Посилках з США в Україну

Новини для українців всього свту

Tuesday, Jun. 19, 2018

Володимир Біляїв — український голос Америки

Автор:

|

Липень 07, 2016

|

Рубрика:

Володимир Біляїв — український голос Америки

Володимир Біляїв

Володимир Біляїв — український письменник і журналіст, громадсько-політичний і культурний діяч, член-кореспондент Української вільної академії наук (УВАН) у США (1984). Член Національної спілки письменників України (1995). Спікер Національної ради Державного центру УНР (1980-1984 рр.), керівник української редакції радіостанції «Голос Америки» (до 1998-го).
Він народився на Донеччині 25 червня 1925 року у містечку Моспине. Вчився там у школі № 152, пізніше — у середній школі № 25 Донецька. У жорстокі часи Другої світової війни доля закинула Володимира Івановича спочатку до Німеччини (його хлопцем вивезли туди на роботу німецькі окупанти), пізніше непереборне бажання побачити світ привело майбутнього поета до Австралії та Сполучених Штатів. Там юнак працював на різних роботах, здобув вищу освіту, досконало опанував англійську мову. Одружився з киянкою Галиною Білик.
П’ятнадцять років керував українським відділом радіостанції Voice of America, інформуючи слухачів в Україні про події в Сполучених Штатах, у світі та розповідаючи про життя українців на Заході й про їхні досягнення у різноманітних галузях життя.
Відомим як поет п. Біляїв став із початку 1970-х рр., коли вийшла перша збірка його поезій «Поліття». А вже з виданням другої книжки «По той бік щастя» (1979) українська літературна громадськість Америки вшанувала талант поета званням лауреата Української могилянської академії наук (УМАН).
Його творчість знайшла позитивну оцінку у таких літературних критиків діаспори, як Г. Костюк, М. Степаненко і Н. Пазуняк. А відзначення поета високим званням лауреата УМАН остаточно утвердило за ним ім’я шанованого майстра поетичного слова.
Що є провідним у творчості письменника? Спочатку звернімося до естетичного кредо поета, висловленого ним ще у 1960-ті рр., але яке він сповідував у своїй творчості до кінця життя. Тоді він писав: «В добу індустрії, комерціалізації та надзвичайного розвитку науки поезія в житті переважаючої кількості моїх сучасників є чимось несуттєвим. На мою думку, скільки б добра і користі не приносили три основні компоненти нашої доби — поезія назавжди залишиться непідкупним літописом духовного стану людства в цілому і кожного народу зокрема». Поет, продовжуючи естетичні настанови класиків української літератури, вбачає в поетичному слові порадника, виразника народних сподівань і прагнень.
Літературознавець Григорій Костюк назвав творчість п. Біляїва «поезією, проникнутою ідеєю». І це — справді так. У час, коли він став входити в літературне життя, багато поетів у своїх експериментах часто відривалися від реальності, надаючи художньому слову роль «поезії для поетів», тобто для обраних. Володимир Біляїв пішов своїм шляхом, поставивши за мету творити «літопис духовного стану народу», українського народу, який піднявся у XX ст. виборювати свободу та незалежність.
Така спрямованість художнього слова є властивою майже для всіх українських письменників діаспори: вони не хилилися перед можновладцями, не творили угодницьку, брехливу літературу, що облудною павутиною обплітала народну свідомість в Україні впродовж десятків років. Серед здобутків цих письменників живе і поетичне слово Володимира Івановича.
Вірші «Матері», «Мати», «Моїй матері», «Батьків гай», «Де рідний дім, де слід його?», «Донецька ніч» та інші засвідчують палку любов письменника до найсвятішого на землі — до своїх батьків, до рідного краю, Батьківщини. А такі твори, як «Біля нагробка Євгена Маланюка», «На могилі Симона Петлюри», «На смерть Галини Журби» й «Івану Багряному» свідчать про високу повагу автора до видатних постатей нашого народу, до здобутків українського національного духу. 12 лютого 2006 року Володимир Іванович помер і похований у штаті Флорида.

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...