Новини для українців всього свту

Wednesday, Aug. 21, 2019

Забудована синагога

Автор:

|

Липень 17, 2019

|

Рубрика:

Забудована синагога
Залишки синагоги «Хасидим Шул»

На вулиці Сянській, що в центральній частині Львова, хочуть будувати бізнес-центр на місці, де до часів Другої світової стояла синагога «Хасидим Шул». У місцевих засобах масової інформації зазначають, що архітектором проекту є син Лілії Онищенко, керівниці Управління охорони історичного середовища Львова.
Мейлах Шейхет, директор Центру дослідження юдаїки, вважає, що будівництво — поза законом, адже руйнує історичну спадщину. «Управління охорони історичного середовища грубо порушує пам’яткоохоронне законодавство України щодо єврейської культурної спадщини Львова, і в цьому працівники — відверті антисеміти й антиукраїнці, бо не плекають авторитет держави, від імені якої діють. Адже жоден із пересічних львів’ян, не задіяних у корупції щодо історико-культурної спадщини, не погодив би цього вандалізму, — вважає він. — Руйнації синять чиновники міської влади Львова, а неґативне враження відгомоном падає на українську державу і український народ».
Солідарні з п. Шейхетом і мешканці, котрі проживають на вул. Сянській. Вони повідомили, що історія з незаконним будівництвом за цією адресою розпочалася і тягнеться вже багато років. У 2016-2017 рр. розпочали перші підготовчі роботи, а нещодавно на вул. Сянській почали копати отвори, заливати бетон і встановлювати арматуру. «На вул. Сянська, 4 стоїть прибудова, яка не є окремою стоячою будівлею, бо це лише три стіни та дах, а четвертою стіною є, власне, стіна прилеглого будинку. Прибудову збудували ще 1975-го для зберігання збіжжя ремонтної бригади. У 1991-1992 рр. її перевели на баланс житлово-експлуатаційної контори, а по тому вона опинилася у руках забудовника Романа Труша. Але це історичний центр Львова, там, імовірно, розстріляли багато євреїв, але якихось історико-археологічних робіт так і не провели. До того ж прилеглий до прибудови будинок стоїть на плиті, яка закопана під землю для того, щоб захистити будинок від різних річищ підземних вод річки Полтва. Також плита там для того, щоб зміцнити фундамент, бо фундамент тоді не був залитий, а стоять палі. Через будівельні роботи вже пішли тріщини по прилеглому будинку, згодом може статися зсув, а це неприпустимо», — скаржаться мешканці.
Але сама Лілія Онищенко запевняє, що будівництва на вул. Сянській, 4 не буде, доки не буде узгоджена позиція єврейської громади, мешканців і власника будівлі. «На тому місці є будівля, вона в дуже занедбаному стані і займає 50 м, а сама ділянка має 28 кв. м. Тобто будівля разом із ділянкою — як трикімнатна квартира, мають укупі 78 кв. м, — розповіла вона. — Там будівництво і не починали. А те, що зробив власник, — почав укріпляти стіни будівлі, яка там є, і сусідньої. Тобто, бити спеціальні палі для укріплення, що унеможливило будівництво згідно з проєктом, який він мав». За словами чиновниці, укріпивши стіни, власник також допустив археологів, аби вони зробили там археологічне дослідження. «Вони казали, що вже завершили польові роботи і зараз пишуть звіт», — додала вона. Причетність до проєкту свого ані спростувала, ані підтвердила. «Не буду відповідати на це запитання. Щодо цього проєкту там нічого будувати не будуть», — наголосила чиновниця.
Богдан Панкевич, депутат Львівської міської ради, впевнений, що глибинна проблема такої ситуації криється в тому, що посада керівника управління охорони історичного середовища підконтрольна міському голові та виконавчому комітету і не передбачає достатньої кількості повноважень, як це є, до прикладу, у сусідній Польщі. «Ми всі розуміємо, що є певний конфлікт інтересів, якщо є мама, яка повинна охороняти архітектурне середовище Львова, і є син-архітектор, котрий проєктує, то певна поблажливість і погодження є завжди. Чи так воно чи ні, не знаю, але можу сказати одне: в Польщі є посада головного консерватора, яка відповідає у нас посаді п. Онищенко. Це людина, яка відповідає за історичне середовище й яка є величезним авторитетом. Її боїться навіть мер, — запевняє п. Панкевич. — У нас, натомість, це службовець — не будеш підтверджувати, виженуть. Лілія Онищенко — хороша людина, не можу її критикувати, але її посада — не обслуговування інтересів мешканців, вона мусить робити те, що сказав мер. Могла б підняти суспільство на охорону спадщини, бо має достатній авторитет, але поплатилася б посадою».
Андрій Салюк, голова Львівської обласної організації Українського товариства охорони пам’яток історії та культури, своєю чергою, зазначає: «У Львові, до охорони культурної спадщини належно не ставиться ніхто. Влада розглядає Львів як потенціал для реалізації будівельних амбіцій, а не пам’яткоохоронних. Тому дуже часто наші пам’ятки є жертвами ініціатив щодо перебудов, надбудов, розбудов. До культурної спадщин у нашому місті не ставляться як до ресурсу, який міг би бути навіть бюджетонаповнювальним. Сподіваюся, що колись настане час, що головним архітектором Львова стане людина, яка любить історичне місто, а не лише прагне будувати нові споруди в його історичній частині. Так, місто повинне розвиватись, розвивати інфраструктуру, але без належного пошанування культурної спадщини ми вже втрачаємо лице Львова».

Уляна Депутович, «Ратуша»

About Author

Meest-Online

Loading...