Новини для українців всього свту

Tuesday, Sep. 22, 2020

Українська тематика у творах поляка

Автор:

|

Червень 13, 2013

|

Рубрика:

Українська тематика у творах поляка

Не так російський, як величали його радянські історики, а радше український славний художник Ілля Рєпін, народжений у місті Чугуєві Харківської області, ставився з величезною повагою до творчості художника Яна Матейка. Він, як і інші члени Товариства передвижників Віктор Васнєцов, Архип Куїнджі, Микола Ярошенко, Володимир Стасов і інші, називав і його одним із найвидатніших представників мистецького життя Європи ХІХ ст. Наприкінці жовтня 1893 року Рєпін подався до Кракова, щоби намалювати його портрет. Та здійснити свого наміру вже не зміг – 1 листопада Матейко помер. 

Творчість польського маляра була відома українським мистцям, зокрема Миколі Мурашку, який особисто познайомився з мистцем під час побуту в його краківській майстерні 1891-го. Він написав «Спогади старого вчителя», у яких розповів про цей епізод знайомства з Матейком і дав оцінку його картинам.
«Побачити Матейка не можна, він нікого не приймає», — таку відповідь отримав Микола в будинку школи від сторожа. «Навіть австрійським принцам відмовили», — підказав опікун Матейка Маріян Лукич Горшковський — зубожілий шляхтич, який, утративши весь свій маєток в Україні, замешкав у Кракові, де після кількох років йому пощастило ближче запізнатися з Матейком. Художник написав портрет дружини Горшковського, а той замість оплати почав безкоштовно давати лекції французької мови синові Матейка Тадеєві. У вчителеві художник бачив чесну, сповнену пошани до нього самого людину, тож узяв незаможного Маріяна за свого найближчого помічника для залагоджування різних дрібних справ, пов’язаних із щоденною працею.
За допомогою маляра Горшковський став секретарем малярської школи. Тож через нього було передано художнику картку зі запискою: «М. І. Мурашко. Живописець із Києва, пробираючись на старості літ у Рим, бажає засвідчити свою глибоку пошану одному із славних майстрів». Наступного дня він знову подався до школи. Горшковський привітно зустрів Мурашка. На його очах Маріян дістав ключ і відімкнув двері. «Що ж це – Матейко у вас запертий?» — запитав гість. «Так, він у нас великий самітник. Без мене до нього ніхто не ходить. Не турбуйтеся, він, до речі, чудово говорить по-русинському, це цілком так само, як по-малоруському». Прийняття відбулося у вузькій довгій кімнаті-майстерні.
Створивши одне з найкращих своїх полотен під назвою «Вернигора» 1884 року, Матейко дуже ним дорожив. Постать Вернигори — образ українського богатиря величезної сили, який своїми плечима валить гори. Польські письменники Словацький і Виспянський прийняли Вернигору за свого героя й у своїх творах звеличували його як лірника, а то й віщуна.
Про те, ким був Вернигора та звідки походив, велися суперечки між кількома краєзнавцями й письменниками. У творі «Вернигора» (1838) польський письменник Міхал Чайковський, який проповідував «польськість від моря до моря», фальшиво представляв українські історичні події Гайдамаччини. До образу хороброго велетня звернувся у своїй книжці письменник Антоній Новосельський, розповівши про нього, як про реальну людину, що проживала поблизу Канева. Матейкові відповідала тематика геройства в польській і українській історії. Зрештою, минувшиною він прагнув показати тодішній стан Польщі, а через Вернигору – передбачити її майбутнє. Богатиря в картині зображено як велику людину, що стоїть на пагорбі із широко розплющеними очима, як віщун, котрий передбачає групі слухачів майбутнє. Він сприймається одночасно і як лірник, інструмент лежить перед ним на горбочку. Ліворуч від нього Матейко намалював чоловіка в синьому жупані, що записує слова лірника, а за ним – двох козаків. Праворуч бачимо молоду жінку, обличчям повернуту до бородатого Вернигори. Руками вона майже торкається його грудей, здивована почутим, збентежена, бо сама не знає, чи вірити подіям, що мають настати. У композиції помітимо й старого сивобородого ченця, який дивиться на хлопця, що приліг на землю. Присутність молодика є дуже важливою в картині. Адже майбутнє Польщі залежатиме від нього та його покоління. Увесь тягар, успадкований від старших попередників, лягає на їхні молодечі плечі. Життя, наче театральна завіса, відкривається перед ними, і на сцену доведеться їм вийти як будівничим своєї країни та борцям-воїнам за незалежність Польщі. А повстанська зброя — ножі та вила, уже готові лежить на траві на першому плані образу. Круків Матейко намалював над групою людей як хижаків, що кружляють, над своєю здобиччю.
Вернигора — виразник певних подій, може, і повстання, яке ось-ось, має розпочатися. Вернигора — предтеча, який підготував ґрунт для наступних неминучих явищ, що мають привести до зміни соціального стану польського народу, який жив у нестерпних умовах за часів панування Австро-Угорської імперії.
У багатьох картинах Яна Матейка є героїчні постаті з історії Польщі: Стефан Баторій, Собєський, Костюшко, Коперник і низка інших. До плеяди таких героїв він зарахував і Богдана Хмельницького. А щоби зобразити вождя української визвольної революції XVII ст. якнайправдивіше, Матейко немало прочитав про його життя й діяльність. Літературу про нього приносив Горшковський. Начитаний Матейко почав протиставлятися реакційній частині польського суспільства, значною мірою ворожо налаштованій до українців. він же цікавився їхньою культурою, навіть намагався покращити польсько-українські стосунки. Портрети олівцем, ескізи олійних портретів і тематичні малюнки свідчать про сумлінне ставлення живописця до української минувшини.
До речі, Матейко відомий як маляр психологічних портретів. Тож і Хмельницького мав на меті зобразити бадьорим і достойний полководцем, який зумів об’єднати маси українського народу для визвольної боротьби. Саме перша картина «Богдан Хмельницький» датується 1875 роком. Це – поясний портрет гетьмана, на голові якого – хутряна шапка з причепленим до неї білим страусовим пір’ям. Хмельницького намальовано в спокійному стані, теплою колірною гамою, насиченою світлом. Його очі дивляться просто на глядача. Обличчя ледь повернене ліворуч. Парадне вбрання на раменах гетьмана завершується хутряним коміром. Автор виконав картину досить реалістично.
А на початку 1880-х рр. у майстерні Яна Матейка досі не відомий широкому загалу художник намалював «Портрет Богдана Михайловича Хмельницького». Картина, виконана олійною технікою, напевно, була створена не без допомоги майстра, бо на портреті гетьмана зображено мужні риси його обличчя. Манера живопису характерна для польського малярства, передовсім для самого Матейка. Як досвідчений майстер, так і його послідовник могли використати твір голандського художника Абрагама ван Вестерфельда, а також полотна українських малярів, присвячені Хмельницькому. Картина, про котру йде мова, зберігається в Одеському історично-краєзнавчому музеї.
На сторінках журналу Klosy було опубліковано репродукцію картини Матейка, виконаної 1875-го. А 1889 року з’явилася письмова згадка Дмитра Ровинського про «Портрет Богдана Михайловича Хмельницького». На відміну від полотна Матейка, у своєму варіанті виховник майстра додав Хмельницькому булаву. Обидва портрети є безумовно схожі, але різняться незначними деталями.
«Хмельницький і Тугай-бей під Львовом» — ще одна широко відома картина Матейка, написана наприкінці 1880-х рр. Гетьмана зображено верхи на чолі козацьких полків, позаду яких – панорамний краєвид: будинки міста, башти монастирських споруд та високі вежі костьолів, а на задньому плані – високий замок, оточений кам’яними мурами. Виконання цього твору вимагало від художника серйозного вивчення біографії українського гетьмана й татарина та його війська, що стало в пригоді Хмельницькому у його боротьбі за визволення Львова з-під ярма польських можновладців. Тому з метою зобразити історичну правду Матейко послуговувався підготовчими рисунками.
Кілька начерків живописець виконав для ще однієї картини — «Присяга Б. Хмельницького в Переяславі». Композиція наповнена багатолюддям у соборі, де має відбутися присяга гетьмана російським боярам на чолі з їхнім воєводою-дипломатом Василем Бутурліним. Деякі із цих рисунків зберігаються у Львівській картинній галереї, на їх підставі можна отримати уявлення про роботу маляра над задуманою композицією.
Пензлю художника належить іще кілька творів, присвячених гетьманові: рисунок олівцем, із якого мала постати картина «Присяга Б. Хмельницького перед Яном Казимиром під Зборовом», — акварельний малюнок, де виступають Богдан Хмельницький і Ян Казимир ІІ, тодішній король Польщі, під час дипломатичних перемовин улітку 1649-го; начерк олівцем на папері з датою 1875 року, лінії якого мали послужити створенню картини «Хмельницький приймає воєводу Кисіля». Адам Кисіль — відомий український магнат, який умовляв Хмельницького підкоритися шляхетській Польщі. Після невдачі, яка спіткала його наміри, він залишився жити на короткий час у Києві, звідки навесні 1652-го втік до Польщі.
Матейко зробив чимало начерків із козаків, переважно на конях. На одному з них маляр залишив напис власною рукою: «Тимко Хмель». Безперечно, ідеться про Тимоша Хмельницького, старшого сина гетьмана, полководця, який таборував у Сучаві та брав участь у її обороні від польсько-молдавських військ, був смертельно поранений і за кілька днів там і помер.

Павло Лопата

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply