Посилках з США в Україну

Новини для українців всього свту

Tuesday, Aug. 21, 2018

Український бас на оперних сценах світу

Автор:

|

Квітень 12, 2018

|

Рубрика:

Український бас на оперних сценах світу

Одного недільного дня, коли в соборі св. Володимира й Ольги в Чикаґо відбувалася відправа святої літургії, тихою ходою підійшов і став коло басів хору середнього росту, кремезний, широкоплечий, років 55-х, чоловік. Він так само тихо розкрив нотну партитуру, а коли хор почав співати «Слава Отцю і Сину», церковну залу наповнив соковитий і могутній бас. Хористи впізнали в ньому Стефана Шкафаровського, соліста Чикаґо-лірик-опери. А після служби парафіяни ще довго розпитували керівника хору Олену Новак-Барабан, де вона роздобула такого баса?
Те, що Стефан Шкафаровський українського роду, знали всі давно. Для американського оперного та концертно-камерного співака, українська пісня й мова — рідні, а вишиванка — символ нації. В одному з інтерв’ю він якось розказав: «Я виріс у звичайній сім’ї українських еміґрантів, у якій дуже шанували музику, насамперед українську. Співав із дитинства. Коли малим ходив із батьками до церкви, то був захоплений церковним співом, любив слухати та співати разом із хором Літургію. Вдома слухав платівки й підспівував. Але професійних музикантів у нас не було».
Стефан Шкафаровський народився 13 лютого 1956 року в Нью-Йорку. Його батько, Петро Шкафаровський, — родом із Тернопільщини, а мати — з Львівщини. Батьки не перечили проти синового захоплення, але й самі не знали, що з того вийде. У 13 років він уперше виступив на сцені, виконавши пісню «Взяв би я бандуру» Давидовського. Вже тоді хлопець збагнув, що співати — його справа, вважаючи цю роботу значно легшою за ту, яку виконували його батьки.
«Мої батьки важко працювали — мама в лікарні перевозила хворих, а тато мив вікна в компанії, — ділився співак пізніше. — Вони бачили мої зусилля та прислухалися до порад людей про необхідність пошуку для мене вчителя. Але найбільше вплинула на мій вибір моя старша сестра Оля. Її товаришка приятелювала з Андрієм Добрянським, солістом Метрополітен-опери. Вона брала туди Олю, а Оля — мене». Після кількох прослуханих опер Стефан заявив сестрі, що міг би й сам це робити. Тож сестра вмовила батьків найняти для брата вчителів співу. Ними стали піаніст і дириґент Євген Крахно та його дружина Клавдія Таранова, солістка Київської опери.
Шість років навчався Стефан вокального співу в музичній студії родини Крахнів, перш ніж здійснити свій концертний виступ. А відбувся він на сцені знаменитого «Карнеґі-голу». В оголошенні про концерт у «Свободі» за 30 січня 1974 року повідомлялося: «Фономенальний 17-річний бас Стефан Шкафаровський, учень К. Таранової й Є. Крахна виступить 3 лютого в «Карнеґі Рісітал-гол». В репертуарі співака українські народні пісні, думи, арії з опер «Тарас Бульба», «Чарівна флейта», «Симон Бокканегро», твори Бетговена, Шуберта та італійських композиторів».
Наприкінці того ж року Стефан виступив із концертами в Нью-Гейвені, Пассейку й Ірвінґтоні. Тоді ж зрозумів, що переріс свого вчителя й потрібно шукати йому заміну. Заміна знайшлася в особі Джулії Дрoбнер, колишньої співачки імператорського театру в Санкт-Петербурзі, котра виступала на сцені разом із славетним Шаляпіним. На той час їй уже було близько 70 років, але голос ще мав красу та силу. Нова вчителька не шкодувала для нього часу, бо заняття могло тривати і три години. Вона не лише вчила вокального співу, але й музичної літератури, історії, правилам поведінки, етикету, розповідала про композиторів, співаків, музикантів, багатьох із котрих знала особисто. Стара школа. «Тепер так не вчать», — запевняє співак. Доброті п. Джулії не було меж. Коли одного разу він прийшов до неї заплаканий, вона, дізнавшись, що в нього померла бабуся, сказала: «Тепер я твоя бабуся!»
Свої виступи на сцені Стефан Шкафаровський продовжив як соліст українських хорів у Нью-Йорку й околицях: співав у сумівському молодіжному хорі під керівництвом М. Длябоги, вчився гри на бандурі в С. Кіндзерського-Пастухова, відвідував студію мистецького слова Л. Крушельницької. 20 грудня 1982 року виконав партію Кабиці в опері-хвилинці «Ноктюрн» Лисенка, а 20 лютого 1983 року дебютував на оперній сцені High School of Fashion industries. Навесні того ж року Стефан узяв участь у конкурсі Метрополітен-опери, однак пробитися туди не вдалося, і в липні 1983 року він уже виступав із колективом Цинциннаті-опери.
Повернувшись до Нью-Йорку здобув перемогу на конкурсі вокалістів у Джуліярд-скул та отримав стипендію на однорічне навчання в ній. Стефан часто виступав із концертами. Після одного з них, що відбувся в залі Українського музичного інституту (УМІ), співак виїхав до Чикаґо. У «Свободі» за 2 січня 1984 року повідомлялося: «Молодий співак Стефан Шкафаровський виступить у неділю, 5-го та в понеділок, 6 лютого в двох коротких операх Джана Мютера й Вернона Мартіна. Перша відбудеться в аудиторії «Курт Віллс Квінсборо», а друга — у «Лінкольн-центрі». Відтак закінчив Вестчестерську музичну консерваторію, отримав грант від Фундації Саллівана та премію Тіто Ґоббі від Фундації Рози Понселле.
На цю пору голос Стефана набув соковитості й рівності в усіх регістрах. Де б він не виступав, завжди, за першим же покликом навідувався до Йонкерсу, міста, де минало його дитинство й юність. Був тут і 2 лютого 1986-го, коли в просторій залі Спілки української молоді Америки (СУМА) українська громада відзначала роковини самостійності та соборності України. Саме йому доручили відкрити це свято виконанням американського й українського славнів.
У квітні 1987 року Стефан навідався до часопису «Свобода», де розповів, що виїздить на три тижні до Європи з виступами в Кельні, Карлсруе та Дюссельдорфі. Сповістив також, що в травні візьме участь у музичному фестивалі в Сполетто. Після повернення співатиме в Далласі та Нью-Орлеані, а восени разом із Ігорем Соневицьким планує випустити платівку з українськими піснями й уже зібрав для цього відповідний матеріал.
У жовтні 1987-го співак ще раз завітав до УМІ в Нью-Йорку. Його концерт відбувся 17 жовтня. Про це музичний критик Теодор Терен-Юськів писав: «Уже зовсім добре відомий нашим людям С. Шкафаровський, який провів два сезони в Ліричній опері Чикаґо й там багато дечого навчився, виявив себе в індивідуальному виступі в Нью-Йорку. Звичайно, до нього ще можна мати деякі критичні зауваги, щодо технічного боку мистецтва солоспіву. Рівночасно не можна забувати, що в кожному мистецтві немає остаточної крапки, бо воно в осягненні досконалості є нескінчимим».
Співак виступав у Даллас-опері, Пасифік-опері, Колумбус-опері в Новому Орлеані, Крайовій опері в Нью-Йорку, а з 1989 року — у Сіті Сентер-опері в Нью-Йорку. Йому було ледь більше за 30, а він уже виступав на оперній сцені з такими знаменитостями як Лучано Паваротті, Пласідо Домінґо, Андрій Добрянський, Павло Плішка й інші.
1988 року весь православний світ урочисто відзначив 1000-ліття прийняття християнства в Україні. З цієї нагоди 20 листопада в «Карнеґі-гол» відбувся великий концерт української пісні й музики, в якому взяв участь чоловічий хор «Прометей» із Філадельфії під керівництвом Михайла Длябоги. Його солістом Стефан був уже впродовж кількох років.
У той час у Чикаґо сталася ще одна знаменна для співака подія. Він зустрів своє кохання — Стефанію Тхорик, котра незабаром народила йому доньку Олександру. І в червні 1989 року Шкафаровські прибули до редакції «Свободи» вже втрьох. Цього разу співак розповів, що мав великий успіх у опері «Набукко» Верді, в якій виконував партію Верховного жерця бога Ваала.
17 березня 1991 року у Філадельфії Стефан прикрасив своєю участю велику мистецьку імпрезу до 130-річчя уродин Шевченка, що відбулася з великим успіхом. Він виступив у ранзі соліста зведеного хору зі 120-х осіб. Починаючи з нового тисячоліття вагомими для співака були виступи з Піттсбурзьким симфонічним оркестром, Національним симфонічним оркестром Вашинґтону, оркестром штату Міннесота, симфонічними оркестрами Сент-Луїсу, Колорадо, Гартфорду, Мілвокі, Ванкуверу та Монреалю.
Стефана стали запрошувати і до Метрополітен-опери в Нью-Йорку. 28 грудня 2002-го Стефан ще раз виступив перед молоддю УМІ. Цього разу — разом із співачкою з України Євгенією Довгань.
Переважна більшість виступів співака відбувалася не для заробітку, а як благодійництво. Так, кошти від концерту, що відбувся 12 листопада 2011 року в час проведення бал-маскараду української молоді Америки, пішли на підтримку фонду капітальної розбудови оселі СУМА в Еленвілі (штат Нью-Йорк). А 4 листопада 2007-го Шкафаровський виступив у стародавньому «Алекс-Театрі» в Ґлендейлі, щоб разом із українським культурним центром Лос-Анджелесу й українським національним хором «Кобзар» зібрати кошти на допомогу Україні в питанні підготовки лікарів для «Дитячої лікарні майбутнього» в Києві.
8 жовтня 2006 року в Чиказькій Українській католицькій катедрі св. Миколая відбувся концерт літургійної музики. Це була одна з багатьох подій у рамках відзначення 100-ліття першої в Америці української парафії. У концерті взяли участь шість місцевих хорів, симфонічний оркестр і Стефан Шкафаровський.
У 2012-2013 рр. Стефан був задіяний на сцені Метрополітен-опери, де виступав у партії Бонзи в опері «Мадам Батерфляй» Пуччіні, вже під батутою дириґента Пласідо Домінґо. А 21 грудня 2013-го вперше виступив на оперній сцені в рідному краї своїх батьків. Це сталося у Львівському національному й академічному театрі опери й балету ім. С. Крушельницької. «Я був щасливим, коли співав на сцені Львівської опери, — заявив Стефан після виступу. — Цього разу мав більше часу зустрітися з родичами. Приємно було святкувати разом із ними Різдво. У церкві пішов на хори та співав Різдвяну літургію. Подорож 2013 року справила на мене незабутнє враження. Це було здійснення моєї мрії».
20 лютого 2016-го Український інститут модерного мистецтва в Нью-Йорку організував концерт «Арії з опер і народні пісні». У концерті виступили Стефан Шкафаровський і Марта Залізняк-Держко, сопрано Львівської опери. Ще одна його поїздка до України відбулася минулого року, коли 23 серпня 2017-го він виступив із добродійним концертом у Львівській філармонії з програмою під символічною назвою «Будь, Україно!».
Хочеться закінчити цей допис прощальним листом сестри Олі Шкафаровської-Рудик, написаний до дня пам’яті матері Іванни Пристацької-Шкафаровської в якому сповіщала: «Мамо! Твій син Стефан прославляється на відомих світових сценах. Ти глибоко вірила в його талант і здібність, і виховувала в нього витривалість, бо знала, який тяжкий шлях стелився перед ним до здобуття заслуженого визнання в його кар’єрі. Щастя нагородило Стефана на високих рівнях. Він виступає з найславетнішими оперними співаками світу».

Анатолій Житкевич

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...