Новини для українців всього свту

Thursday, Sep. 24, 2020

Замок-кляштор

Автор:

|

Червень 13, 2013

|

Рубрика:

Замок-кляштор

Буданівський замок лежить осторонь традиційних туристичних маршрутів, тож відвідують його лише завзяті замкові фанати. Незважаючи на те, що на території колишньої фортеці розташована психіатрична лікарня, замок є цілком доступний для відвідування й доволі непогано зберігся.

Спершу – дерев’яний
Вважається, що до середини XVI століття на території сучасного Буданова було маленьке поселення Скомрось над Серетом. Здавна поряд пролягало два ординських шляхи – Чорний і Кучманський.
У 1549 році король Сигізмунд Август своїм привілеєм дозволив дружині галицького воєводи Якуба Будзановського Катерині зі Злотника перейменувати Скомрось на місто Будзан. Іноді назву пов’язують зі словом “бундза” – головка овечого сиру.
Але Будзановський із якихось причин вирішив закласти нове місто трохи північніше – на лівому березі Серету. Відтоді й починається історія містечка, яке відразу ж отримало Магдебурзьке право й початково звалося Злотня Будзановська. Приблизно 1550 року Якуб Будзановський звів на високому лівому березі Серету дерев’яну фортецю. Тому замок не витримав набігів татар – згорів.

Потім – кам’яний
На початку XVII століття нові власники цих земель Ян і Мартін Ходоровські на місці зруйнованої дерев’яної фортеці побудували кам’яний замок. Твердиня коричнево-сірого кольору зведена з різних за розміром необроблених блоків і плит місцевого вапняку й пісковику. Вона була трапецієвидною в плані, що зумовлене клиновидною формою гори-мису, на якому її збудували. Стіни завдовжки 70 (північна та південна), 50 (східна) і 30 метрів (західна) по кутах були підсилені чотирма наріжними круглими в плані вежами, дві з яких збереглися й понині.
То була найвища споруда колишнього містечка. Одночасно з будівництвом нового замку Ходоровські заснували в Будзані римо-католицьку парафію. Перший костел Святого Хреста був, імовірно, знищений турками.
1631 року новим власником Будзанова став Олександр Сіненський, а згодом поселення перейшло до сім’ї Левочинських. Під час Хмельниччини замок двічі захоплювали повстанці в 1648 та 1651 роках, причому друге падіння твердині (в облозі якої, вірогідно, брали участь і татари) спричинило його значне спустошення та запустіння.

Зрада
Відбудували замок лиш через десятиліття. Спробу його відновити здійснив новий власник Томаш Лужецький. Сам Лужецький героїчно загинув при обороні фортеці від турків.
Замок був хитрістю захоплений і зруйнований турками 1675 року. За легендою, коли місцеві жителі заздалегідь дізналися про наближення ворога з боку Теребовлі та сховалися за замковими стінами, у ворота фортеці вночі постукала жінка з маленькою дитиною й попрохала сторожу впустити в замок хоча би дитину. Нападники були начебто ще далеко, тому захисники відчинили ворота. Але це була пастка: нападники ввірвалися у фортецю через ворота із засідки та вирізали всіх жителів. Самого будзанівського старосту Лужецького було страчено.
Захисників замку поховали в місцині, що біля замку, під лісом “Семаньковим”, яка отримала назву «Погибниця». Жінок і дітей хоронили окремо, там досі збереглося 79 могил. А чоловіків – у трьох великих похованнях, на одному з них є камінь із написом: “Тут, у цьому місці, Погибницею званому, спочивають захисники від турків і татар 1675 року”.
Отже, містечко було спалене, а сам замок зазнав значних руйнувань, після чого він фактично втратив свою оборонну функцію.

У володінні Католицької церкви
Будзанів, змінивши декілька власників, почав відроджуватися аж у 18 столітті. Відновили замок 1765 року Євстахій і Марія Потоцькі. Вони перебудували його геть зруйновану західну частину на костел. Пресвітерій і передсінок храму влаштували з двох замкових вежах.
Планування костелу – незвичне, що зумовлене прибудовою його до старих замкових стін. Зокрема, фасадна частина розміщена не з протилежного боку вівтаря, а збоку. Сам замок було передано у володіння Католицькій церкві. Деякі з його будівель використовувалися як житло для священиків.
Нову сакральну споруду освятили 1838 року, назвавши храмом Воздвиження Св. Хреста. 1846-го реставрували й північну частину замку. Зусиллями ксьондза Михала Кульчицького того ж року фортецю віддали під кляштор Сестер милосердя, при якому діяли також школа і шпиталь. Тоді ж було реставровано одну з веж і частину стін. Ця масивна кам’яна вежа добре збереглася до сьогодні. Для потреб кляштору зі східного боку замку будуються нові приміщення.

У часи воєн і нині
Нових руйнувань замок-кляштор зазнав під час Першої світової війни, більшість його споруд і костел було сильно поруйновано. Була знищена в’їзна брама, залишки валів і ровів. Відбудовували їх у 1920-х роках, тоді ж на вежі, яка служить стіною костелу, і з’явилася пам’ятна табличка, що дивом збереглася донині.
Друга світова теж не жаліла цієї споруди. Свою оборонну функцію замок зіграв іще раз, коли 1944 року тут переховувалися місцеві жителі. 1945-го назву «Будзанів» було замінено на «Буданів», а містечко поступово стає простим селом, хоча й виконує функції райцентру до 1959 року, коли його приєднують до Теребовлянського району.
У 1950-х роках міцні фортечні стіни прагматично прилаштовують під нагальні потреби нової влади – організовують тут обласну психлікарню. Будівлі кляштору й сам костел нещадно переплановуються, згідно з вимогами нових власників. Психлікарня тут і понині, але костел відроджується. 1994 року його повернули римо-католицькій громаді.
У колишньому містечку, а сьогодні – селі, яке й нині носить назву “Буданів”, збереглося також декілька особняків австрійського періоду й пара церков.

Дарина Галицька

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply