Посилках з США в Україну

Новини для українців всього свту

Saturday, Feb. 24, 2018

У моєї осені трави ще не скошені

Автор:

|

Жовтень 30, 2014

|

Рубрика:

У моєї осені трави ще не скошені

Наталя Колач-Кулинич

Писав ці слова для себе й про себе, а вийшло, що вони лягли в основу пісні, яку випустила летіти у світ наша улюблена співачка й композитор Наталя Колач-Кулинич. Мабуть, припали їй до душі мої поетичні рядки:

Осінь, чарівна осінь,
Не спіши, не лети, не біжи.
Іду крізь осінь, а серце просить:
Бережи її, бережи!
Ця пісня вперше прозвучала минулої неділі в залі ресторану «Золотий лев». Саме там Наталя вирішила зворушити серця українців Торонто й околиць піснями з нового проекту «Іду крізь осінь». І їй це цілковито вдалося.
Юною дівчиною з абсолютним музичним слухом і свідоцтвом про закінчення музичної школи ім. Соломії Крушельницької вступила вона на фортепіанний і водночас на композиторський відділи Львівської консерваторії. Там Наталя навчалася гри на фортепіано в класі Марії Крих, а композиції — у славетного Анатолія Кос-Анатольського. Згодом зібрала довкола себе таких же закоханих у музику дівчат і створила гурт «Мальви». І вже невдовзі про нього заговорили в Україні та за її межами.
А Наталя не тільки співала, а й створювала оригінальні аранжування до відомих пісень і писала власні композиції. Так з’явилися на світ «Неопалима купина», «Мій тату», «Чому?» на вірші Анни Канич, «Зоря надії» Ярослава Виджака, «Кохання у Львові» Богдана Кульчицького, «Вишневий цвіт» Богдана Кучера й інші.
Минали роки, наповнені подіями, успіхами та здобутками. 1990-го Наталя Кулинич еміґрувала до Канади й оселилася в Ошаві, де із часом досягла нових здвигів: створила вокальне тріо «Роксана», гурт «Джерело», вокальну групу «Мрія» та закінчила спеціальний курс хорових дириґентів у Едмонтоні, керівником якого був відомий дириґент Володимир Колесник.
Із гуртом «Мрія» Наталя записала та видала свій перший аудіоальбом під назвою «Веселіться з нами». Цей колектив брав участь у численних виступах, зокрема під час святкувань роковин незалежності України в Торонто, Віндзорі, Лондоні, Ошаві, Оранджвілі, в оселях «Сокіл», «Веселка» та «Київ». Його спів неодноразово лунав у Детройті, Рочестері, Клівленді, Чикаґо та Фініксі.
1995 року Наталя, на той час уже Колач-Кулинич, як акомпаніатор хору County Town Singers здійснила концертне турне містами Європи, побувавши, зокрема, в Австрії, Угорщині, Польщі, Чехії та Німеччині. Із цим же колективом вона виступала на фестивалі Rhythms Of The World у Нью-Йорку. Це там серед інших пісень уперше прозвучала її Beauty Of Life. Якось на одній із імпрез їй пощастило акомпанувати народному артисту України Анатолію Солов’яненку.
Якийсь час Наталя керувала хором «Трембіта» в Ошаві та навчала музики дітей у школі ім. І. Франка. І саме тоді доля звела Наталю з англійськомовною співачкою Дейдрі Франсуа, із якою вони створили дует «Два кольори». Їхній спів чули всі в Торонто. До того ж, Дейдрі, захоплена оригінальними джазовими композиціями Наталі, сама творила до них англійські тексти.
2008 року почав писати співучу поезію для Наталі й автор цих рядків. Пригадую, як під час фестивалю «Золотий клен», що відбувався в українській оселі «Веселка», вона звернулася до мене з проханням написати текст на готову музику. То мала бути пісня про скрипаля, бо вже навіть були для неї скрипкові пасажі, майстерно виконані Василем Попадюком. Того ж вечора я взявся до роботи. Справа далася легко, тим більше що скрипкові звуки давно хвилювали мою душу. Тож народилися такі рядки:
Прийшла до рук, торкнулася плеча
Така тендітна, ніжна й гордовита.
І запалала музики свіча,
Промінням щастя й злагоди умита.
Я взяв ті звуки і в пісні зв’язав…
Цю композицію, якій Наталя дала назву «Скрипалеві ранки», досить майстерно виконує Дмитро Білан, соліст музичного гурту «Збруч». Тепер її можна почути, придбавши компакт-диск On The Move, випущений автором музики ще 2010-го. Мені ж залишається тільки радіти з того, що Наталя зуміла вдало віднайти відповідну інтерпретацію відображення тексту.
І ось новий проект — «Іду крізь осінь», для виконання якого композитор створила музичний гурт у складі Олексія Северинця (гітара), Віктора Хоменка (бас), Стіва Фаруджіа (ударні інструменти), Афіза Сулейманова (труба), Андрія Пісецького (саксофон) й Олега Роговського (флейта).
Із нашого з Наталею спільного доробку на концерті пролунали пісні «Зірка любові», «Під сонцем Сальвадору» й «Іду крізь осінь», виконавцями яких були Діана Пліхтяк, Олег Бунча та Дейдрі Франсуа. Зізнаюся чесно: я просто в захваті від її оригінального композиторського втілення моєї поезії, а це — гарантія наших нових здобутків.
У концерті прозвучали нові пісні на тексти Василя Симоненка («Вона прийшла»), Надії Козак («Ніби тільки вчора», «Пісня весни»), Анни Канич («Мальви», «Пісня — любов моя», «Там полине пісня»), Олени Максимишин-Корабель і на англомовні поезії Дейдрі Франсуа. І кожну з них було виконано з високою майстерністю як уже названими співаками, так і Іванною Челяк і Мариною Топольницькою, котрі вперше пригорнулися до авторської творчості композитора.
Приємно зазначити, що Наталя Колач-Кулинич постійно перебуває в русі, творчості та добрих справах, а написані нею пісні створюють атмосферу благодаті, дарують людям радість і душевну теплоту. Майже до кожної імпрези Наталя пише нову пісню або вкладає левову частку своїх умінь і здібностей в аранжування популярних композицій інших авторів. Так, лише з поетесою Надією Козак спільно написано більш як десять нових пісень, які часто лунають у будинках опіки та школах міста.
На жаль, із року в рік відкладається її давня мрія здійснити концертний тур містами України, а найголовніше — виступити в рідному Львові, щоби прозвучали там її пісні, присвячені людині української честі й совісті — Ігорю Білозіру. Але ця справа вимагає не тільки сил та енергії, а й значних матеріальних витрат.
12 жовтня Наталя Колач-Кулинич відсвяткувала своє 50-річчя. Тож редакція тижневика «Міст», а разом із нею – й велике число шанувальників таланту іменинниці вітає її з ювілеєм і бажає щастя, здоров’я, Божої благодаті та подальшого зростання у творчості, щонайменше, ще на стільки ж років!

Анатолій Житкевич

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...