Посилках з США в Україну

Новини для українців всього свту

Wednesday, Jan. 23, 2019

Світлої пам’яті тих мистців, котрі упокоїлися 50 років тому

Автор:

|

Грудень 19, 2018

|

Рубрика:

Світлої пам’яті тих мистців, котрі упокоїлися 50 років тому

Віктор Цимбал

Незавидною була доля декотрих українських мистців, котрі своїми прагненнями до образотворчого мистецтва здобували неабияких успіхів під час і після студій в Україні та за її межами, але через поневолення панської Польщі її західних земель і російсько-московської навали, щоб не потрапити у сибірські табори, були змушені покидати свій рідний край. Йшли вони «у світ за очі». Зупинялися де хто міг, спершу, після війни в таборах Ді-Пі Австрії та Німеччини, згодом — у різних країнах світу. Про Івана Кураха, котрий помер 15 січня 1968-го в Цюріху (Швейцарія) на 59-му році життя, відомо, що замолоду з подиву гідним запалом здобув мистецьку освіту у Львові, але для нього її недостатньо. Бажання вчитися ще сповнилося спершу у Варшаві, потім у Берліні, згодом у Римі, а наостанку в Мілані.
Після закінчення студій в Академії ді Белле Арті ді Брера Іван Курах став там асистентом, а незабаром — професором. Викладацька робота тривала недовго. З початком війни, нехотячи, судилося вступити до італійської армії, де в складі дивізії «Торіно» брав участь у боях на східному фронті, потрапивши в Україну. Зі закінченням війни, з високими відзнаками за заслуги на передових лініях, Курах повернувся до Мілану, там одружився і став натхненно творити свої малярські полотна. З-під його пензля виходили картини темних, майже чорних кольорів, характерні для його песимістичних настроїв, які набув під час воєнних подій в Україні та на Дону. Особливо багато його образів віддзеркалюють воєнний період. Вони похмурі, наповнені трагічно загиблими постатями з італійського кінного війська, мучениками, котрі пережили воєнні страждання на полі боїв.
Хрести як символи християнської релігії часто видніються на його картинах. Вказують на це його роботи «Молитва на руїнах», на якій бачимо напівзруйновану стрішку розп’яття, до якого взимку наблизилися бідні вірні й інша — де чорний ворон сидить на хресті. Малював хрести задля того, щоб пам’ятати тих, хто загинули на фронті. Людське горе наповняли композиції картин Кураха. Він бачив сцени надто жахливі, що не одного учасника війни доводили до плачу та божевілля. Серед численних картин Кураха є роботи на українську тематику.
Його експресіоністичного характеру образи були високо поціновані у мистецькому світі. Він мав багато індивідуальних виставок у різних містах західного світу. Одна з них тривала 20-29 грудня 1957 року в Українському народному домі в Нью-Йорку при 140 Другій авеню, на котрій показав свої воєнні шкіци, інколи виконані на шматках газетного паперу, картини, фотографії з 1942-1943 рр. і чужинецьку пресу про Україну.
Наприкінці свого життя маляр жив щасливо з дружиною і сином у власній віллі в Цюріху. Мріяв поїхати до України, відвідати рідне село Сердицю, в якому народився, й де похована його мати, та на жаль, хвороба виявилася міцнішою за його мрії.
6 лютого з Нью-Йорку розлетілася світом сумна вістка про передчасну смерть визначного мистця Романа Пачовського, сина відомого поета та мислителя Василя Пачовського. Роман народився 11 листопада 1911-го в Раві-Руській. Молоді роки провів на Закарпатті, де його батько у 1920-х рр. учителював у ґімназіях Берегова. Мистецькі студії Роман здобув у Карловому університеті в Празі, й одночасно — фармацевтичні. До початку війни жив і малював у Львові, де покупцями його картин були митрополит Шептицький, Олена Кульчицька, Василь Барвінський, Станіслав Людкевич та інші.
Навесні 1944 року родина Пачовських виїхала зі Львова. Спершу — до Криниці (Лемківщина), потім до Німеччини, а 1950-го, Роман разом із братом Борисом, сестрою Дзвінкою та матір’ю опинився в США. Щоб більше осягнути мистецької освіти, Роман вступив до Американської ліґи студентів мистецтв у Нью-Йорку. Там включився до активної праці та діяльності організації Об’єднання українських мистців Америки (ОМУА). Був не лише її постійним членом, а й членом Головної управи та довголітнім секретарем.
Перші картини Романа репрезентували на виставці мистців-аматорів у галереї Національної академії і був нагороджений за картину «Осінь в Іст-Рівері». Крім праці в хімічній лабораторії, впевнений у своїх мистецьких здібностях, своїми творами здобув більшого визнання. Багато своїх картин присвятив українській історичній тематиці. Свідчать про це такі його олійної техніки твори, як «Конотопська баталія», «Пісня про Байду Вишневецького», «Поєдинок козака з татарином», «Дума про Нечая», «Дума про трьох братів», «Дума про бурю на Чорному морі», «Минувшина України», «Встає хмара з-за лиману», «Тарпан» і ряд інших. Більшу частину картин мистець створив аквареллю. До групи цих робіт належать «Захід сонця», «Морозний ранок», «У лісі над озером», «Кам’янистий берег», «Червона скала», «Кущ ясмину», «Вид крізь чагарник», «Під вечір», «Купальники І», «Купальники ІІ», «Кущі калини», «На греблі» й інші.
Роман Пачовський влаштував майже десять індивідуальних виставок. Найуспішніші відбулися в Літературно-мистецькому клубі Нью-Йорку. Там же, остання з них, здійснилася в лютому-березні 1966 року. Виставка містила 49 картин, невеликих розмірів, намальованих упродовж 1960-х. Нівроку, пощастило багатьом шанувальникам його мистецтва насолоджуватися картинами, які експонувалися на численних збірних виставках ОМУА у 1953-1954 рр., 1955-го, 1956-го, 1957-го, 1959-го, 1960-го, 1961-го, 1963-го, 1964-го та 1965-го.
3-5 липня 1954 року тривала виставка мистців Америки та Канади, організованої в залах Всеканадської національної галереї мистців Торонто. У виставці взяли участь 60 малярів, котрі виставили 166 творів, серед них висіли й картини Пачовського. Велике число відвідувачів українських збірних виставок, що влаштовували в галереях і музеях Америки та Канади, мали змогу бачити різні композиції мистця. Зі захопленням знайомилися з його малюнками на виставках, що відбувалися в Омасі, Філадельфії, Детройті та кілька разів у Нью-Йорку, а також у Торонто та Монреалі. Беручи участь у груповій виставці в домівці Українського інституту Америки 1952-го, Пачовський отримав нагороду цього Інституту за картину «Старий бом».
Чотири роки опісля у цьому ж самому приміщенні в листопаді 1956 року знов організували збірну виставку українських мистців, в ній також не обійшлося без участі Пачовського.
Тут він організував і свої індивідуальні виставки 1960-го і 1963-го. У переліку творів 100 українських мистців, зібраних в галереї при Церкві-пам’ятнику у Савт-Бавнд-Брук (штат Нью-Джерзі), зберігався його відомий твір «Бій під Полтавою».
Відійшовши у засвіти, маляр лишив за собою кілька сотень картин-краєвидів, низку портретів, що всі сприймають як в імпресіоністичному стилі. Тлінні останки покійного мистця, що відійшов у вічність на 57-му році життя, спочивають на кладовищі Оливної Гори у Маспетгі (штат Нью-Йорк).
До переліку тих мистців, що упокоїлися того ж року, належить ім’я і прізвище відомішого за двох попередньо згаданих мистців, — Віктора Цимбала. Він помер 28 травня, у лікарні Св. Варвари в Нью-Йорку, й похований на українському цвинтарі в Бавнд-Бруку. А народився майбутній художник 1 травня 1902 року в селі Ступична на Київщині, Європу покинув у жовтні 1928-го й поселився спершу в Аргентині, а 1960 року переїхав на постійний побут із дружиною Тетяною до США, до міста Детройт. 1972-го вийшла монографія за редакцією Святослава Гординського, в якій на 135 сторінках, крім його тексту, є перелік відгуків, 16 кольорових репродукцій із картин мистця, біля 80 графічних творів і 15 фотокопій із його родинного альбому.
Дещо більше уваги заслуговує мистець-теософ Микола Шрамченко, котрий далеко від рідної Полтавщини попрощався з дружиною і сином та трудолюбивим життям на чужині, і помер 26 вересня у Вашинґтоні. 1933 року він закінчив Київську академію мистецтв. До Америки прибув 1949-го й оселився в столиці США. За майже 30 років своєї праці мистець залишив по собі багато картин. Вони розкидані по Україні, Західній Європі й Америці. На особливу увагу заслуговують його портрети, які виставляв у Мюнхені, Реґенсбурзі, Ротенбурзі та Торонто. Деякі з них можна знайти у Ватикані й Бібліотеці Конґресу США, а також у будинках видатних вашинґтонців. Крім членства в ОМУА, Шрамченко був також членом Американської федерації мистецтв, Американської асоціації акварелістів і Вашинґтонської гільдії мистецтв.
Серед широкого кола мистців він здобув собі ім’я серйозного художника. З 1955 року був професором і деканом Державної академії мистецтв у столиці США. Через добре знання візантійського мистецтва та його філософського підґрунтя, Шрамченко намалював кілька картин на релігійну тематику. Найпомітніші — «Пісня пісень», «Усікнення голови Йоана Хрестителя» та «Пантократор». Задля праці над численними ілюстраціями для Біблії мистець покинув роботу в Академії. Цю серію під назвою «Месія» було виставлено в Бібліотеці університету ім. Джорджа Вашинґтона та використано для видання Біблії поважною фірмою з Нью-Йорку.
До мистців, котрі упокоїлися 50 років тому, належать: Никифор Дровняк (нар. 1895 р. на Лемківщині), Теодор Вацик (нар. 1886 р. в Тернополі, студент Краківської академії мистецтв у 1904-1909 рр.), Лука Калениченко (нар. 1898 р. в м. Карлівка), Володимир Костецький (нар. 1905 р. в с. Холми), Олександра Пікуш (нар. 1921 р. в с. Петриківка), Охрім Судомора (нар. 1889 р. в м. Бориспіль), Всеволод Цимпаков (нар. 1903 р. в Одесі) та Абрам Черкаський (нар. 1886 р. в м. Біла Церква).

Павло Лопата

About Author

Meest-Online

Loading...