Посилках з США в Україну

Новини для українців всього свту

Wednesday, Dec. 12, 2018

Згадаймо автора пісні «Волиняночка» Олександра Каліщука

Автор:

|

Грудень 05, 2018

|

Рубрика:

Згадаймо автора пісні «Волиняночка» Олександра Каліщука

Пісню «Волиняночка» не лише популярна, вона виражає велику силу задоволення. Автором слів і музики цієї пісні є популярний композитор і музикант, поет і дириґент Олександр Каліщук. Він народився 9 грудня 1931 року в с. Перевали (тепер — Турійського району на Волині). З молодих років Олександр виявляв велике зацікавлення до музики. Зрештою, вся його родина була співочою. У своїх спогадах композитор згадує, що дуже часто у неділю всією сім’єю збиралися разом, любили співати мама, сестра. «Мій дядько Сидір Йосипович Сакидон знав 13 мов, навчався разом із Римським-Корсаковим, без тями любив музику і спів», — додає Каліщук.
Ще в початковій школі Олександр не лише виступав соло на концертах, а й керував учнівськими співочими колективами. Співав і грав на кількох інструментах. Та 1951-го за зацікавлення «Історією України» Михайла Грушевського Олександра Каліщука та його друзів спіткало лихо. Чекісти запроторили їх до буцегарні за звинуваченням в українському буржуазному націоналізмі. Суд засудив кожного до позбавлення волі на 25 років.
Ув’язнення Каліщук відбував у Солікамському районі Пермського краю Росії, виконуючи важку фізичну працю. Повертаючись втомленим до своєї камери Олександр наспівував патріотичні українські пісні, які чув у дитинстві від українських партизанів на Волині. Після смерті Сталіна його термін скоротили до десяти років.
1955 року Каліщука та його друзів звільнили з в’язниці за амністією. На волі він продовжив свою музичну освіту і згодом став працювати у Палаці культури м. Нововолинськ Волинської області, де написав слова й опрацював музику до пісні «Волиняночка», яка надзвичайно всім подобалася, її стали співати молодь і дорослі. Радів Олександр Каліщук, але цю радість перервали звістка, що за дорученням чекістів його звільнили з праці. Чоловік знову потрапив під нагляд спецслужб зі забороною займатися творчістю.
Відтак Олександр працював на Нововолинському заводі спеціального технологічного обладнання. Там організував хор ветеранів, який прославився на всю округу, та ансамбль «Райдуга», який згодом гастролював у Польщі та Болгарії. Виступи колективу скрізь зустрічали з великими оваціями. Тим він здобув собі славу і визнання. Його книга «Безцінний скарб» стала настільною для багатьох нововолинців.
У 1970-х рр. маестро керував хором гірників (згодом народною чоловічою капелою), з яким здобув дві золоті медалі на Всесоюзному конкурсі художньої самодіяльності в Києві. З його ініціативи у Нововолинську створили хор ветеранів війни та праці та хор «Просвіта».
Не звертаючи уваги на несприятливі умови, продовжував писати пісні на слова Т. Шевченка, Лесі Українки, Д. Павличка, В. Крищенка, О. Богачука, Й. Струцюка, В. Гея, Н. Гуменюк, Є. Лещук, Л. Засадько, а також на власні вірші. Записав понад тисячу народних пісень.
Особливе місце у творчості композитора займають пісні історичної тематики («Козацька пісня», «Переяславська рада», «Софіївська площа», «Стрілецька могила», «Станція Крути», «Отаман», «Пісня про Загорів», «Повстанці»), а також пісні релігійного характеру («Любімо серцем Бога», «В дні великого посту», «Господи, помилуй нас», «Бог — це любов», «Колискова Ісусу»). Олександр видав збірки пісень і духовні піснеспіви «Волиняночка» (1998), «Дзвонять в церкві дзвони» (2000), «Подарунок душі» (2001), «Не вмре наша пісня» (2008), «Веселиночка» (2005), збірки поезій «Я — українець» (2002), «Безцінний скарб» (2011).
Він ніколи не цурався домашньої роботи. За його рецептами жінки сушать на горищі чимало ягід — смородини, ірги, горобини, бузини, калини, вишні, шипшини, чорниці різних овочів і він рекомендує про їхнє лікувальне значення. Також Олександр займається консервування джемів, салатів, томатного соку, готує інші смаколики. Його дружина Галина Олексіївна працює зубним техніком у Нововолинській стоматологічної поліклініці. Незабаром подружжя святкуватиме «діамантовий» (60 літ) ювілей подружнього життя.
За переказами друзів, зараз Олександр Каліщук осмислює свій пройдений життєвий шлях. Його ім’я вже давно відоме далеко за межами Волині. Про нього написали багато позитивного, називаючи його людиною рідкісного дару, котра й у поважних літах не перестає жертвенно трудитися, дивувати своїх земляків все новими творчими мистецькими творами.
Олександр довіряє магії чисел і твердить, що у його біографії важливі події відбуваються через десять років. Він каже, що народився 1931-го, 1941-го почалася війна, 1951-го його засудили, 1961-го пішов навчатися в музичному училищі, у 1971-го — в консерваторії. Освіту здобував заочно, не відриваючись від роботи, на баяні колись навчився грати за півдня. 1981-го влаштувався на роботу до Палацу культури, 1991-го — на завод. І того ж року відродилася незалежність України. А ще за десять літ вийшов на заслужений відпочинок.
1992 року за свою мистецько-громадську працю отримав звання заслуженого працівника культури України. 2009-го його нагородили орденом «За заслуги» 3-го ступеню. Почесний громадянин Нововолинська. Його подвижництво на ниві культури, визнані не лише на Волині. Музичні народні колективи, в які в минулому він вкладав усю душу, справді варті найвищих нагород. Композиторську працю своїми дзвінкими голосами вони тепер популяризують на весь світ.

Ярослав Стех

About Author

Meest-Online

Loading...