Новини для українців всього свту

Saturday, Jul. 20, 2019

Володимир Івасюк живе у своїх піснях

Автор:

|

Грудень 13, 2012

|

Рубрика:

Володимир Івасюк живе у своїх піснях

Д-р Роксолана Лещук разом зі своїми численними помічниками 9 грудня ц. р. знову потішила українську громаду театралізованим дійством «Вечір Володимира Івасюка» в Українському американському культурному центрі у Виппані (штат Нью-Джерзі). Шанувальники її режисерського таланту ще не забули яскравих вистав-концертів «Гуцульське весілля», «Козацька слава» та «Князі України», які відбулися в цій же залі.

Цього разу вечір довелося перенести з листопада на грудень через ураган «Сенді», але це не знеохотило публіку, і за столами, гарно прикрашеними символічними червоними квiтами, не було вільного місця, дійство дивилося близько 250 осіб. Переважна кількість гостей була в українських вишиванках. Увесь дохід від імпрези призначено на закінчення будови української католицької церкви Св. Івана Хрестителя у Виппані. Парафія ж почастувала учасників вечора смачним обідом.
Програма складалася з розповіді про життя й творчість Володимира Івасюка, у яку було введено численні відозаписи та виконання його пісень. За сцену слугував ошатний поміст, де було розміщено портрет Володимира Івасюка, а також екран, на якому крім документальних стрічок з’являлися барвисті прозірки згідно зі змістом пісень.
Розповідь про поета-композитора вели Оля Марин, Оксана Бауер, Іра Гавриш, Марта Попович, Марта Коваль, Лариса й Андрій Вовки, Наталя Парфенюк, Софія Держко, Оксана Кривулич, Володимир Стащишин, Роман Фокшей, Михайло Козюпа, Ярослав Куземчак. Виступили також у ролях: Володимира Івасюка — Святослав Грицай, його батька Михайла — Марко Держко, Назарія Яремчука — Борис Коваль, Софії Ротару — Оксана Телепко.
Життя Володимира Івасюка було коротким і яскравим. Він народився 1949 року на Буковині, змалку поринув у музичний світ і майстерно грав потім на скрипці, віолончелі, фортепіано, гітарі, був поетом і художником. Івасюк залишив нам 107 пісень, 53 інструментальні твори, музику до кількох вистав. Окрім того, він був професійним лікарем. Нелегко складалося його життя: довелося залишити столичну школу для обдарованих дітей; потім було виключення з політичних мотивів із медичного інституту; він працював слюсарем на автомобільному заводі, був відрахований із консерваторії. Але слава прийшла до поета-композитора не з відзнаками влади, а від народу, який прийняв і полюбив його творчість. Дуже швидко пісні В. Івасюка поширилися всією Україною.
У музичному світі його визнали одним зі засновників української естрадної музики. Зрозуміло, що це не подобалося комуністичним ідеологам. 24 квітня 1979 року В. Івасюк на годину вийшов із дому за невідомим викликом і зник на багато днів. Офіційний пошук було припинено 11 травня. А 18 травня, під час військового навчання «Полювання на лисиць», радист-вояк Жамсунбек Чорнобаєв побачив повішеного В. Івасюка у Брюховецькому лісі поблизу Львова. Причина смерти В. Івасюка досі залишається таємницею, але громадськість переконана, що його знищили органи державної безпеки.
Похорон В. Івасюка перетворився на велелюдну демонстрацію непокори, тому що влада вжила рішучих заходів, щоби молодь не вийшла того дня на вулиці. Але молодь вийшла й обернула похорон 22 травня 1979 року на акцію масового протесту проти комуністичного режиму. Після похорону чимало його учасників зазнало переслідувань.
Вечір у Виппані розпочався з несподіванки: Роксолана Лещук через електронний канал запросила на розмову молодшу сестру В. Івасюка Оксану, яка розповіла про брата, про себе й сестру Галину, про вплив Володимира на формування її українського світогляду. Оксана викладає українську філологію в Чернівецькому університеті, Галина — лікар у Львові, в обох уже є малі внуки. Учасники вечора заспівали сестрам і усьому родові Івасюків «Многая літа».
Мистецьку частину вечора розпочала віртуозною грою на скрипці Інеса Тимочко, онучка вчителя музики Михайла Тимочка, який учив малого Володю Івасюка грати на скрипці. Заграла вона гуцульські коломийки, зі слухання яких народилася славнозвісна пісня «Червона рута». За переказами, рута квітне в горах жовтим цвітом, але в ніч на Івана Купала спалахує червоним, і дівчина, якій пощастить саме цієї чарівної ночі зірвати квітку, буде щасливою в коханні. У горах співали: «Назбирала троєзілля червону рутоньку та й схотіла зчарувати мене, сиротоньку!» І саме цей переказ В. Івасюк 1970-го поклав у поетичні рядки: «Може, десь у лісах ти чар-зілля шукала, сонце-руту знайшла і мене зчарувала?» Пісні «Червона рута» та «Водограй» миттєво стала співати уся Україна.
На вечорі було показано архівний відеозапис виконання «Червоної рути» в Москві, де на Центральному телебаченні її співали Володимир Івасюк, Назарій Яремчук і Василь Зінкевич — гурт «Смерічка». Прикметно, що в російському написі, який супроводжував виступ, гурт було подано як «Смерічка». Важко було в Москві, звиклій до радянських «п’ятирічок» сприйняти карпатську смерічку. Але керівник телепрограми Олександр Масляков отримав догану за цей виступ українських співаків. У молоді роки композитора учасники вечора зазирнули завдяки перегляду музичного фільму Романа Олексіва «Червона рута», у якому співали Софія Ротару і Василь Зінкевич 1971 року в Яремчі.
Далі кожну частину розповіді про В. Івасюка доповнювали мистецькі виступи. Гурт маленьких співачок «Солов’їний край» (Уляна Лещук, Анна Салевич, Лілія Томко, Софія Коваль і Меляся Вовк), яких підготувала Лілія Кушнір, вийшов із ляльками та заспівав «Колискову» В. Івасюка, музику якої він написав на вірш свого батька ще 15-річним підлітком. Співали також Калина Лещук, Марійка Сорока, Оксана Телепко, дует Аня Томко й Олександра Завадівська, Олесь Кузишин, із художнім читанням виступили Роксолана Лещук і Софія Держко.
Тепло сприйняли слухачі спів Андрія Вовка та Ксені Салевич у музичному супроводі Олеся Кузишина (фортепіано). Тріо Оля Стащишин, Галя Жукевич та Ірина Борса заспівало в музичному супроводі Марії Цимбали дві пісні з особливою історією. У студентські роки в консерваторії Оля Войтович (тепер — Стащишин) попросила В. Івасюка написати дві пісні для тріо «Львів’янки», у якому вона співала разом із Олею й Оксаною Герасименко. Так народилися «Калина приморожена» та «Стоїть пшениця, як Дунай». Ці пісні, які тріо виконувало у багатьох країнах, знову прозвучали у Виппані.
Свою майстерність у танці показав ансамбль «Іскра» (керівник Андрій Цибик). Як завжди, був запальним буковинський танець, чарували зір прикарпатські строї. Хореограф Наталя Цибик підготувала з ансамблем спеціально для цього вечора елегійний танець на музику В. Івасюка «Я піду в далекі гори». Юнаки та дівчата з «Іскри»: Катерина й Олександр Сизоненки, Малі Ґамбл, Софія Панич, Таїса Гамуляк, Аля Кузишин, Оксана Майовська, Марія Кавацюк, Анна Челак, Микола Глушко, Дмитро Ленчук, Петро Худолій – розповіли в танцях про чекання й кохання, щастя та радість юної пори. Інеса Тимочко в музичних п’єсах «Бойки» та «Жайвір» продемонструвала не тільки можливості скрипки, а й власний виконавський талант.
На завершення вечора всі учасники дійства вийшли на сцену й разом зі залою заспівали «Червону руту». Потім Роксолана Лещук виголосила подяку всім, хто допоміг провести такий чудовий вечір-мандрівку життям і творчістю Володимира Івасюка. Серед них треба згадати Українську американську федеральну кредитову спілку «Самопоміч», яка дала $1,000 на організацію вечора, Андрія Вовка, котрий подав ідею дійства, пароха місцевої церкви о. Романа Мірчука, що благословив цей почин.
Учасники вечора покидали залу з надією, що Роксолана Лещук та її співпрацівники потішать їх іще не одним театралізованим дійством, а наразі несли додому світлі думки про видатного поета й композитора Володимира Івасюка, який заплатив життям за любов до України.

Ларіон Костенко

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...