Новини для українців всього свту

Sunday, Sep. 22, 2019

Успішний виступ «Оріона» і «Левади»

Автор:

|

Листопад 24, 2011

|

Рубрика:

Успішний виступ «Оріона» і «Левади»

Коли я скажу, що недавно в Торонто заявили про себе хори «Оріон» і «Левада», то дехто тільки всміхнеться. І зрозуміло чому. Найперше — тому, що ці хори було створено відомим дириґентом Василем Кардашем ще 1985 року. Це про їх заснування відомий громадський діяч С. Лантух писав: «У зв’язку з несприятливими обставинами В. Кардаш залишив працю в СУМ, де керував хорами «Прометей» і «Діброва», і заснував мистецьку одиницю «Українські молодіжні ансамблі», до складу якої ввійшли чоловічий хор «Оріон», жіночий «Левада» та духовий оркестр «Аванґард».

На той час ці мистецькі колективи дарували людям багато радості. Маестро Кардаш любив працювати з розмахом. Кожен концерт за участю його хорів ставав для української спільноти Торонто й околиць справжнім святом, а коли вони виступали з концертами в інших містах Канади чи США, то їхали туди ледь не всією громадою. Так було й того пам’ятного 1990 року, коли «боїнґом» до Гельсінкі, а звідти — двома літаками до Києва 220 учасників хорів «Оріон», «Левада» й оркестру «Аванґард», очолених Василем Кардашем і владикою Кир Ізидором Борецьким, прибули в Україну. Вони виступали у Львові, Тернополі, Івано-Франківську, Коломиї та Стрию, а заключний концерт відбувся в столичному палаці культури «Україна», де зі сльозами на очах вони втяли «Вкраїно-Мати, кат сконав», а потім ще й пройшли парадним маршем уздовж Хрещатика. То було на початку розвалу «непереможного» Радянського Союзу. Мабуть, наші співаки своєю сміливістю додали віри й сили для рішучих дій не одному українцеві, який через рік на Всеукраїнському референдумі проголосував за незалежність України.

Минуло дев’ять літ, відколи немає серед нас маестро Кардаша, а його колективи всі ці роки, на жаль, працювали не на повну силу. І ось 13 листопада ц. р. зі сцени

St. Michael’s College School Centrе For The Arts, що на вул. Батурст, 1515, повіяло свіжим озоном, поєднаним із піснею. То знову заспівали «Оріон» і «Левада». Минуло три роки відтоді, як до керівництва цими колективами при­йшов Ігор Магега — дириґент із досвідом, вищою професійною освітою та неабиякими організаторськими здібностями. Понад два десятиліття він був викладачем у Чортківському педагогічному коледжі й керував хорами різних підприємств. Очолюваний ним хор «Райдуга» був лауреатом Всеукраїнського республіканського конкурсу хорового мистецтва імені Порфирія Демуцького. 1999-го цей колектив брав участь у творчому звіті Тернопільської області в столиці України Києві й був учасником заключного концерту в палаці культури «Україна». Це саме тоді найкращі хори Тернопільщини виконували пісню «Моє Тернопілля» Ігоря Магеги. Дириґував зведеним хором і симфонічним оркестром автор. А за якийсь час очолений ним жіночий хор «Берегиня» Чортківського педагогічного коледжу став лауреатом обласного конкурсу пісні імені Соломії Крушельницької й здобув звання народного. У різний час керовані ним хорові колективи виступали з концертами в Польщі, Білорусі, Литві, Латвії й Естонії.

До Канади Ігор Магега прибув 2002 року та протягом трьох років служив дяком у церквах провінції Альберта. П’ять років тому він оселився в Торонто, а через два роки приступив до керівництва «Оріоном» і «Левадою». Невдовзі ці хори зазвучали на спільних з іншими колективами концертах. І ось — самостійний виступ у великому Ґала-концерті, у якому взяли участь камерний оркестр під керівництвом Мирослава Білейчука, колектив Української академії танців і ансамблю «Аркан» під орудою Дановії Стечишин і гість з України — оперний і концертно-камерний співак Василь Грохольський. Вела програму Лариса Баюс. Цей виступ було присвячено120-літтю оселення українців у Канаді.

Концерт розпочався вокально-хореографічною композицією «Ой, у лузі червона калина» за участю хорів і танцювального ансамблю «Аркан». Усе було зроблено по-українськи врочисто: із хлібом-сіллю та величавою піснею. Подальшу програму ім­прези було побудовано в поєднанні захоплюючих розповідей ведучої, що стосувалися сторінок історії української еміґрації в Канаді, із чутливими рядками поезії й пісні.

Цікаво, що, прибувши на береги Онтаріо, Ігор Магега запалився бажанням написати пісню про Торонто. І написав. Її можна було почути на цьому концерті у виконанні об’єднаного (мішаного) хору. І полилася зі сцени ніжна й лагідна мелодія та залунали зрозумілі кожному слова:

Обрій міста з’єднавсь

з горизонтом,

Мов гірлянди,

палають вогні.

Величаво квітує Торонто,

Звеселяючи душу мені.

Нам серце гріє

милий край,

Любов до нього

в нас шалена.

Живи, Торонто,

процвітай

В єднанні тризуба

і клена!

Так уже склалося історично, що наші українські пісні є типово мелодійними й зазвичай наповненими відтінком смутку. І на цьому концерті домінували «Через поле»

А. Гнатишина, «Молитва до Ісуса Христа» Б. Пагути, «Ой, хмариться, туманиться» в аранжуванні

Б. Дерев’янка, які виконував мішаний хор, українські народні пісні «Ой, у лісі на полянці», «Повіяв вітер степовий», «Бандуристе, орле сизий», «Йшли селом партизани», заспівані хором «Оріон», і «Аве Марія» Д. Каччіні, «Хай цвіте червона калина»

Є. Досенка, «Музикант»

І. Уруського й іскристе арґентинське танґо «Кумпарсіта» Г. Родріґеса, виконані «Левадою». У тому ж виконанні прозвучала лагідна «Колискова», написана учасницею цього хору Богданкою Пагутою на слова Надії Козак. Це була прем’єра пісні, яку слухачі сприйняли особливо тепло. А пісня — справді задушевна та хвилююча, от хоч би й ці рядки: «Помолюся я за тебе до Пречистої, хай любов’ю обігріє тебе чистою. А ще долю хай пішле тобі щасливую, щоб росла ти і здоровою й красивою!».

Вражаючим і захопливим був виступ гостя з України, соліста Київського театру опери й балету та Краківської опери Василя Грохольського. Торонто давно не чуло такого голосу. Цей виступ навіяв нам спогади про те, що колись тут дзвеніли голоси наших славетних тенорів Михайла Голинського, Василя Тисяка й Петра Черняка. Василь Грохольський своїм героїко-ліричним тенором просто зачарував слухацьку аудиторію, виконавши українські народні пісні «Чорнії брови, карії очі», «Діброво зелена», популярну «Гандзю»

Д. Бонковського та все­світньо відому «Повернись у Соренто» Дж. Куртіса. Пречудово звучала в його виконанні й у супроводі хору «Левада» знаменита «Аве Марія» Д. Каччіні.

Розповідаючи про методи й засади роботи маестро Ігоря Магеги з хорами, наголошу на тому, що дириґент, на мою думку, перебуває на правильному шляху. Того, що було, — не повернеш. Невмирущою залишається тільки пісня, а вона вимагає сердечних почувань й істинно мистецького виконання. Щоби пісня дарувала насолоду, слід працювати над кожним звуком, відтінком і культурою хорового співу. Цього принципу й дотримується нинішній керівник, який, як ми мали змогу відчути, є ліриком із мрійливою душею й лагідним чуттям. Те, що він працює з камерним оркестром як супроводом для хорів, є цілком виправданим методом. Цього вимагає сьогодення. І якщо цей виступ є лише інтродукцією, то в майбутньому на нього чекає серйозний успіх. Так і хочеться сказати, що такий напрямок — прямий шлях до слави, ото би тільки ще трохи попрацювати та поповнити хори новими якісними голосами, а найперше — басами, які, як казав великий О. Кошиць, є «основою українського хору». Судячи з рівня звучання «Оріона» та «Левади», зауважу, що ці хори витримали злам поколінь і їх очікують нові здобутки, які мають невдовзі примножитися.

Наприкінці концерту велично прозвучала молитва «Владико неба і землі» з опери «Запорожець за Дунаєм» С. Гулака-Артемовського у виконанні Василя Грохольського та в супроводі обох хорів. А закінчилося мистецьке шоу бадьорою піснею «Козацькому роду нема переводу» авторства Мирослава Воньо й Миколи Балеми. Усе це дійство було гаряче сприйняте слухацькою аудиторією, яка дарувала митцям щирі оплески й квіти.

Отож привітаймо учасників цього прекрасного мистецького дійства словами: «Слава устам, що пахнуть піснею!» І — до нових зустрічей з «Оріоном» і «Левадою».

Фото Маркіяна Радомського

Анатолій Житкевич

About Author

MiCT

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...