумніву, і про це йшлося під час нашого перебування в Австралії. Ми їм розповіли, що в ЛДУФК є спеціалізація «рукопашний гопак», де готують фахівців із цього виду національного єдиноборства. Тому ми запросили їхніх тренерів до нашого університету для підвищення рівня кваліфікації. Вели перемовини з тамтешніми фондами, які би профінансували приїзд і перебування в Україні представників австралійського осередку рукопашу гопак. Плануємо також на базі ЛДУФК провести літні курси-семінари.

— На завершення поділіться враженнями від місячного перебування в Австралії…

— Якщо сказати коротко, це — інший світ, інша природа тощо. Насамперед дуже комфортний клімат, що дозволило нам доволі легко пройти процес адаптації. Наше знайомство з флорою та фауною відбувалося вранці, коли ми прокидалися від незвичних пісень пташок, криків папуг, які літають зграями. Білі, рожеві, чорні какаду також вільно живуть у природі. Кенгуру спокійно гуляли собі в літніх таборах поміж нашими наметами, а на дорозі доводилося зупиняти автівку, аби не вдарити їх ненароком і не пошкодити транспортного засобу. Вразила нас Велика Океанська Дорога протяжністю 150 км уздовж південного узбережжя Австралії, яку видовбували в скелях. Таких доріг у всьому світі є лише кілька. Загалом, ми об’їздили різні місця австралійського континенту й усюди помічали якісь особливості.

Західна інформаційна корпорація

 

About Author

MiCT

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...