Посилках з США в Україну

Новини для українців всього свту

Monday, Jul. 16, 2018

Зі забороною УПЦ МП Україна може потрапити у великий скандал

Автор:

|

Травень 12, 2016

|

Рубрика:

Зі забороною УПЦ МП Україна може потрапити у великий скандал
Митрополит Антоній

Митрополит Антоній

Після свят на народних депутатів чекає законопроект, що дозволяє припинити діяльність Української православної церкви Московського патріархату (УПЦ МП). Ця ідея — виняткова. Бо після війни в Європі не було спроб переслідування такої великої релігійної організації. Законопроект № 4511 можна було б не помітити — мало що реєструють у Верховній Раді України (ВРУ). Іноді здається, що роблять це заради жарту. Але вже занадто представницький склад авторів.
Повна назва документа — «Про особливий статус релігійних організацій, керівні центри яких перебувають у державі, яка визнана ВРУ державою-аґресором». Незважаючи на уявну універсальність, за всіма описаними критеріями законопроект відповідає лише одній значній релігійній організації — УПЦ МП.
«Але в нас багато, я б навіть сказав 90 % релігійних організацій мають зовнішнє управління. Візьміть протестантів чи греко-католиків. Але законопроект написаний під УПЦ МП», — вважає Руслан Бортник, директор Українського інституту аналізу та менеджменту політики.
Причому в самій Церкві тезу про те, що вона управляється ззовні, заперечують: «Українська православна церква є самостійною та незалежною у своєму управлінні й устрої, а її релігійний центр перебуває в Києві. Ніхто не може чинити на нас ніякого впливу зовні», — каже митрополит Антоній, керуючий справами УПЦ МП.
«Україна стала жертвою гібридної війни, у якій ворог використовував усі важелі, у т. ч. релігійні організації, — заперечує Дмитро Тимчук, один із авторів законопроекту. — Ми бачили, як священиків робили інструментом пропаганди. Не можу уявити, щоб у соборі Василя Блаженного продавали літературу, де написано, що росіяни — неповноцінний народ. А в Києво-Печерській лаврі антиукраїнська література продається! У нас релігійні організації мають особливий статус і використовують його як прикриття. Україна — занадто демократична держава, і наша слабкість обертається проти нас.
Ми готуємо універсальний закон, не спрямований проти якоїсь однієї організації або країни. Це — комплексний захист держави. Йдеться про відповідальність релігійних організацій за антидержавну діяльність, чого в теперішньому законодавстві немає. Ми пропонуємо, щоб Церкви, що управляються зовні, підписали меморандум про те, що вони не будуть вести антиукраїнську пропаганду та відповідати за свою діяльність. У разі систематичних порушень закону їхня діяльність буде припинена. Але якщо вони — патріоти, то чого їм боятися?».
Із тексту законопроекту випливає, що призначати митрополитів й єпископів Церква зможе тільки за погодженням із органами влади. Таке було за часів Російської імперії, зараз звучить дивно. Є й цікавіший момент: якщо представники УПЦ співпрацюватимуть із терористами та сепаратистами, держава отримає право її заборонити. Припустімо, якийсь батюшка, через переконання чи за гроші, стане проповідувати «руський мір». Навіть більше, зберігає зброю прямо за вівтарем і мало не сам по ночах влаштовує диверсії та теракти. За чинними зараз законами цього діяча треба заарештувати, розслідувати його дії, а потім судити.
Автори законопроекту пропонують не морочити голову з розслідуванням кожного такого інциденту, а закрити одним махом усю Церкву. «Якщо народний депутат налаштований проросійськи, то що, Верховну Раду закривати? — дивується релігієзнавець Руслан Халіков. — Закрити велику релігійну організацію можуть, наприклад, у Китаї. В Європі це викличе гучний скандал, так само різко негативно буде сприйнято у будь-якій цивілізованій країні. У випадку зі забороною УПЦ можна прогнозувати обурення Всесвітньої ради церков та інших міжнародних організацій. У Москві суд заборонив діяльність лише громади саєнтологів — не всієї організації, а лише однієї громади. Й оскандалився на весь світ. Ніхто не зрозуміє логіку заборони, адже не можуть 15 млн осіб (стількох вірних має УПЦ МП. — Ред.) одночасно закликати до «розпалювання».
Як в експертних колах, так і в самій УПЦ, не вірять, що закон буде прийнятий. Бо Конституцію також доведеться міняти. Наприклад, статтю 22 — вона забороняє вносити в законодавство норми, що звужують права та свободи.
Дмитро Тимчук та інші автори законопроекту — в політиці не новачки. Невже не розуміли, що заради цього закону доведеться міняти і Конституцію? А якщо розуміли, навіщо подавали законопроект? «Це — спроба піару, — припускає політолог Бортник. — Законопроект не має шансу пройти, бо занадто різкий. Усе, чого можуть домогтися його автори, це зіпсувати імідж України — законопроект однозначно будуть використовувати для демонізації української влади й уряду. Президент це чудово розуміє, допускає, що закон буде фактором соціальної дестабілізації, горезвісною «останньою краплею» — як розмови про російську мову».
Митрополит Антоній називає ще одну причину: «Законопроект можуть використовувати як інструмент тиску. Мабуть, хтось вважає, що за допомогою шантажу буде простіше вирішити питання об’єднання українського православ’я. Але це — не так. Найміцніші та найдовговічніші ініціативи будуються на основі діалогу, взаємоповаги та загальноприйнятих норм врегулювання відповідних проблем. Решта підходів — це шлях у нікуди».

Андрій Хрустальов, «Кореспондент»

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...