Посилках з США в Україну

Новини для українців всього свту

Friday, Nov. 17, 2017

Вивчити українську мову — просто й цікаво. Студентів Школи української мови та культури у Львові найбільше дивують маршрутки та базари

Автор:

|

Березень 01, 2012

|

Рубрика:

Вивчити українську мову — просто й цікаво. Студентів Школи української мови та культури  у Львові найбільше дивують маршрутки та базари

Вона — мелодійна. Вона — екзотична. Це — мова моїх предків. Вона — ключ до пізнання історії, культури, традицій мого народу. Із нею я знайду свою другу половинку. Вільніше спілкуватимусь із друзями та близькими. Завдяки їй я впевнено подорожуватиму Східною Європою. Вона допоможе мені в роботі. Я зможу прочитати в ориґіналі багато цікавих книжок. Зрозумію, про що співають і співали Олег Скрипка, Квітка Цісик і «Брати Гадюкіни». Вона — місток до інших слов’янських мов. Вона просто мені подобається.

Ці та багато інших причин спонукають іноземців до знайомства з українською мовою. Дехто з них має українське походження й прагне повернутися до свого коріння, інші — просто зацікавлені країною та її народом. Вони вирушають до Львова — культурної столиці України й найбільшого україномовного міста світу. Школа української мови та культури Українського католицького університету пропонує два місяці повного занурення в мовне, культурне й історичне середовище. Звідси повертаються не лише з ґрунтовними знаннями, але й із новими друзями, незабутніми враженнями та цінним досвідом. Того, хто народився й усе своє життя прожив у Європі чи Америці, тут багато що може шокувати, але й зачарувати.

Жити, як українці, і разом з українцями — ось простий рецепт ефективного навчання. З учасниками програми працюють не лише досвідчені викладачі-філологи, а й студенти-репетитори з Українського католицького університету (УКУ) й інших вищих навчальних закладів Львова. Дехто з них живе разом зі студентами в гуртожитку, допомагаючи їм із домашнім завданням, разом харчуються, спілкуються й розважаються, забезпечуючи постійну розмовну практику. Охочі також можуть оселитись у сім’ях львів’ян.

Насичене україномовним спілкуванням не лише навчання, а й дозвілля — вечірки, пікніки, походи до музеїв і театрів. У вихідні — екскурсії до замків, монастирів і сіл Львівщини, а також поїздки до Києва, Одеси, Кам’янця-Подільського та мальовничих Карпатських гір. А також, звісно, прогулянки Львовом. Ось тут розпочинається найцікавіше.

Найбільше іноземних гостей дивують маршрутки, такі несхожі на громадський транспорт у країнах Північної Америки та Європи. Ще трохи плутаючись у словах, студенти розповідають про маршрутки дивні історії.

«Я хотів поїхати додому швидко й побачив маршрутку № 37. Я запитав її: «Куди ти їдеш?» Маршрутка відповіла: «Я їду до центру». — «Ні-ні-ні!!!» Я з усіма продуктами із супермаркету пішов на екскурсію Львовом. Було морозиво, а стало — молоко. Зараз я думаю, що маршрутка № 37 — це супер-пупер-екскурсія Львовом безкоштовно, але не з продуктами», — пише в газеті «Літо з родзинкою», яку учасники програми видають власними силами, Адам Гарнер зі США.

«Я все люблю тут! — ділиться враженнями Колін Макар, його землячка. — Мені подобається, що я можу багато гуляти. Удома я всюди їжджу автомобілем. Я була вражена тим, що тут є багато старих автомобілів, маршруток і автобусів». А студентка з Америки Сара Саттер у своєму щоденнику розповідає дивну історію: «Я сіла на 39-ту маршрутку й бачила незабутній обмін між однією бабусею і водієм. Усі інші пасажири віддавали

2 грн за проїзд, але бабуся не хотіла платити, або не мала грошей, не знаю. Вона дістала з мішка п’ять великих абрикосів і поклала їх на килим, нічого не кажучи. Водій побачив абрикоси й озирнувся на бабусю. Я думала, що він страшенно розсердиться, але він сказав «дякую!» й поклав абрикоси в коробку з банкнотами. А потім їхав і їв ці абрикоси. Я довго усміхалась сама до себе, думаючи, що така ситуація ніколи не трапилася би в Америці».

Ще одна дивина — базар. «Особливе враження на мене справив ринок «Шувар», — пише Матвій Ловелл. — Там є дуже багато м’яса й ковбаси. Це дуже добре! Можна купити великий шматок сала (хоча я й не люблю сала)».

Нехай сало смакує не всім, та серед страв української кухні кожен знайде щось собі до душі. Повернувшись у рідні краї, випускники Школи української мови й культури зможуть зварити друзям справжній борщ або втаємничити їх у кулінарний ритуал ліплення вареників. Мало хто їде з України без вишиванки — традиційної сорочки ручної роботи.

Ще одна дивовижа, якою можна порадувати співвітчизників, — українська пісня. Її неповторна милозвучність, як і краса львівської старовинної архітектури, захоплює гостей із першого дня. Адже для розуміння прекрасного не потрібне знання мови. До речі, розпочати навчання в школі можна навіть не знаючи жодного українського слова: студентам пропонують програми для початкового, середнього та вищого рівня.

Інтенсивне вивчення мови в групах із 5—6 учнів допомагає порозумітися з українцями, а дозвілля — зазирнути в їхню душу. «Щоразу, коли я думаю, що тепер точно розумію Львів, Україну чи Східну Європу, щось таке виникає в моєму житті тут, що мене неймовірно дивує, — пише в щоденнику Сара Саттер. — Цей факт, що тут завжди що-небудь може здивувати, мені дуже подобається».

Торік у школі пройшли навчання близько півсотні студентів із Канади, Англії, Німеччини, Австралії, Польщі, Австрії, Франції та Нідерландів. Програма успішно триває вже десять років. Її результати наочно спростовують хибні уявлення про те, що українська мова не має перспектив, а її знання не може принести користі. Згідно з виданням Ethnologue, цією мовою говорить понад 40 млн людей у різних країнах світу, а для 37 млн вона є рідною. Попри всі побоювання, пов’язані з перебуванням при владі проросійської політичної сили, українська не лише не втратила статусу єдиної державної, а й поступово стверджується як мова спілкування навіть у тих реґіонах України, де за радянських часів панувала російська.

Володіння державною мовою найбільшої країни Європи — додаткова перевага для пошуку роботи та кар’єрного просування в таких сферах, як дипломатія, міжнародна спів­праця, економіка, освіта, журналістика тощо. «На мою думку, треба вивчати іноземні мови, — каже Леся Вітковська, учасниця програми. — Англійська важлива для бізнесу, а українська — для культури моїх предків».

Випускники Школи української мови й культури неохоче прощаються зі Львовом і часто повертаються: хтось — поглибити знання, хтось — викладати українським студентам англійську мову, а дехто — просто побачитися з українськими друзями. Кажуть, ніде в світі немає смачнішого пива й духмянішої кави. «Люди у Львові — дуже гостинні й приємні, — розповідає Алана Васильків із Канади. — Якщо ви попросите про допомогу, обов’язково її отримаєте. Якщо колись у мене буде шанс знову приїхати до Львова, я ним обов’язково скористаюсь і з великим задоволенням повернусь у це чудове українське місто».

Більше про програми та курси Школи української мови й культури УКУ шукайте на інтернет-сторінці: http://studyukrainian.org.ua

 Отар Довженко

About Author

MiCT

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...