Новини для українців всього свту

Tuesday, Oct. 15, 2019

Три любові Марії Полиняк-Лисогір

Автор:

|

Лютий 13, 2014

|

Рубрика:

Три любові Марії Полиняк-Лисогір

«У мені квітнуть три любові — до музики, мого чоловіка та пирогів», — казала відома співачка Марія Полиняк-Лисогір. То була людина, обдарована Богом янгольським голосом, артистичним талантом, почуттям гумору й веселою вдачею. 

Із музикою вона зростала з малих літ. «Нас було тринадцятеро дітей у родині, — розповіла співачка в інтерв’ю журналу «Наше життя» в лютому 1951 року. — Тож уявляєте, як гамірно було у нашій хаті! У матері все не було часу розповідати нам про наш рідний лемківський край. А от пісні — співала. Та все тужливі, якими присипляла моїх молодших братів і сестер. Вони вражали мене своїм смутком і мудрими словами. Мамин голос звучав так м’яко та протяжно».
Марія Полиняк побачила світ 8 жовтня 1917 року в м. Шамокіні (штат Пенсильванія), у сім’ї українців першої хвилі еміґрації. Там же вона захопилася співом. Спочатку співала в церковному хорі, а в 15 літ їй доручили заспівувати «Веснянку» Віктора Матюка в супроводі хору, виконання якої публіка сприйняла з великим захопленням. Це додало дівчині охоти спробувати знайти своє місце на ниві музичного мистецтва, що привело її до Нью-Йорка. На початках вона навчалася в музичній студії Франка ля Форжа, а згодом – у Леона Карсона, котрий на той час очолював товариство вчителів музики Америки та редагував журнал «Мюзикел курієр».
Але найбільше вміння передалося їй від композитора, дириґента й педагога Михайла Гайворонського. «Я познайомилася з ним ще 1940 роу, — розказувала співачка. — Це він навчив мене розуміти українську музику. Те, що в маминих піснях зачепило підсвідомо, він розвинув і поглибив. Крізь звуки я відчула те, чого мати не встигла роз’яснити: зелені гори, квітучі долини, срібні струмочки. Цю красу я знайшла в мелодіях українських народних пісень і зразках творчості композитора. Його «Синю чічку» співаю завжди з побожним почуттям удячності й поваги до цієї небуденної людини. А пироги — це те, що мені завжди нагадує про нашу гамірну хату в Шамокіні».
Була в житті співачки й зустріч зі ще однією видатною людиною – дириґентом Олександром Кошицем. У липні 1942 року в Нью-Йорку він створив хор, який здійснював запис 27 аранжувань українських народних пісень на платівки, а, потребуючи для цього солістів, маестро запросив Марію. І вона радо відгукнулася на це прохання. Виконане нею соло пісні «Бодай тая степовая могила запала» й зараз залишається світовим шедевром. «Якби Кошиць не зарекордував нічого іншого, лише ту пісню, — писав відомий громадський діяч Мирон Сурмач, — то й цього було би досить, щоб утвердити його як геніального композитора та дириґента».
Коли ж 1944-го серія з десяти платівок зі записаними піснями вийшла у світ, Олександр Кошиць у статті «Українська народна пісня на рекордах» написав: «Дякую нашим солістам Марії Гребінецькій, Марії Полиняк, Олесі Онуфрик-Шумейко та Петрові Ординському».
1938 року, по закінченні знаменитої «Джуліярд Мюзікел Скул», Марія Полиняк підписала контракт із нью-йоркською «Сіті Сентер Опера» та дебютувала там у партії Мікаели з опери «Кармен» Ж. Бізе.
Її любов до музики була щедрою на здобутки. Залишалося знайти своє жіноче щастя. І це трапилося навесні 1946-го, коли в її серці запалало правдиве почуття кохання до капітана американської армії Йосипа Лисогора, котрий незадовго до того повернувся з війни в Європі.
Уперше з подвійним прізвищем «Полиняк-Лисогір» Марія виступила 24 листопада 1946 року на концерті з нагоди соборності України, що відбувся в залі «Стайзенд Гай Скул Аудиторія». Її партнером на сцені був соліст «Метрополітен-опери» Андрій Добрянський. А 6 червня 1948-го співачка вперше взяла участь у постановці української опери, якою була «Катерина» Миколи Аркаса. Це відбулося в переповненій слухачами залі «Школи Дизайну» в Нью-Йорку. І вже наступного дня українська преса зазначала, що Марія була поза конкуренцією. Сила й краса її ліричного сопрано справила на слухачів незабутнє враження.
29 травня 1949 року співачка виступила в опері «Запорожець за Дунаєм» С. Гулака-Артемовського, яку було поставлено з нагоди молодіжного фестивалю «Гомін України». Сталося це в знаменитій репрезентативній нью-йоркській залі «Карнеґі-гол». Відзначаючи її вдалий виступ, газета «Свобода» від 1 червня 1949 року повідомляла: «Оперна співачка Марія Полиняк-Лисогір виступила в партії Одарки. Представляти цю виконавицю означало би показувати добре знану зірку в безхмарну місячну ніч. Перегляньте програми наших імпрез за минулі роки – і ви напевне не знайдете таких, щоби там не було її імені».
То було щирою правдою, бо, як відомо, 10 травня 1947-го співачка брала участь у великому концерті в Чикаґо, у театрі міської опери. Його учасниками стали відомий кіноартист Іван Годяк, оперний співак Олександр Кульпак і юна канадсько-українська скрипалька Донна Гресько.
29 січня 1950 року Марія Полиняк-Лисогір успішно заспівала в концерті пам’яті Михайла Гайворонського, де виконала його пісні «Синя чічка», «Сонце заходить», «Ой, козаче мій», «Через річку», «Як я собі заспіваю» та «Як їхалам з Гамерики». Цей концерт відбувся в малій залі «Карнеґі-гол» у Нью-Йорку. У липні 1953-го вона взяла участь у святковому концерті з нагоди відкриття відомої кожному українцеві «Союзівки».
Голос співачки часто звучав у супроводі українських хорів і по радіо. У своїх виступах вона пропагувала творчість композиторів Лисенка, Кошиця, Фоменка, Гулака-Артемовського, Гайворонського, Гнатишина, Барвінського, Людкевича й інших.
Протягом 20 років Марія Полиняк-Лисогір була солісткою міської опери Нью-Йорка, а 1961-го увійшла до складу Українського оперного ансамблю під керівництвом Лева Рейнаровича, де впродовж десяти років виступала в постановках опер «Катерина» М. Аркаса, «Запорожець за Дунаєм» С. Гулака-Артемовського, «Майська ніч» і «Утоплена» М. Лисенка.
Вагомим здобутком української діаспори на берегах Північної Америки стала опера «Відьма» Павла Печеніги-Углицького, прем’єра якої відбулася 22 лютого 1964 року в знаменитому «Карнеґі-голі». Цю оперу було поставлено з нагоди 70-ліття заснування Українського народного союзу. Тож, бажаючи відзначити цю подію велично, організатори не шкодували ні сил, ні часу. Для цього вони задіяли весь цвіт українських музичних мистців: дириґентів, співаків, хорових, оркестрових і хореографічних колективів. Головні партії в опері виконували Марта Кокольська (Відьма), Марія Полиняк-Лисогір (Марина), Ганна Шерей (Дзвінка), Марія Боднар (Варка), Лев Рейнарович (Син), Іван Гош (Олекса), Майкл Робертс (Полковник), Едвард Камінський (Касіян), Іван Самокишин, Андрій Добрянський (Микита), М. Літепло (Іван Сірко) і Іван Зам’ятий (Хмара). Дириґував Іван Задорожний.
Слід нагадати, що діяльність композитора Павла Печеніги-Углицького, котрий прибув до США після Першої світової війни, варта особливого відзначення. Народжений на Харківщині, він навчався в Санкт-Птербурській консерваторії та дотримувався класичного напрямку й стилю цієї школи. Основою його творчості була симфонічна та камерна музика, однак цінність цієї музики полягала в тому, що тут композитор використовував українську тематику. Високу оцінку отримали його симфонічні поеми «Україна» і «Гайдамаки», кантата «Б’ють пороги» на слова Т. Шевченка, а особливо опера «Відьма» на сюжет повісті Євгена Гребінки. Досить оригінальне лібрето опери написав Степан Чарнецький.
Розповідаючи про творчий шлях Марії Полиняк-Лисогір, неможливо не згадати про її чоловіка Йосипа, котрий не тільки неймовірно кохав свою дружину, але й був її однодумцем і помічником. То була сім’я, відкрита для кожної людини доброї волі. У їхньому домі часто гостювали друзі та знайомі з Європи й України. Тривалий час Йосип Лисогір виконував обов’язки заступника голови Українського народного союзу, а з 1961-го по 1978 рік був його головою, після чого родина виїхала на постійне проживання в Норт-Порт (штат Флорида).
Але й тут їх часто навідували друзі та знайомі. «Марія була доброю господинею, а Йосип — чудовим співрозмовником, — розповідав палкий шанувальник музики Євген Паранюк, котрий 1988-го привозив їм щойно видану в Торонто книгу Ореста Субтельного Ukraine: A History.
Востаннє на сцені Марія Полиняк-Лисогір виступила 1981 року. Так, газета «Свобода» від 16 березня того року поінформувала, що 5 березня в Українському культурно-релігійному центрі Св. Андрія в Норт-Порті при вщерть заповненій глядачами залі відбувся Шевченківський концерт за участю відомої оперної співачки Марії Полиняк-Лисогір при акомпанементі Лідії Сой.
Як пам’ять про себе співачка залишила значну кількість записаних на платівки класичних творів виконаних англійською мовою й одну — з українськими піснями, яку вона записала в супроводі симфонічного оркестру під орудою славетного дириґента Леопольда Стоковського.
Лисогори були парафіянами української греко-католицької церкви Пресвятої Богородиці. Там же над її тлінними останками й відбулися поминальні відправи. Марія Полиняк-Лисогір померла 13 червня 2004 року на 92-му році життя.
Після смерті Йосипа Лисогора, котрий відійшов у вічність 31 січня 2006-го, на 95-му році життя, прах співачки було перепоховано на кладовищі «Індіянтавн Геп» у Пенсильванії. Дітей вони не мали, але було багато племінників, котрі й виконали їхній родинний заповіт.

Анатолій Житкевич

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...